Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/116

Ця сторінка вичитана

— Нетті була дружиною Стерні. Коли вона вам цього не казала, то й мені, мабуть, не слід було казати. Я, значить, допустилася помилки, так ви не роспитуйте мене про це далі.

Мене якось чудно вразило те, що я почув… Здавался б, нічого тут такого нового не було… Я ніколи не думав, що я у Нетті перший. Було б безглуздям вимагати, щоб жінка, повна життя й здоровля, гарна з тіла й з душі, дитина вільної і високо культурної раси, — мусила проживати без кохання до нашої зустрічи. Чому ж тоді мусив я завдячувати свою приголомшеність? Я не міг міркувати про це, а почував лишень одне — що мені треба знати все, знати докладно й толком. Але ж допитуватись у Енно, очевидно, не було змоги. Я згадав про Неллу.

Од'їздючи, Нетті казала: «Не забувай про Неллу, йди до неї під тяжку хвилину!» — І я не раз уже ладнався її одвідати, але мене спиняли почасти робота, почасти якийсь невиразний острах перед сотнею цікавих дитячих оченяток, що її оточували. Але тепер усяка нерішучість зникла і я того ж таки дня прибув до Дому Дітей у Великому Місті Машин.

Нелла одразу ж кинула свою роботу, здавши її на іншу виховательку, і повела мене до своєї кімнати, де діти не могли нам перешкоджати.

Я не зважився одразу говорити їй про мету своїх одвідин, бо ж і мені самому ця мета видавалася і не дуже розумною та й не так уже чемною. Було цілковито природньою річчю почати розмову про найближчу нам обом людину, а потім лишалося тілько зачекати на зручну хвилину для мого питання. Нелла з захопленням почала мені оповідати про Нетті, про її дитинство й підліткування.

Перші роки свого життя Нетті перебула біля матері, як це здебільшого й буває у марсіянців. Потім, коли треба було віддати Нетті до Дому Дітей, щоб не позбавляти її виховання впливу дитячого суспільства, Нелла вже не могла з нею розлучитися і спочатку тимчасово оселилась у Домі, а далі й назавжди лишилася там за виховательку. Це не росходилося і з її фахом: вона працювала найбільше над психологією.