— А скільки ж років цьому докторові Петті? Він видається мені занадто молодим.
— Не пригадаю, 16 чи 17, — з посмішкою відповів Менні.
Так само вгадував і я. Але мене не могла не здивувати така рання вченість.
— І такого віку вже бути лікарем! — несамохіть вихопилося в мене.
— Ще ж і додайте: тямущим і досвідченим лікарем. — притиснув Менні.
В ту хвилю я не зміркував, а Менні може й навмисне не нагадав мені, що роки марсіянців майже вдвічі довші за наші; Марс обходить сонце за 686 наших днів, — отже 16 років Нетті відповідали 30 нашим земним рокам.
ПОПОЛУДНУВАВШИ, пішли ми оглядати наш «корабель». Перш за все пішли ми «в машину». Машинерія забрала собі весь нижній поверх етеронефа, містючись просто на плесковатому його дні. Поверх поділявся на п'ять кімнат: одну центральну і чотирі бічних. Як раз посередині центральної кімнати стояла моторна машина, а округ неї з усіх чотирьох боків уставлено було в поміст круглі шклянні вікна, одно з чистого хрусталю, а три з трикольорового шкла ріжних барв; шкло було в три сантиметри завтовшки, навдивовижу прозоре. В цю хвилю ми могли бачити через них лише частину земної поверхні.
Головною частиною моторної машини була вертикальна металічна ціліндра трьох метрів заввишки і полуметра в діяметрі, зроблена, як пояснив Менні, з осмію — шляхетного, спорідненого до плятини, металу, що майже зовсім не топиться. У ціліндрі відбувався роспад радійної матерії; роспечені до червоного жару стінки в 20 сантиметрів завтовшки яскраво свідчили за енергію цього процесу. Проте в кімнаті не було дуже душно: всю ціліндру було вкрито в два рази товщим футляром з якоїсь прозорої матерії, що дуже добре боронила від огню; зверху від
