цього футляру йшли канали, а ними гаряче повітря текло в усі боки, рівномірно гріючи весь етеронеф.
Інші части машини, сполучені ріжними іншими способами з ціліндрою — елєктричні бобіни, акумулятори, покажчики з циферблятами і т. д. — в доброму ладі розміщено було навкруги. Завдяки системі люстр діжурний машиніст бачив їх усі одразу, не сходячи зо свого кріселка.
З бічних кімнат одна була «астрономічна»; праворуч і ліворуч од неї були «водяна» і «киснева»; проміж ними — «рахівнича». В астрономічній кімнаті поміст і зовнішня стінка були з суцільного хрусталю, з геометрічно вишліфованого шкла ідеальної прозорости. Коли я, йдучи висючими мосточками слідом за Менні, зважувався позирнути просто вниз, то між собою й безоднею під нами я не помічав рішуче нічого і мусив затуляти собі очі, бо болюче наморочилася голова. Я силкувався дивитися вбік, — на інструменти, котрі містилися поміж сітки мостків на хитромудрих стативах, що йшли зо стелі та внутрішніх стін кімнати. Головний телєскоп був біля двох метрів завдовжки, але мав невідповідно великий об'єктив такої ж, певне, великої оптичної сили.
— На окуляри ми вживаємо лишень алмаз, зауважив Менні: — він дає найбільше поле зору.
— До якої міри побільшує цей телєскоп? — спитався я.
— Чітке побільшення — біля 600 раз, — відповів Менні; — коли ж його не досить, ми поле зору фотографуємо і розглядаємо фотографію під мікроскопом. Таким чином побільшення фактично доводиться до 60 тисяч і навіть вище; часу ж на фотографування йде менш хвилини.
Менні запропонував мені зараз же подивитися в телєскоп на полишену землю. Телєскопа він навів на неї сам.
— Відлеглість тепер біля 2000 кілометрів, — сказав він. — Чи пізнаєте ви, що бачите?
Я одразу ж пізнав порт скандинавської столиці, куди не раз їздив у справах партії. Мені цікаво було розгледіти пароплави на рейді. Повернувши бічну ручку на телєскопі, Менні в одну мить замісць окуляра поставив фотографічну камеру, а через кілька секунд зняв її з телєскопа і цілком пересадив у великий апарат, що стояв поруч і виявився мікроскопом.
