Сторінка:Бернет Ф. Малий льорд (1923).djvu/6

Цю сторінку схвалено
 
I.
 

Седрик не знав нічого про свою родину, хоч уродився і виховався в Ню-Йорку. Чув одначе від матери, що отець його, капітан Ерель, був родом з Анґлії, і коли помер, хлопчина був іще дуже молодий, та затямив лише струнку стать капітана, його гарні сині очи і довгий вус; памятав також, як отець носив його на руках, пестив, саджав на коліна. Підчас недуги вітця віддали Седрика до знакомих, а коли повернув домів, уже було по всему. Мати, що тяжко перехорувала се нещастє, ледви зачинала вставати з ліжка і сідати на фотели при вікні. Мала чорну сукню, була незвичайно бліда, а з її чудового лиця зник зовсім давний рис веселости. Великі, темні очи гляділи довкола з виразом безмежного смутку.

„Любунцю“ — сказав Седрик, бо отець так називав її, а дитя ішло за його приміром. — „Любунцю, чи татусьо здоровий?“

Мати мовчки пригорнула його до себе, а хлопчина поглянув в її очи; нагло зібрала її охота до плачу. Спитав у друге:

„Любунцю, як татусеви?“

Коли й тепер мати не відповіла нічого, добре серденько хлопчика підшепнуло йому, що має зро-