Питання про популярну українську літературу, про поширення серед нашого народу в загальнодоступній формі здобутків науки — це одно з питань найбільше пекучих для сучасного моменту нашого життя. Націоналізація нижчої школи на Україні — діло у всякім разі недалекої будучини; потребу її зрозуміли навіть такі малосвідомі елєменти, як праві українські селяне в Державній Думі, а факт цей являється найкращим доказом житьової необхідности ідеї націоналізації і поруч з тим запорукою, що ця житьова потреба буде задоволена. Отже стоячи тепер перед фактом більше чи менше скорої, повної чи часткової, націоналізації народньої школи, ми зараз мусимо поставити собі питання, чи стане нам матеріялу перш за все для самої школи, а потім і на те, щоб задоволяти цю потребу в дальшій, позашкільній освіті, яку неминуче мусить витворити оця оновлена школа. На першу частину цього питання сміливо можна дати категоричну відповідь: підручників для української нижчої школи без сумніву стане, стане теж на перші часи і матеріялу для самоосвіти. Але не забуваймо, що факт націоналізації школи може значно прискорити темп еволюції розумового розвитку широких селянських мас і він зробить те, що тої літератури, котрої вистачає на сьогодня і вистане на перші часи істновання української школи, зовсім вже не вистачатиме в недалекій будучині, коли зразу витвориться значний контінґент сільського українського читача з ріжнородними вимогами. Слабенький початок цеї еволюції ми вже і тепер помічаємо. Широкі народні маси, перейшовши через горнило революції, перейшовши через фазу великих надій та іллюзій, опинились тепер перед суворою дійсностью и побачили, що треба шукати инших засобів до боротьби, щоб здобути кращу долю і що боротьбу цю треба оперти на міцніших підвалинах. Широкий кооперативний рух — рух суспільного єднання, з одного боку, а з другого — велика потреба науки, на першій порі хоч практичних хліборобських відомостей, і як відгук на цю потребу — усі ті численні хліборобські журнали, що починають що далі, то все більше у нас ширитись — все це прояви „поглибшення“ визвольного руху, а заразом і початок тієї еволюції народження читача наукової літератури серед широких народніх мас, про яку ми згадували. Націоналізація нижчої школи цю еволюцію, кажемо у-друге, значно прискорить і, щоб факт цей не заскочив несподівано українське громадянство, справу популярно-наукової літератури відкладати неможна, бо літературу цю за один день значно збільшити не вдасться, а незаспокоєна потреба народня в такій літературі, знайде собі вихід в напрямку, зовсім для розвитку нашого народу небажаному.
Річ у тім, що коли ми не дамо українському читачеві української книжки, то він мусить звернутися до книжки російської; тоді прийдеться нам бути свідками русифікації вже не офіціяльної, урядової, а русифікації, так би сказати „культурної“. Суть її запевне останеться та сама: вона буде витворювати такі самі типи недоуків, людей духово покалічених, але не зважаючи на це, боротися з цим лихом народнім буде тоді значно трудніше. Нагальну потребу популярної української літератури дуже добре відчуває українське громадянство і, можна сказати, що найбільша частина його суспільної енергії та праці іде на заспокоєння цеї потреби. Наші „Просвіти“ і такі видавництва, що повстали останніми часами, як бібліотека „Молодість“ у Київі, видавництво „Український Учитель“ в Полтаві і старе відоме видавництво „Благотворительное Общество“ у Петербурзі та „Вік“ у Київі, власне мають на меті видавати популярні книжки для дітей і для дорослих. Книжки цих видавництв своїм змістом можуть задовольнити найбільші вимоги і вони нічим не уступають популярним виданням у инших народів, — біда тільки та, що книжок цих все ж таки дуже мало і через те багато галузей науки в нашій популярній літературі або зовсім не зачеплено, або оброблено дуже мало. Одною з причин цього факту треба вважати те, що у нас сливе, що нема перекладної популярної літератури і що ми надто вже обмежуємо себе, випускаючи в світ переважно оріґінальні твори. А між тим кожний народ переходив і мусів переходити через таку, так би сказати, фазу „перекладної літератури“ — безпосереднього позичання у инших народів їхніх культурних здобутків (згадаймо хочайби наукову літературу російську). Через таку саму фазу мабуть прийдеться перейти і нам саме тепер, коли за короткий час треба надолужити те, що инші народи мали змогу витворювати за багато літ.
Придержуючись цього погляду, маємо на думці оцим коротеньким оглядом звернути увагу наших просвітних інституцій та видавництв на популярну літературу польського народу, що далеко випередив нас на цьому полі. На початку зараз зазначимо, що, говорячи про культурні здобутки польського народу, ми маємо на думці справжній польський народ — народ селян, робітників та працюючої інтелігенції — що живе у Польщі і що зумів витворити у себе таку інституцію, як відома „Шкільна Матиця“, і конче потрібну для такої інституції широку популярну літературу. Запевне, не все з цеї літератури можна перекладати на українську мову: на де-яких галузях знання національна культура кладе свій такий сильний відбиток, що відповідні книжки для инших народів непридатні, винятком являються науки природничі, в широкому розумінню того слова, якими ми й займемося в цьому огляді, зазначивши, що ми вибрали книжки найбільше популярні, а до того змістом своїм призначені переважно для селян.
Загальний, так би сказати, погляд на цілу природу, що нас оточає, дає цікл з чотирьох книжок відомого польського популяризатора д. Бржезінського. Книжки ці мають такі заголовки: і) „Про те, що є в середині землі“ (О wnętrzu ziemi 104 стор.)[1]; 2) „Про моря та суходоли“ (О morzach і ląndach, 1903 р. 142 ст.); 3) „Про воздух та що в ньому діється“ (О powietrzu і zjawiskach w niem zachodzących, 1903 р. 184 ст.); 4) „Рослини звірі та люде на земній кулі“ (Rośliny, zwierzęta і ludzie na kuli ziemskiej, 1907 p. 126 ст.). Заголовки цих чотирьох книжок говорять про їх зміст; всі вони багато ілюстровані і, доповняючи одна другу, дають навіть зовсім неприготованому читачеві ясне представлення про землю та життя людське на землі. Ці чотирі книжки дають змогу читачеві користуватись та розуміти і иншу популярно-природничу літературу; з неї вибіраємо тільки те, що й доповнює попередні книжки та визначається гарним і доступним викладом.
Коротеньку популярну фізику написав д. Промик п. з. „Цікаві з'явища на світі“ (Ciekawe zjawiska w swiecie 80 ст.); астрономічні відомості подають: Бржезінські „Про затміння сонця та місяця“ (О zaćmieniu słońca і księżyca 38 ст.) і Уміньскі в своїх книжечках: „Про сонце“ (О słońcu 1907 р. 30 ст.); „Подорож на місяць“ (Wycieczka na księżyc 1907 р. 30 ст.); і „Про падаючі з неба зорі та каміння“ (О gwiazdach і kamie u niach spadających z nieba 1907 p. 29 ст.). З инших книжок по природознавству зазначимо такі: Уміньскі „Про камяний вугіль“ (О węglu kamiennym 32 ст.); Піотровські „Звідки взялися каміння на наших полях“ (Zkąd się wzięły kamienie na naszych polach 32 ст.) — це дуже популярно написана ґеологія; автор розказує про ґеологічні епохи, про те як повстав верхній шар землі, як повстали скали, верстви землі і врешті — чорнозем. Про палеонтологію є і книжечка Умінського „Про звірів перед потопом“ (Zwierzęta przedpotopowe 73 ст.). Ботаніці присвячені: Струмпф „З яких частин складається рослина“ (Z jakich części składa się roślina 70 ст.); Скржиньска „Що можна бачити крізь побільшуюче скло“ (Co możno widzieć przez szkła powiększające 48 ст.) — про мікроскоп. Зоологічні відомості подані в
- ↑ Всі перелічені далі книжки видані у Варшаві і дістати їх можна у „Польській книгарні“ ул. Вароцька 14.
