| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Антропологія I-IV (1927-1930).pdf/863}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
АНАТОЛЬ НОСОВ.
Київ.
Часткове виселення болгарів із Болгарії мало, як відомо, досить складний і довгий характер. Тяжкі матеріяльні умови, часті військові події, що великим тягарем лягали на широкі громадські маси болгарського народу, г. ч., на незаможні елементи його, політичний і соціяльний гніт, що, особливо за часів панування Туреччини боляче відбивався на різних прошарках людности, нарешті, небезпека для життя й позбавлення волі та спокою в будуванні особистого й громадського життя, що йому довгі часи загрожували різноманітніші внутрішні заколоти, — все це примушувало поодинокі, а навіть і великі групи болгарської людности шукати собі кращої долі десь поза межами своєї країни. Коли саме розпочався масовий пересельський рух болгарів у чужі країни, точно сказати важко, бо на те не маємо певних літературних даних, але все ж відомо, що процес переселення болгарів, скажімо, в Бесарабію, через Румунію та на південь України продовжувався понад сто років ХVIII-го та XIX-го століття.
Ми тут не будемо зупинятися на історії та подробицях цього пересельського руху болгарів взагалі, коротко відзначимо його лише в частині, що стосується до території України та почасти суміжної Басарабії.
За різні часи зазначеного вище періоду, за згодою російської влади при була на територію України велика кількість болгарських родин, які далеко
