Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/62: відмінності між версіями

Mahnka (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Erik tavr (обговорення | внесок)
Мітка: Схвалена
 
Стан сторінкиСтан сторінки
-
Вичитані сторінки
+
Перевірені сторінки
Тіло сторінки (буде включатися):Тіло сторінки (буде включатися):
Рядок 1: Рядок 1:
— Ви підете, Смоку, та поставите віхи на ріжках, — сказав Шорті. — Під кригою, що я рубав на каву, є пісок, і я хочу натопити води та промити миску цього самого піску на щастя.
— Ви підете, Смоку, та поставите віхи на ріжках, — сказав Шорті. — Під кригою, що я рубав на каву, є пісок, і я хочу натопити води та промити миску цього самого піску на щастя.


Смок з сокирою в руці пішов ставити віхи. Почавши знизу, з центральної віхи «двадцять сім», він пішов уперед, до правого ріжка, перетинаючи вузьку долину під прямим кутом і простуючи до краю. Він робив це методично, майже автоматично, бо в його уяві жили спогади минулого вечора. Він почував якось, що здобув владу над ніжними окресленнями та міцними м'язами тих ніг, що розтирав снігом, і ця влада, здавалося, перейшла на всю жінку. Невиразне гаряче почуття — свідомість влади — опанувала його. Здавалося, що все, що треба йому зробити, це підійти до Джой Ґастел, схопити її руку у свою та сказати: ходімо!
Смок з сокирою в руці пішов ставити віхи. Почавши знизу, з центральної віхи «двадцять сім», він пішов уперед, до правого ріжка, перетинаючи вузьку долину під прямим кутом і простуючи до краю. Він робив це методично, майже автоматично, бо в його уяві жили спогади минулого вечора. Він почував якось, що здобув владу над ніжними окресленнями та міцними м'язами тих ніг, що розтирав снігом, і ця влада, здавалося, перейшла на всю жінку. Невиразне гаряче почуття — свідомість влади — опанувала його. Здавалося, що все, що треба йому зробити, це підійти до Джой Ґастел, схопити її руку у свою та сказати: ходімо!


Він був саме під владою цього настрою, коли помітив щось, що примусило його забути навіть про владу над біленькими жіночими ніжками. Він не поставив віхи з краю долини. Він, не дійшовши цього краю, опинився перед другим потоком. Одзначивши розбиту вербу та велику, що кидалася в очі, сосну, він вернувся до струмка, де були центральні віхи. Пройшов річищем навколо широкого, ще скидалося на підкову, коліна, і побачив, що дві річки уявляли з себе одну. Двічі він пробирався снігом од краю долини, ідучи спочатку від нижчої віхи ділянки число двадцять сім, а тоді від верхньої віхи ділянки число двадцять вісім, і він знайшов, що верхня віха останньої була нижча за нижню віху першої. В сірому присмерку, в напів-темряві. Шорті поставив обидві заявки на підкові.
Він був саме під владою цього настрою, коли помітив щось, що примусило його забути навіть про владу над біленькими жіночими ніжками. Він не поставив віхи з краю долини. Він, не дійшовши цього краю, опинився перед другим потоком. Одзначивши розбиту вербу та велику, що кидалася в очі, сосну, він вернувся до струмка, де були центральні віхи. Пройшов річищем навколо широкого, ще скидалося на підкову, коліна, і побачив, що дві річки уявляли з себе одну. Двічі він пробирався снігом од краю долини, ідучи спочатку від нижчої віхи ділянки число двадцять сім, а тоді від верхньої віхи ділянки число двадцять вісім, і він знайшов, що верхня віха останньої була нижча за нижню віху першої. В сірому присмерку, в напів-темряві. Шорті поставив обидві заявки на підкові.
Рядок 7: Рядок 7:
<section begin="вп" />Смок почалапав назад до свого маленького табору. Шорті, що саме скінчив промивати пісок, вибухнув, побачивши його.
<section begin="вп" />Смок почалапав назад до свого маленького табору. Шорті, що саме скінчив промивати пісок, вибухнув, побачивши його.


— Ось маєте — гукнув Шорті, простягаючи миску. Подивіться сюди. Брудна золота каша! Тут принаймі буде на дві сотні. Воно лежало з самого верху піску. Я багато вештався тут, але ніколи не бачив нічого такого, як ось у цій мисці.
— Ось маєте — гукнув Шорті, простягаючи миску. Подивіться сюди. Брудна золота каша! Тут принаймі буде на дві сотні. Воно лежало з самого верху піску. Я багато вештався тут, але ніколи не бачив нічого такого, як ось у цій мисці.


Смок кинув байдужий погляд на золото, налив собі чашку кави і сів. Джой відчула, що щось трапилося і кинула на нього стурбований, запитливий погляд. Шорті розгнівала байдужість товариша до його відкриття.
Смок кинув байдужий погляд на золото, налив собі чашку кави і сів. Джой відчула, що щось трапилося і кинула на нього стурбований, запитливий погляд. Шорті розгнівала байдужість товариша до його відкриття.


— Чому ви не радієте? {{errata||—&nbsp;}}спитав він. {{errata||—&nbsp;}}Ми здобули тут таке золото, а ви навіть і носа не хочете повернути до цієї миски?
— Чому ви не радієте? {{errata||—&nbsp;}}спитав він. {{errata||—&nbsp;}}Ми здобули тут таке золото, а ви навіть і носа не хочете повернути до цієї миски?


Раніш ніж одповісти, Смок відпив ковток кави.
Раніш ніж одповісти, Смок відпив ковток кави.