Скляні очі дивляться на мене, а мені соромно, я й сам не знаю, що робити. Ні, я не згоден. Я ще ніяк не можу зважатись висісти й замешкати на острові Піткерн!
Цей острів Піткерн, що його велику й надзвичайну історію так виразно пригадую собі я в цей момент, має свою назву від одного молодого мічмана експедиції Картре, що 1767 року вперше побачив цю скелю із своєї щогли. Минуло ще двадцять три роки до того часу, як 23 січня 1790 року европейський корабель став на якорі перед островом. Дев'ять білих моряків на борті, потім шість канаків з Таїті й одинадцять брунатних жінок. З великим напруженням виносять люди запаси через воду, дошки, знаряддя, все, що можуть вони використати з підмостків і наряддя корабля. Потім підпалюють вони корабель. Вогненні язики вилискують у золочених буквах на носі корабля; His Majesty's Ship „Bounty“ (Корабель його величности „Баунті“).
Військова шлюпа „Баунті“ виїхала на різдво 1787 року із Спітхеда[1] під командою лейтенанта Блай — офіцера, що вже брав участь в експедиціях Кука на Південне море.
