Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/192

Ця сторінка вичитана

тисяч, майже всі. І головно заради тієї чудесної музики, що її там можна було послухати: капела з кіз (волинок) шкотських гірських полків. Аж дві сразу, прошу вас!

— Джентльмен має цілком рацію,  сказав Джек, принісши сир. — Нова Зеляндія — це добра країна, але повільна, неправда?

Обидва почали сперечатися, чи Нова Зеляндія „slow  чи „fast“, чи повільна чи швидка, їхня суперечка не була гостра, а приятельська й жартівлива; провадили вони свою дискусію кількома й не дуже коректними слівцями, і жоден з них не діставав своєї зброї з якогось особливо багатого арсеналу думок. Я сидів при цьому, як чужинець, що не може взяти участи в розмові, і, милуючись чудовим краєвидом, думав про те, що цій невбогій країні мабуть тільки й цього бракує — трішки більше духовного життя й мистецтва, що це справді нова Елада, тільки без невільництва і без мистецтв, що тут можна або досягти нового, вищого ступеня людства, або якраз тут програти великий рішучий бій. Коли Новій Зеляндії не пощастить, гадав собі я, тоді можна буде сказати, що нічого вганятися за життям у визволеному від соціяльного гнету світі…

Коли ми скінчили свій обід, Джім сплатив рахунок, мов який вельможа; перед тим він примусив мене згодитися на його ціну, що