Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/203

Цю сторінку схвалено

історію війни всіх проти всіх у цій примітивній малій громаді, починаючи з того дня, як матроси несподівано підслухали застережливу пісню темних канакських жінок:

„Навіщо гострить чорна людина сокиру свою?
Бо хоче він убити білу людину!“

І розпочалася на Піткерні громадянська війна — чорний проти білого, жінка проти чоловіка. За якийсь час вимордувано всіх канакських чоловіків, а з дев'ятьох бунтарів тільки чотири лишилося живих; Віл'ям Мек Кой, Метт'ю Кінталь, Едвард Юнг і один чоловік, що тоді називався Александер Сміт; усі — прості матроси аж до флотського кадета Юнга. Решта, небіжчики, залишили деяких темношкірих нащадків.

Із чотирьох останніх матросів „Баунті“ вмирає Мек Кой від delirium tremens. Він зробив з залізного казанка самогонний апарат і навчився гнати напиток з якогось коріння. Одного дня прив'язує він камінь до себе й скаче з найвищої скелі в море. Його приятеля Кінталя, охочого до суперечок, вбивають гуртом Юнг і Сміт.


З бунтарів „Баунті“ живуть на Піткерні вже тільки Александер Сміт і Едвард Юнг. Хто кого з світу зжене? Кому захочеться