Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/75

Ця сторінка вичитана

до вподоби припадає. Навіть коли влаштовуються якось читання для дітей одного відділу, — в авдиторію завжди напихається сила дітвори всіх інших відділів. Діти самі вибірають собі суспільство і люблять сходитись з дітьми інших, віків, особливо ж — з дорослими людьми.

— Нелло, — сказав тут, виступивши з юрби, один хлопчисько, — Еста забрала мого човника, котрого я сам зробив; візьми в неї човник і віддай мені.

— А де вона? — спитала Нелла.

— Вона побігла до ставка спускати його на воду, — пояснив хлопчисько.

— Ну, мені зараз ніколи туди йти; хай хтось із старших дітей піде з тобою і умовить Есту не ображати тебе. А краще всього йди туди сам і пособляй їй спускати човника. Нема нічого дивного, що човник їй сподобався, раз ти добре його зробив.

Хлопчик пішов, а Нелла звернулась до решти.

— А ви, дітвора, добре б зробили, коли б полишили нас самих. Не думаю, щоб чужоземцеві було приємно, що на нього вирячила оченята сотня дітлахів. Уяви собі, Ельві, що на тебе одного уважно дивиться ціла юрба таких чужоземців. Що б тоді зробив?

— Я б утік, — зважливо заявив найближчий з юрби, котрого вона назвала, і в ту ж хвилю діти з веселим сміхом розбіглися. Ми вийшли в сад.

— Чи бачите силу минулого, — з посмішкою зауважила вихователька. — Здавалося б, комунізм у нас повний, одмовляти дітям майже ніколи і в жадній дрібниці не доводиться, — звідки ж тут взятися почуттю особистої власности? А дитина приходить і заявляє: «мій» човник, «я сам» робив. І так дуже часто, інколи справа доходить навіть до бійки. Нічого не поробиш, — загальний закон життя: розвиток організму коротко повторює розвиток виду, розвиток особи так само повторює розвиток суспільства. Самовизначення дитини середнього і старшого віку в більшості випадків і має такий невиразно індивідуалістичний характер. Наближення полової достиглости спочатку ще й загострює цю рису. Тільки вже в юнацькому віці суспільний осередок сучасного остаточно перемагає спогади минулого.