Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/148

Цю сторінку схвалено

Так саме не був птах кеа таким лояльним підданим, як птах гуя, що, мабуть, з великої пошани, мабуть, вимираючи, зник із списку новозеляндських гатунків птахів, коли нинішня його величність король Георг V з'явився в Новій Зеляндії. А що чорно-біле пір'я птаха гуя служить за прикрасу найвищим вождям, то останні маорійці винищили тоді останніх гуя, і, певно, його величність принц (він тоді не був ще королем) ласкаво зрадів, діставши те пір'я, — хто знає, в якому музеї воно тепер гниє. З того чусу нема вже королівського птаха в Новій Зеляндії…

Що до папуги кеа, то треба завважити, що вона була зовсім не така лояльна, як гуя, що поклала свою голову за британську королівську родину, або така лагідна, як ківі, що дав себе знищити, навіть не сказавши пік, або меланхолійна, як какапо, місцева папуга стрибунка…

Проте, кеа й думки не має в тугу вдаватися або смерти собі шукати…

Треба (обуреним тоном) сказати: коли кеа, що любить жити в горах високих, захотілось одного ранку поснідати добрими ягодами в кущі, і коли вона не застала тут ні ягід, ні куща, тільки чорні обсмалені пні, жахливі, мов примари які з простягнутими до неба руками, коли кеа, злетівши з крайнього