Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/207

Цю сторінку схвалено

Вона була трохи поетка й написала книжку про свою батьківщину — Піткерн. У післямові до цієї книжки оповідає пастор Нільд, чому він, коли його дружина вмерла на острові, не міг там залишитися. Причина була теологічна. Ці люди з Піткерна не кепські, проте вони таки єретики.

Що-правда, від англікансько-пралатських єресей, що їх Джон Адамс прищепив на Піткерні, вони вже давно відійшли. Місіонер з Америки 1886 року навернув піткернійців майже на правдиву віру, на віру секти „адвентистів сьомого дня“. З того часу святкують вони вже не неділю, а суботу. Коли в неділю приходить який корабель — з того часу, як відчинено Панамський канал, курсує тут багато кораблів — йдуть вони спокійнісінько на борт і продають пам'ятки туристам. Але коли якийсь корабель прийде в суботу, то, хоч теж заходять вони на борт і несуть свій крам, але тоді вони говорять з пасажирами так: „Приятелю, я дарую тобі оцю мальовану миску з кокосового горіха. Коли ти хочеш мені подарувати один шілінг, то зроби це, але ти не мусиш“…

Та в цьому ще міг би реверенд Нільд погодитися з їхньою релігією. Навіть не перечив би він проти того, що вони так суворо розуміють десятину. Треба вам знати,