культурніших народів Землі в ідейних і політичних організаціях панування вищих кляс — в церкві і державі. А що ж в решті решт? Запізнився розвиток? Ні, ми не маємо підстави твердити це, бо ж перші стадії капіталізму, до народження пролєтарської соціялістичної свідомости, пропливли серед плутанини й лютої боротьби ріжних формацій не тихше, а хутчій ніж у нас, де це сталося повільно в спокійних переходах. Але ж сама ця суворість і нещадність боротьби породила в борцях таку міць героїзму й мучеництва, яких не знала більш упевнена і менш трагічна боротьба наших предків. І відносно цього земний тип життя людей не нижчий, а вищий за наш, хоч ми культурою, і стоїмо на значно вищому щаблі.
Земне людство пошматоване, його окремі раси й нації глибоко приросли до своїх територій та пересяклися своїми історичними традиціями; вони говорять на ріжних мовах і глибоке нерозуміння одних одними панує над усіма їхніми життєвими стосунками… Все це правда, правда й те, що загальнолюдське об'єднання, що лишень з великими труднощами пробиває собі шлях через усі ці кордони, брати наші осягнуть значно пізніше, ніж ми. Але ж подивіться на причини і глибше цінуйте наслідки. Це роспорошення людства Землі виникло з просторности їхнього світу, багацтва й ріжноманітности його природи. Воно призвело до народження безлічи ріжних точок погляду і одмінностей у розумінню Всесвіту. Хиба ж усе це ставить Землю й її людей нижче, а не вище нашого світу за аналогічних доб його історії?
Навіть механічна ріжноманітність мов, котрими вони говорять, багато де в чому пособляла розвиткові їхнього думання, визволяючи поняття спід грубої влади слів, що для них існують. Порівняйте філософію земних людей до філософії наших капіталістичних предків. Філософія Землі не лиш ріжноманітніша, а й тонша; вона не тільки пливе зо складнішого матеріялу, але в своїх кращих школах і аналізує його глибше, краще встановлюючи звязок фактів і понять. Звичайно, всяка філософія є висловом слабосилля й роспорошености знання, неповного наукового розвитку; це — спроба дати єдину картину Буття, заповнюючи порожні місця наукового досвіду здогадами, чому саме філо-
