— Це так певно, як те, що в тебе його немає, — ображено відповіла кузина.
— Ну, якщо в тебе, Бето, є коханий, то чому ти за нього заміж не виходиш?… — спитала баронеса, кивнувши дочці. — Ось уже три роки, як про нього розмови йдуть, ти мала час вивчити його, і коли він тобі вірний, тобі не годиться далі його мучити. Адже-ж це справа сумління; крім того, якщо він молодий, то час уже думати й про старість.
Кузина Бета пильно глянула на баронесу й, побачивши, що вона глузує, відповіла:
— Це значить поженити голод із спрагою; він робітник, я робітниця, і коли в нас будуть діти, вони теж будуть робітниками… Ні, ні, ми любимося душею… це дешевше!
— Чому-ж ти його не показуєш? — спитала Гортензія.
— Він ходить у блузі, — відповіла стара дівчина, сміючись.
— Ти його любиш? — спитала баронеса.
— Ах, звичайно! Я люблю цього херувима ради нього самого. Уже чотири роки ношу його в своєму серці.
— Ну, якщо ти любиш його ради нього самого, — поважно мовила баронеса, — і якщо він справді існує, то ти проти нього велика злочинниця. Ти не знаєш, що значить любити.
— Ми всі знаємо цю справу з самого народження!.. — сказала кузина.
— Ні, є жінки, що і в любові лишаються егоїстами, як от ти, наприклад!..
Кузина похилила голову, і від її погляду затремтів-би той, кому він був призначений, але вона дивилась на свою цівку.
— Коли-б ти познайомила нас із своїм коханим, Гектор зміг-би його влаштувати, допомогти йому забагатіти.
— Це неможливо, — сказала кузина Бета.
— Чому?
