льорд Фонтлєрой, як кандидат Оксфордського університету, що скінчив уже всі курси і відзначився написаннєм знаменитої грецької поеми. Инша доносила, що був заручений з донькою князя, ще в иншій знов було вже по шлюбі. А ні одна часопись не писала правди, ні одна не знала гарного девятьлітного хлопчика о темних, великих очах, яснім волосю і звинних ніжках.
Не менше розписувалися і про другого льорда, що першому заперечував права до наслідства. Про його матір писали раз, що була Циганкою, то знов Еспанкою, акторкою, танцюристкою. Взагалі не мала вона симпатій в публики; всі часописи згідно доносили, що неприличним і нахабним поведеннєм образила старого ґрафа Дорінкорт, який зненавидів її і старається всяко позбутися і її самої й її сина. А що папери й документи, які представляла, були недокладні, отже вивязався процес, що буде на певно довгий і цікавий, як догадувалися дневники.
Пан Гобз читав усі ті вісти одні по других, аж поки не повстав із них в його умі якийсь хаос, заколот, вир, аж у голові шуміло. Вечером приходив Дік і оба розмовляли, радили без кінця, повторяючи все те саме, роблячи ріжні замітки і спостереження так, що їх розмови тягнулися пізно в ніч. Аж із сих дневникарських описів пізнали оба, яке високе становище займав ґраф Дорінкорт, як великанські мав добра й доходи, в якім величавім замку мешкав. Вправді Седрик згадував про се в своїх письмах, але не так докладно і тому не зробило се на них такого вражіння. Пан Гобз не потрібував тепер студіювати осібних творів, щоби довідатися, що се ґраф, чи анґлійський маґнат. Чим довше про те говорили,
