Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/121

Ця сторінка вичитана

чемною дрібницею. Я люблю тебе не лише як дружина, я люблю тебе і як мати, котра веде свою дитину в нове й чуже їй життя, повне зусиль і небезпек. Ця любов дужча й глибша за всяку, яка лишень може бути у людини до людини. І тому, в моїй обіцянці нема жадної жертви.

 «До побачення, моя дорога, люба дитино.

Твоя Нетті».

Коли я дочитав листа, Нелла допитливо звела на мене очі.

— Ви мали рацію, — сказав я і поцілував її в руку.

VI. Шукання

ОД цього епізоду лишилося мені на душі почуття глибокого сорому. Ще болючіше, ніж перше, став я відчувати зверхність марсіянців наді мною і на фабриці, і в усіх інших з ними зносинах. Безперечно, я навіть перебільшував цю зверхність і свою нікчемність. В їхній доброзичливості до мене і в їхньому піклуванні про мене почав я добачати одлиск напів погордливої поблажливости, а в їхній обережній здержливості — приховану огиду до нижчої істоти. Що далі то гірше міг я розуміти справу відносно всього цього.

В усіх інших відносинах думка лишалася ясною і тепер вона особливо вперто силкувалася поповнити порожні місця, сполучені з од'їздом Нетті. Дужче, ніж коли інше, був я тепер переконаний, що для участи Нетті в тій експедиції мусили бути ще невідомі мені мотиви, дужчі й поважніші за ті, що мені було нею дано. Новий доказ любови Нетті і тої великої ваги, котру вона надавала моїй ролі в справі зближення двох наших світів, знову доводили мені те, що без виключних причин вона не зважилася б на довший час покинути мене самого серед глибин, мілизн і підводного каміння океану чужого мені життя, краще за мене розуміючи своїм світлим розумом, які небезпеки мені тут загрожують. Було тут щось, чого я не знав, але відносно чого був певний, що воно має якесь поважне до мене відношення. І треба було вияснити це щось за яку-будь ціну.