І оба приятелі довго ще гуторили. По першім збентеженню не показував пан Гобз до нового титулу Седрика такої неохоти, як се можна було по нім ожидати. Старався погодитися з долею, що і вдалося йому легко. Під конець розмови був уже зовсім зрезиґнований. Зачав отже випитувати хлопчика про ріжні подробиці, котрі відносились до його теперішнього високого становища. Але хлопчина не богато міг пояснити. Отже купець зійшовши вже на сей предмет, балакав про обовязки і привилеї ґрафів і марґрафів, а уявляв се собі особливим способом і був би напевно впровадив пана Гевішема в велике зачудованнє, колиб той міг чути розмову корінного купця з наслідником роду Дорінкортів.
В кілька днів опісля мав з черги старий правник із Седриком довшу розмову, що неоднократно викликала усміх на його лице, а в серці збудила ревне зворушеннє. Пан Гевішем був якраз у пані Ерель, коли викликали її з сальонику, тому вона лишила гостя зі синком, що у товаристві старших не почувався зовсім онесмілений. Спершу не знав правник, про що буде розмовляти з таким невеличким розмовником. Відтак подумав собі, що може треба приготовити його до стрічи з дідом і до сеї великої зміни, яка зайшла в його життю. Хлопчина доси не знав про те все нічого, не знав навіть, що мати буде мешкати осібно, бо пані Ерель хотіла поволи й оглядно приготовити його до сього.