В літературі зрідка згадувано російські друки в Галле 1735 р.“. Але уважні зупинився на цих друках тільки П. Пекарський у своїй статті в „Библіографическихъ Запискахъ“ 1861 року[1]. Симон Тодорський, пізніш відомий проповідник та вчений орієнталіст, що коло 1735 р. студіював ув Єні та Галле, переклав на „російську“ чи „церковнослов'янську“ мову відомий твір протестантської містики: „Чотири книги про правдиве християнство“ Йогана Арндта; цей переклад і видано 1735 р. в Галле. Крім того, Пекарський та інші бібліографи згадують іще дві книги, що видані тоді ж у Галле: „Ученіє о началѣ христианскаго житія“ та „Писанію святому согласующеєся наставленіє къ истинному познанію и душеспасительному употребленію страдания и смерти Господа и Спасителя нашего Іисуса Христа“[2].
Оригінали цих двох книжок залишилися невідомі ні Пекарському, ані інших дослідникам. Та й змістом і мовою цих праць ніхто не зацікавився. Тільки Пекарський завважує, що „всі ці книжки“ писані „представниками релігійної партії, що відома в історії під ім'ям пієтистів“ (стор. 36). Це твердження не може бути вірне вже тому, що хоч Арндт і мав вплив на пієтистів, але жив та писав на початку XVII-го віку, коли ніякого „пієтизму“ ще не існувало!
Я мав нагоду при своїй праці по німецьких бібліотеках відшукати два зо згаданих перекладів Тодорського та ще одну книжку, що нікому з російських та українських бібліографів не була відома; нарешті знайшов я й деякий невідомий досі архівний матеріял про Тодорського та рукопис іще одного його перекладу, що не вийшов друком.
Що таке „Чотири книги про правдиве християнство“ та хто такий їх автор Йоган Арндт? Як прийшов Тодорський до думки перекласти його твір, та як зміг він на чужині таку велику книжку видати? "Нарешті, як удався йому його переклад та який характер, щодо мови та стило, він має? Це ті питання, що, на нашу думку, насуваються самі собою.
1740-го року з'явився друком Коментар до Апокаліпсиса швабського богослова Йогана Альбрехта Бенґеля, книга, що стала майже на сто років у центрі широкого
