Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/182

Ця сторінка вичитана

— Це найкращі предки, які тільки могли вам дати життя, міс Рангі! — вона дивиться на мене з деяким сумнівом, чи не шуткую я часом.

— Я дикунка! — каже вона раптом, з ноткою гніву в голосі. — Мій прадід їв ще людські трупи!

— Так що ж із цього? — потішаю я. — Мій рідний брат усього кілька років тому кидав ручні гранати на живих людей!