„Бо хто не вийде з дому на те, аби зло віднайти і з лиця землі його зтерти, до того зло само прийде і стане перед лицем його“. А. М. „К. М. П.“ |
„Наскільки збільшите й поліпшите душу вашу, настільки поліпшите право ваше і побільшите границі ваші“ А. М. „К. М. П.“ |
Висловлюючи свій погляд на всілякі нарікання громади на несправедливости державно-громадського устрою то що, А. М. своє відношення до цієї справи так зазначає:
„Не балакайте багато о правах. Право — це ніби вексель, а уряд — ніби віритель, батьківщина — добро. І чим подліший і хітріший є віритель, тим більш його розписують, але батькові й братові віриться без векселів“.
А. М. „К. М. П.“
А в цьому уступові поет знайомить нас зі своїм поглядом на тих людей, які в чужому оці порошинку бачать, а в свойму й рожна не запримічають.
„ . . . . . для других будьте лагідними, а для себе суворими. А по тому, як других судите, самі будете судими. Зауважте ще ось цю таємницю: хто занадто суворо гнобить ближнього за похибку яку, або за лякливість, або за нездібність, або за непостійність; той сам в тих хибах опиниться й буде судимий другими“.
А. Міцкевич „К. М. П.“
Тут же знову ми бачимо думку А. Міцкевича відносно громади, яка або втратила здібність, або її не має, щоб розбіратися у тому, хто з проводирів її має овечу шкуру, а хто вовчу.
„Єрусалим, який мордує людей, росказуючих про волю — мордує пророків своїх, а народ, який мордує пророків своїх, б'є сам себе в серце своє, неначе божевільний самовбивець“.
А. Міцкевич „К. М. П.“