На тім і конець повісти. Згадаємо лише ще, що сталося з корінним купцем. Чесний сей чоловік так був одушевлений всім, що видів у замку, так жаль було йому розставатися з молодим приятелем, що з дня на день відкладав виїзд до Америки. Скінчилося на тім, що відступив свій склеп у Ню-Йорку заступникови, а сам заложив подібний склеп у сусіднім місті. Інтерес його небавом незвичайно розвинувся, бо всі богаті доми з цілої околиці, за приміром замку робили у нього закупна, одні другим поручали його. Коли Дік Тіптон, скінчивши науки, мав вертати до брата до Америки, і намовляв його, щоби разом їхав, старий купець похитав головою і сказав:
„Ні, ні, не можу з ним розстатися.
В кінци скажу тобі отверто, я вже привик до тутешного краю. Америка має свої добрі сторони, се певно, але Анґлія стоїть висше .
І старий купець зістав в Анґлії.
