звірі, од котрих їй тепер не втекти. Як ти про все це думаєш, Альдо?
Хлопчик стояв мовчки, плачучи од болю та притримуючи забиту руку іншою. Але він замислився. Через хвилину він сказав:
— Треба поладнати їй лапку.
— Оце діло, — сказав Нетті. — Давай же я навчу тебе, як це зробити.
Не гаючи часу спіймали вони поранене звірчя, котре встигло одлізти лише на кілька кроків. Нетті витяг свій платок і подрав його на биндочки, а Альдо, за його вказівками, приніс йому кілька тоненьких трісочок. Потім обидва вони з уважностю справжніх дітей, що ладнають якусь поважну справу, почали накладати міцну пов'язку на перебиту лапку, жаби.
Скоро після цього ми з Нетті намірились іти додому.
— Стійте, ось що, — пригадала Нелла. — Сьогодні ввечері ви могли б побачити у нас вашого давнього приятеля Енно. Він має читати дітям старшого віку лекцію про плянету Венеру.
— А він, значить, тут живе? — запитав я.
— Ні, обсерваторія, де він працює, лежить за три години звідси. Але ж він дуже любить дітей і не забуває за мене, за свою стару виховательку. Тому він часто й наїздить сюди і що-разу росповідає дітям щось цікаве.
Звичайно, ввечері в призначену годину ми знову явилися в дім дітей, у велику авдиторію, куди зійшлися вже всі діти, окрім наймолодших, та кілька десятків дорослих. Енно зустрів мене дуже радо.
— Я вибрав тему ніби спеціяльно для вас, — жартовливо забалакав він. — Вам дошкуляє запізнілість вашої плянети і дикунські звичаї вашого людства. А я роскажу вам про таку плянету, де вищі представники життя, — ще покіль що дінозаври і летючі ящірки, а їхні звичаї — гірші, ніж у вашої буржуазії. Ваше кам'яне вугілля не горить там в огні капіталізму, а ще лишень росте величними гаями. Поїдемо колись туди вкупі пополювати на іхтіозаврів? Це тамтешні Ротшільди й Рокфеллєри, значно, правда, більше помірковані за ваших земних, проте значно менш культурні. Там царство первісного початкового скупчування,
