Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/18

Ця сторінка вичитана

— Після цього треба лишень усій системі надати бажану хуткість руху. Для земних машин вживаються звичайні елєктричні мотори з лопатками; для межиплянетного ж руху цей спосіб, звичайно, не годиться і тут ми користуємось цілком іншою методою, про котру я вам роскажу докладніше згодом.

Вагатися більше не доводилось.

— Які ж обмеження, окрім, розуміється, обов'язковости таємниці, накладає на нових членів ваше товариство?

— Загалом беручи — майже ніяких. До особистою життя, чи громадської діяльности товаришів, коли вона не шкодить діяльності товариства в цілому, діла йому нема. Але ж одразу після вступу кожне мусить виконати якесь важливе й відповідальне доручення товариства. Таким чином, з одного боку, зміцнюється звязок нового члена з товариством, а з другого — вже на ділі вияснюється рівень його здатностей і енергії.

— Значить, і мені дано буде таке доручення?

— А то ж.

— Яке ж саме?

— Ви муситимете взяти участь в експедиції, що завтра великим етеронефом від'їздить на плянету Марс.

— А чи ж довго треватиме ця експедиція?

— Цього вже я не скажу. Одна подорож забере цілих п'ять місяців. А можна й зовсім не повернутись.

— Та я це розумію і не про це й клопочуся. Але ж, бачите, на мені лежить революційна робота. Ви ж теж соціяль-демократ, отже мусите розуміти моє вагання.

— Вибірайте самі. Ми гадаємо, що для укінчення вашої підготовки перерва в тій роботі потрібна. Доручення одікласти не можна. Одмова від нього — це одмова від усього.

Я замислився. Тепер, коли на кін боротьби виступають широкі маси, одному робітникові можна зникнути без найменшої шкоди для справи в цілому. До того ж, зникнути мав я лишень на де-який час, а вернувшись до праці, я, зо своїми новими звязками, знанням і засобами, зможу посунути оправу ще краще. Я зважився.

— Коли ж мушу я від'їздити?

— Зараз, зо мною.