Сторінка:«Наша культура». 1936.pdf/532

Ця сторінка вичитана

532

Віктор Леонтович:

шої історії, літератури, філософії, історії мистецтва і т. п. Курси читали професори Інституту, а слухачами були стипендіяти, або взагалі бажаючі удосконалити свої знання з укранїознавства, члени української колонії в Берліні.

З початку Інститут мав 4 катедрі: 1. Політичної історії України (В. Липинський), 2. Історії соціальних та господарських відносин в Україні (Д. Дорошенко), 3. Історії духових та релігійних течій в Україні в зв'язку з дуxовими течіями інших слов'янських народів (І. Мірчук). i 4. Історії українського мистецтва (В. Залозецький). Крім цих чотирьох звичайних професорів, цілий ряд видатних учених належав до Інституту в ролі надзвичайних членів.

Український Інституту поставив собі завданням створити бібліотеку, що могла б служити европейським ученим джерелом інформації про українські справи в зв'язку з загальними східньо-европейськими проблемами. Тепер бібліотека Інституту нараховує понад 25.000 томів, між якими є деякі дуже рідкі та цінні видання. Спецiяльний відділ бібліотеки складається з українських часописів та журналів з усіх місць земної кулі, де живуть українці. Від 1931 р. під проводом проф. Мірчука почало функціонувати Бюро для розсилки книжок, що поставило собі метою створити в кожній дотичній західньо-европейській бібліотеці хоч невеликий український відділ. За короткий порівнююче час своєї діяльности Бюро розіслало понад 13.000 томів до всіх більших бібліотек Европи.

Наслідком наукової праці членів Інституту з'явились 3 томи „Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin“ та дві книги „Mitteilungen“ з метою докладної інформації німецького громадянства про діяльність Українського Інституту та про стан і розвиток української науки взагалі. Велика книжка німецькою мовою: „Духове життя в Україні в минулому й сучасному“ була результатом колективної праці членів Інституту при співучасті багатьох інших українських учених. Члени Інституту приймають широку участь у різних німецьких наукових періодиках, енциклопедіях, справочних книгах і т. д., куди вони подавали спеціальні статті на різні щодо України теми. Для систематизування подачі відомостей до різних словників та енциклопедії функціонує навіть спецiяльна комісія. Співробітники Інституту стараються також по можливості провадити службу наукової інформації , коли хтось із чужинецьких учених потребує вказівок при заняттях проблемами сходу Европи.

Велику увагу завжди присвячував Інститут Допомозі українським студентам, що студіюють у німецьких високих школах, а також тим українцям, що по скінченні високих шкіл присвятили себе дальшій науковій праці. Він влаштував для перших понад 20 студентських, для других 5 асистентських стипендій.

У 1931 році в зв'язку з загальною кризою в Німеччині пережив тяжку кризу й Інститут. В складі Інституту залишилося тільки два звичайні члени (проф. Мірчук та проф. Кузеля), що працювали де