лася до мене і я ловив себе на тім, що довго вже дивлюся в одну точку, нічого не розуміючи і нічого не роблячи.
Зате ж, коли я вкладався до ліжка і крізь шклянну стелю дивився на темне небо ночі, — тоді думка сама починала працювати, навдивовижу жваво й енергійно. Цілі сторінки чисел і формул повставали перед моїм внутрішнім зором так чітко, що я міг перечитувати їх рядок за рядком. Але ж ці образи хутко зникали, оступаючись перед іншими; і тоді свідомість моя ставала якоюсь панорамою дивовижно яскравих і чітких картин, що не мали жадного стосунку з моєю працею й турботами: земні краєвиди, театральні сцени, картини дитячих казок — спокійно, наче в дзеркалі, одбивалися в моїй душі і, зміняючись, никли, не викликаючи жадного хвилювання, лише легеньке почуття зацікавлення, не позбавлене ледве помітної приємности. Ці картини спочатку пливли в глибу моєї свідомости, не домішуючись до оточення; згодом же вони одсовували його геть і на мене злітав повний живих і складних видінь сон, що дуже легко переривався і не давав мені найпершого, чого я прагнув — почуття відпочинку.
В ушах у мене почало густи вже доволі давно; тепер же це гудіння ставало все впертіше й голосніше: інколи воно перешкоджало мені слухати фонограми, ночами ж просто не давало спати. Часами з нього бреніли людські голоси, відомі мені і невідомі; часто мені здавалося, що на мене гукають моїм іменем, що я чую розмову, слів котрої через те гудіння не можу толком роспізнати. Я став розуміти, що я, мабуть, чи не занедужав, тим паче, що моя неуважливість остаточно опанувала мене і я не міг навіть читати більше, ніж кілька рядків за раз.
— Це, звичайно, простісінька перевтома, — думав собі я. — Мені треба більше відпочивати; може бути, що я надто багато працював. Треба тільки, щоб Менні не помітив, що зо мною робиться, бо ж це — чисте банкроцтво та ще й на самім початкові справи.
І коли Менні навідувався до мене, — це інколи бувало, — я прикидувався, ніби старанно працюю. Він же зауважав мені, що я надуживаю своїх сил і рискую перевтомитися.
— Особливо сьогодні у вас дуже кепський вигляд, — казав він. — Подивіться в дзеркало, як у вас горять очі
