кости, як найбільше здатностн до розумово» праці, як найменше особистих приязней на землі, як найменше індивідуалізму. Наші фізіологи й психологи гадали, що перейти з умов життя вашого суспільства, гостро розбитого невпинною внутрішньою боротьбою, до умов нашого, організованого, ви б сказали, соціялістично, — річ дуже тяжка для окремої людини і вимагає особливо сприятливої організації. Менні заявив, що найбільше годитеся для справи ви.
— І його гадки для вас усіх вистачило?
— Так, ми цілковито покладаємося на його оцінку. Менні — людина надзвичайно могутнього й світлого розуму і помиляється дужо рідко. У зносинах із земними людьми він мав досвіду більше, аніж хто інший з нас; та він же перший і зносини ці налагодив.
— А хто віднайшов спосіб руху між плянетами?
— Це діло не одної людини, а багатьох. «Мінус-матерію» було здобуто ще за кілька десятків літ перед тим. Та спочатку її щастило виробляти лише в мізерній кількості і потрібні були зусилля дуже багатьох фабричних колегій, щоб знайти й розвинути способи здобувати її одразу багато. Після цього виявилася потреба вдосконалити техніку добування й роскладу радійної матерії, щоб збудувати годящий для етеронефів мотор. Це теж вимагало сили праці. Багато знов же труднощей пливло з самих умов міжплянетного осередку з його лютим холодом та пекучим соняшним промінням, не вслабленим повітряною сферою. Не останньою дрібничкою виказалося і вираховування шляху: тут траплялися такі помилки, яких ніхто спочатку не передбачав. Словом, всі попередні експедиції на Землю гинули, аж поки Менні не пощастило організувати першу вдатну. Нині ж, користуючись із його методи, ми недавно дісталися і на Венеру.
— Раз так, то Менні — дійсно велика людина, — зауважив я.
— Хай і так, коли вже вам так хочеться дати цю назву людині, що, справді, багато і добре працювала.
— Я хотів сказати не це: працювати багато й добре можуть і звичайні люде, люде-виконавці. Менні ж, як
