Цю сторінку схвалено
на крісло, якого ручки кінчались брондзовими головами сфінкса, на яких полущилась фарба, оголяючи по-декуди дерево, й запросила його сідати.
— Ваші перестороги, пані, були-б добрим знаком для…
— Коханця, — додала вона, уриваючи національного гвардійця.
— Нікчемне слово, — промовив він, притиснувши праву руку до серця й поводячи очима з таким виразом, що майже завжди смішить жінку, коли вона бачить його тверезо. — Коханець! Коханець! Скажіть краще — заворожений!
