— Може, професор Самерлі має які заперечення? — сказав він, і обидва вчені занурилися в розріджену атмосферу чистої науки, де можливість зменшення плодючости, як один з чинників боротьби за існування, протиставилася зменшенню запасів м'ясної їжі/
Того ранку ми дослідили лише невеличку частину плята, старанно уникаючи наближатись до болота птеродактилів і йдучи на схід, а не на захід од ручайця. В цьому напрямокові місцевість була ще лісистіша, а земля так укрита хмизом, що ми ледве посувалися наперед.
До цього часу я розповідав вам лише про страхи Країни Мепла Вайта, але був у неї й інший бік. Через цілий ранок ми ішли між гарних квіток, здебільшого білих і жовтих, бо, як кажуть наші професори, то первісні кольори зафарблення в рослин. Часто-густо квітковий килим сягав нам до колін, і нижні, міцні пахощі сп'яняли наші голови. Звичайні англійські бджоли бреніли в золотому сонячному промінні. Віття багатьох дерев гнулося під вагою плодів, почасти відомих нам, почасти незнаних. Визбирюючи подзьобані птахами овочі, ми уникали небезпеки отруїтися і вносили чарівну різномаїтість у набридлий нам харч. В хащах, які ми перетинали, була сила стежок, проторованих звірями, а на багнищі ми знайшли безліч слідів якоїсь дивної форми й чимало відтисків лап ігуанодона. В одній улоговині ми бачили, як паслося стадо цих велетенських тварин, і лорд Джон запевняв, ніби в прозорну трубу видко було, що в них шкіра забризкана асфальтом. Що позначало це явище, ми так й не могли збагнути.
Бачили ми багато й менших тварин, як от їжатець, лускатий мурахоїд та дика свиня, строката й з довгими кривими іклами. Раз, крізь просвіт між дерев вздріли
