Мав аж три паляниці, з півпуда пшеничного борошна, фунтів з чотири сала, десяток варених яєць і торбинку гречаної крупи. Несподівано з клунка викотилось пара картоплин, і хлопець голосно засміявся на таку знахідку. Поклавши всі свої їстивні достатки на варстаті, поставивши поруч для порядку одв'язаний, від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так ніби він уже зовсім у нових обставинах освоївся. Важливо ж відразу поставити себе в норму, бо норма й розпорядок — перша запорука досягнень!
Степан підвівся й почав шукати відповідного об'єкта на вправи. Схопивши лаву, він кілька разів підкинув її, посміхаючись на свою спритність та пружність своїх м'ясенів. Поставивши її, він ще не був задоволений. Любовно помацавши свої біцепси, підплигнув, схопився край низької бантини й почав підійматися на руках, дедалі швидше, з більшим напруженням і завзяттям. І коли зрештою сплигнув на землю, червоний від натуги й задоволення, то, повернувшись до дверей, побачив жінку з дійницею в руці. Вона дивилась на нього злякано й стурбовано.
— Це я тут спав, — пробурмотів хлопець. — Мені дозволили.
Вона мовчала. Степан почував себе трохи ніяково — не тому, що був без френча й натільна сорочка йому повисмикувалась від рвачких рухів з-під очкура, як льоля в малого — він мав одежу тільки за оборону від холоду, — але сам розумів, що його фізкультура в даному разі вийшла з належних їй меж, обернувшись у пустощі, негідні ні його поважности, ні становища. Та ще й ця доярка буде, може, плескати язиком, що він пробував вилізти на горище й щось украсти. Він одкинув назад волосся й хотів, уважаючи розмову за скінчену, братись до сніданку, але вона зайшла в його кабінет, глянула на його речі й поставила долі відро з молоком.
— Твердо було спати? — сумно, якось стомлено спитала вона, помацавши рукою варстат.
— Нда, — невдоволено пробурчав Степан.
Все таки вона не йшла. Що їй, власне, треба? Що
