в дітей, що люблять поглиблятися в наукову працю, просто бажання усунути все, що перешкоджає роботі та розбиває увагу. Та й із числа дорослих у нас люблять жити цілком окремо здебільшого ті, хто більше інших працює над науковими дослідами, або ж витворює художні речи.
Тут поперед себе на невеличкій галявці побачили ми дитину, на мій погляд — шости або ж сьоми років, що з ціпочком у руках бігала за якимсь звірчам. Ми прискорили свою ходу; дитина не звернула на нас уваги. Коли ми саме підходили, вона наздогнала свою здобич, — це було щось подібне до великої жаби, — і міцно оперезала її своїм ціпочком. Звірча з перебитою лапою повагом полізло по траві.
— Нащо ти зробив це, Альдо? — скокійно спитала Нелла.
— Я ніяк не міг спіймати її, вона все тікала, — пояснив хлопчик.
— А ти знаєш, шо ти зробив? Ти завдав жабці болю і перебив їй лапку. Дай сюди ціпок, я тобі поясню це.
Хлопчик подав ціпочок Неллі і вона хутким рухом міцно вдарила його по руці. Хлопчик ойкнув.
— Тобі боляче, Альдо? — знов же так само спокійно спиталася в його вихователька.
— Дуже боляче, зла Нелло! — відповів він.
На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/77}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
— А жабку ти вдарив дужче. Я лише забила тобі руку, ти ж поламав їй лапку. Їй куди болячіше, ніж тобі, до того ж, — вона не може тепер бігати й плигати, вона не знайде собі їжі і з голоду помре, коли не загризуть її злі