Цю сторінку схвалено
Собака й Кінь.
Був на селі Квачан-собака,
Кудлатий та товстий,
Хвіст здоровенний, як ломака,
І сам такий страшний.
Раз лежачи знічевя на травиці,
У холодочку під кущем,
Він розбалакався з Конем
Про те, про се, про всякії дурниці:
А далі річ на те звернув,
Що він у господарстві — сила,
Не те, що́ Кінь або кобила,
Усяк це може чув.
„Що́-ж, Коню, ти? попихач головатий…
Диковина тим возом торохтіть;
Велике діло борону тягати,
Або снопи возить!
