Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/160

Цю сторінку схвалено
ГІНЕМОА

— Сідайте сюди, Рангі, і розкажіть мені…

— Ми проґавимо вибух великого гейзера Погуті, — каже брунатна маорійська дівчина Рангі. — Зараз заграє гейзер Погуті; стовп його води дев'яносто футів заввишки і…

— Рангі, — кажу я, — гаряча вода гарячою водою, хай вона собі вариться і грає. Сядьте отут, Рангі, так, на траву, щоб перед нашими очима був Різьблений Будинок, фігури маорійських богів і ваших предків, і не думаймо про кипучу воду, Рангі!

Але я знаю, що ми мусимо думати про кипучу воду. Сидимо ми тут, на замковому горбкові, над вулканічною улоговиною Вакареварева, і кущі манука, з білими квітками, напівмірти, напівтернини, застилають собою трішки сірий, імлою вповитий краєвид; проте, куди не повернусь, бачу, як білі стовпи до неба стріляють, і ясно помітно запах гарячої води й сірки. Але над нами блідо-блакитне весняне небо Нової Зеляндії, а там