Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/124

Ця сторінка вичитана

Пізно ввечері спиняється наше авто перед охайним альпійським заїздом — це готель Вайго. І уві сні ввижається мені чудовий спогад про твердий, холодний, кришталевий зоряний вечір і магічне сяйво чародійно білого льодовикового драпування сусідніх вершин.

Аорангі (гора Кук)

Вранці приносить мені господар, він же й провідник по горах, пару цвяхованих черевиків і альпійську палицю й нав'язує їх мені, хоч я йому сказав, що не дуже високо піду в гори, яких-небудь сто метрів або двісті…

Поки хазяїн наповняє свою наплічну торбу, я придивляюсь до мапи, що висить у кори-