Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/128

Ця сторінка вичитана

сарну, одну з тих тирольських сарн, що їх прислав Франц Йозеф новозеляндцям заради більшої слави їхніх Альп. На якій я висоті? Мені так здається, наче я видряпався на половину Гаврісанкора[1].

Провідник усміхається. Я тут на висоті так із п'ятсот метрів над дзеркалом Тихого океану, що до нього звідси яких-небудь сім миль. Те місце, де цей льодовик раптом губиться в майже тропічно буйному пралісі, лежить не вище, як двісті п'ятдесят метрів над поверхнею моря!

На цій великій демаркаційній лінії сідаю на спочинок, добре втомившися від довгого спинання, а вже з полудня. Провідник заварив чаю в маленькій будці для туристів, і ми їмо бутерброди та пироги з його наплечної торби. Настав час витягти змордовані ноги та закурити люльку. А далі треба знов мандрувати, я мушу ще побачити одно велике чудо — гарячі джерела, що ключем б'ють з льодовика.

А тимчасом я не спускаю з ока того льодовика, що котиться з червоного лісу в тропічний парник. Птахи кричать, оглушають своїм криком. На дереві сидить голуб з кривавочервоним дзюбом і кокетливо повертає свою шию, що сяє опалом. І раптом, коли я довго був цілком тихо й заслужив на на-

  1. Гаврісанкар — найвища гора (8840 метрів) в Гімалаях в Індії.