Метою даної статті є спроба на прикладі Теребовельського повіту Галицької землі дати аналіз структури феодального землеволодіння Руського воєводства у другій половині XVI ст. При висвітленні теми ставляться завдання:
1. Відтворити картину королівського, приватношляхетського і церковного землеволодіння по всіх виявлених поселеннях Теребовельського повіту.
2. Вивчити характерні для даної території форми держання маєтків, юридичні права, на основі яких ними володіли ті чи інші особи.
3. Простежити еволюцію земельної власності і визначити співвідношення між різними видами феодального землеволодіння.
4. Виявити українські шляхетські роди повіту і показати їх частку в економічному житті краю.
Основними джерелами для висвітлення теми були матеріали реляційних і записових книг Теребовельської гродської канцелярії[1], поборові реєстри[2], а також люстрації королівщин другої половини XVI ст.[3]
Теребовельський повіт, як і інші землі Руського воєводства Польської Корони, був представлений значним ареалом державної земельної власності. Починаючи з другої половини XIV ст., після захоплення Галицької Русі польськими феодалами, питома вага королівщин збільшувалась. Цей процес був зв'язаний з намаганнями королівської влади зміцнити позиції всередині країни за рахунок збільшення свого домену.
На середину XVI ст. частка державних маєтків у феодальному землеволодінні стабілізувалась, і надалі залишилася в основному незмінною.
Яким же стало співвідношення королівщин в Теребовельському повіті в порівнянні з іншими видами земельної власності в другій половині XVI ст.? В зазначений період на території повіту знаходилось
- ↑ Центральний державний історичний архів у м. Львові (далі — ЦДІАЛ). — Фонд 17: Теребовельський гродський суд. — Опис 1. — Од. зб. — 7, 8, 90, 91, 94, 95.
- ↑ Поборовий реєстр Теребовельського староства 1564 р. // Zrodla dziejowe. — Warszawa, 1902 — Т. XVIII. — Cz. I. — S. 97-100; Поборовий реєстр Теребовельського староства 1572 р. // ЦДІАЛ. — Ф. 17. Оп. 1. — Од. зб. 7. — Арк. 321-324.
- ↑ Жерела до історії України-Руси (далі — Жерела). — Львів, 1895. — Т. 1. — С. 114-152; Т.7. — С. 121-137.
