Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/156

Ця сторінка вичитана

найяскравіше. В здоровому розумі й твердій пам'яті, можу я тепер підкреслити всі підсумки…

Ніяк не можна сперечатися, що доручена мені справа вийшла не по моїм силам. Де ж лежала причина мого банкроцтва? І як можна пояснити помилку гострозорого, глибокого психолога Менні, що так невдало вибрав саме мене для цієї справи?

Я пригадую свою про це з Менні розмову за тих щасливих для мене часів, коли кохання Нетті вливало мені безмежну віру в свої сили.

— Як сталося, — спитався я, — що ви, Менні, з безлічи ріжноманітного люду нашої країни, що зустрічали ви в свому шуканню, ви саме мене визнали за найбільш здатного на ролю представника Землі на Марсі?

— Вибірати не дуже то й було з кого, — відповів він. — Сфера вибору одразу ж мусила обмежитись представниками наукового революційного соціялізму: всі інші світогляди значно більш чужі нашому світові.

— Добре, але ж і серед цієї течії ви зустрічали людей безперечно дужчих і талановитіший за мене. Ви знали того, кого ми жартома зовемо Дідом Гори; ви знали товариша Поета…

— Так, я уважно доглядався до них. Але Дід Гори — це людина виключно боротьби й революції; наш світ йому зовсім не пасує. Він — залізо, а залізні люде не гнучкі; в їхній природі безліч консерватизму. Що ж до Поета, то в нього не вистачило б здоровля. Він надто багато пережив, блукаючи по всіх верствах вашого світу, щоб йому можна було подужати перехід ще й до нашого світу. Крім того, обидва вони — і політичний ватажок, і художник слова, до котрого прислухаються міліони, — надто потрібні тій боротьбі, що у вас іде зараз.

— На останнє я охоче пристаю. Але ж коли так, то я нагадаю вам про філософа Мірского. Його професіональна звичка ставати на найріжноманітніші точки погляду, порівнювати їх і погоджувати, здається мені, чимало полекшила б йому труднощі справи.

— Це так, але ж він — людина посамперед абстрактної думки. Щоб пережити нове життя чуттям і волею, на це ледве чи вистачило б йому душевної свіжости. Він спра-