обдаровуючи його ще двома дітьми; таким чином усього шість, але хлопець Тутанекай, ви ж сами розумієте, байстря: але з ним добре поводяться в домі того чоловіка, що не є його батьком…
„В селі Овгата, на березі озера, живе Гінемоа. Гіне значить жінка, пане докторе, а моа — це величезний кущ, якого тепер вже нема й мати його ім'я Сіє-Моа, Жінка-Моа — це велика почесть, це свідчить про велику шляхетність Гінемоа. Ясна річ, хто цю князівну здобуде, той не може бути байстрюком… Що-вечора сідає Гінемоа на березі озера й слухає звуків флейти, що несуться з далекого, далекого острова… Тутанекай сидить на ґанку під піддашшям, різьбленим гарними картинами, а поруч його Тікі, його приятель, і грають тужних пісень; Тікі любить дерев'яну сопілку; але Тутанекай майстер грати на костяній гугнявій флейті… — Рангі гостро повертається до мене. — 3 людської кістки! — каже вона одчайдушно, немов грізно. — 3 гомілки вбитого ворога племени!
— Я аж нічого, — відповідаю, — нічогісінько не маю проти військової музики, дорога міс Рангі!
— Гінемоа знає, що ця музика пливе від Тутанекай, — оповідає далі Рангі.
— А вона знає його, Тутанекай?
