— Чи показують ризу господню та піръя з архангела Гавриіла? спитала баба Палажка.
— Од піръя ключі у матушки Игуменіі. Ви не сподобитесь ёго сегодня бачити, а ризу Господню я вам покажу.
Черниця повела бабів за колони, зняла з однієі срібноі домовини з мощами червоне покривало. Під ним було друге дороге, все золоте з золотими китицями.
— Спасайтеся! прикладайтесь до Господнёі ризи! говорила черниця плаксивим голосом. В цій ризі Христа жиди мучили.
Баба Палажка впала на коліна, залилась слезами и поцілувала кінчик золотого покривала. Мелашку взяв якийсь страх, як вона доторкнулась губами до золота та до оксамиту. Для неі здалося, що вона бачить самого Христа и цілує ёго одежу. Всі молодиці плакали, втерали слези, а черниця плаксивим голосом розмалёвувала, як жиди Христа мучили, як накладали на голову терновий вінець, як били віревками и роспинали на хресті. Богомольці кидали на ризу гроші, а черниця забирала и ховала іх десь під рясою та все поглядала на двері, щоб часом не надійшла мати игуменія.
В велику пятницю Палажка повела богомольців на Поділ. Богомольці заночували в Брацькому манастирі. Утрення мала початись в третій годинні о півночі. Богомольці збірались лягти спати покотом на траві під липами просто чернечих келій. З одних дверей келіі за богомольцями слідив очами один чернець, молодий, здоровий та повновидий, з довгою чорною бородою. Він набачив у церкві Мелашку. Іі краса так вразила ёго, що він не міг одірвати од неі очей. Він вийшов слідком за нею з церкви, підглядів, як вона сіла з богомольцями під липами полуднувати, и все стояв на дверях, доки смерклось на дворі и богомольці полягали рядом на траві. Він наглядів, що Мелашка лягла другою од краю и пішов у свою келію.
З самого краю коло Мелашки лягла баба Палажка и ніби стерегла своє стадо, як добрий пастир. Але одна семигорська молодиця десь спізнилась, прийшла до гурту и лягла спати коло баби Палажки з самого краю, підмостивши під голови клунок з харчами. Баба Палажка лежала тепер од краю другою.
Вже пізненько, як усі богомольці поснули таким сном, що іх не розбудили б и Лаврські дзвони, чернець вийшов з келіі, знайшов той ряд, де лежала Мелашка, як єму здавалось, другою од краю, підкрався тихесенько та й натрапив як раз на бабу Палажку.
