Наш вразливий друг почав заспокоюватись лише тоді, як Рокстон кілька разів попросив пробачити йому. Вгамувавшися трохи, Челенджер сів на впале дерево, трохи осторонь од нас, і своїм звичаєм висловив свою думку так, наче промовляв до авдиторії принаймні з тисячі слухачів.
— Щодо плями на шкірі ігуанодона, — сказав він, — то я погодився б з моїм другом і колегою — професором Самерлі — і визнав би їх за асфальт. Характер цього плята суто вулканічний, а що асфальт один з продуктів, щільно зв'язаних з вулканічною діяльностю, то, я гадаю, він мусить бути тут в плинному стані, і тварина просто доторкнулась до нього. Значно важливішим єсть питання про існування тут м'ясоїдних чудовиськ, що одно з них залишило сліди свого перебування на цій галяві. Ми більш-менш правильно можемо встановити розмір плята. Поверхня його дорівнює приблизно англійському графству. На цій обмеженій площі незчисленні сторіччя живуть декілька видів тварин, що більшість їх давно вже зникла з землі. Я завжди думав, що м'ясоїдні тварини через відсутність людей розмножились тут настільки, що їм забракло харчу, і вони мусили були або померти голодом, або змінити характер своєї їжі. Як ми бачимо, цього не сталося. Доводиться гадати, що природа сама поставила якісь перепони такому безмежному множенню хижаків. Отже, одна з найінтересніших задач, що стоять перед нами, — дослідити, що то за перепони, і як саме впливають вони на життя тварини. Сподіваюся, ми матимемо ще нагоду вивчити їх на цікавому роді м'ясоїдів — динозаврах.
— А я хотів би, щоб у нас ніколи не було такої нагоди, — вихопилось у мене.
Професор підвів лише свої кущаві брови, як то робить навчитель, зачувши якесь недоречне зауваження пуcтуна-учня.
