що довгим чотирекутником оточувала сад з високими водограями і безліччю синіх, білих, чорних та зелених квіток, була смаковито прикрашена зокола і повна світу в середині.
Тут дійсно не було такого безглуздого накопичування статуй і картин, як це буває по великих музеях Землі. Переді мною в кількох сотнях творів пропливла нитка розвитку плястичних мистецтв, від дикунських спроб передісторічної доби до ідеальної технічної досконалосте витворів останнього віку. І з початку до кінця скрізь видно було вплив тої живої внутрішньої цілости, котру люде зовуть «генієм». Очевидно, це були найкращі витвори всіх доб.
Щоб толком розуміти красу другого світу, треба глибоко знати його життя, а щоб дати й іншим відчути цю красу, — треба бути самому з нею органічно сполученим. Ось чому безсилий я докладно списати все, що я там бачив; я можу дати лише де-які натяки, лише повихоплювані з цілого окремі вказівки на те, що мене там найдужче вразило.
Грунтовним мотивом марсіянської, як і нашої скульптури — є прекрасне людське тіло. Фізично марсіянці ріжняться від людей не дуже; коли не звертати уваги на їхні великі очі, а через те, почасти, і на певну інакшість черепа, то їхні особливосте вільно могли б стати поруч з особливостями окремих земних рас. Я не вмію докладно пояснити їх, — я не так гарно знаю анатомію; але моє око швидко звикло до них, засвоївши їх не як бридоту, а як оригінальність.
Я помітив, що тіла чоловіків і жінок схожі між собою в більшій мірі, ніж у більшосте племен Землі: порівнююче широкі плечі жінок, не так міцно розвинена мускулатура чоловіків та їхній ширший таз услаблюють ріжницю. Це, між іншим, стосується до останньої доби, — доби вільного людського розвитку; ще в статуях часів капіталізму полові ріжниці виявляються яскравіше. Очевидно, хатнє рабство жінки і гарячкова боротьба за життя у чоловіка впливають на їхнє тіло не однаково.
А ні на хвилину не міг я позбутися то яскравої, то невиразної свідомосте, що переді мною — образи чужого
