Цю сторінку схвалено
Пізно ввечері спиняється наше авто перед охайним альпійським заїздом — це готель Вайго. І уві сні ввижається мені чудовий спогад про твердий, холодний, кришталевий зоряний вечір і магічне сяйво чародійно білого льодовикового драпування сусідніх вершин.
Аорангі (гора Кук)
Вранці приносить мені господар, він же й провідник по горах, пару цвяхованих черевиків і альпійську палицю й нав'язує їх мені, хоч я йому сказав, що не дуже високо піду в гори, яких-небудь сто метрів або двісті…
Поки хазяїн наповняє свою наплічну торбу, я придивляюсь до мапи, що висить у кори-
