Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/4: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

← Попереднє редагування Наступне редагування →

@@ Стан сторінки / Стан сторінки @@
-Вичитані сторінки
+Перевірені сторінки
@@ Тіло сторінки (буде включатися): / Тіло сторінки (буде включатися): @@
@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-<section begin="3"/>{{block center/s}}
+<section begin="3"/><poem>Згадаєш через довгі літа,
+Про віщо марив твій співець,—
-Згадаєш через довгі літа,<br />
+Знай: він давно найшов кінець;
-Про віщо марив твій співець,—<br />
+Душа ж його, любов'ю гріта,
-Знай: він давно найшов кінець;<br />
+Живе, у мову перелита!</poem>{{block center/e}}<section end="3"/>
-Душа ж його, любов’ю гріта,<br />
-Живе, у мову перелита!<br />
-{{block center/e}}
-<section end="3"/>
-{{rh||IV. З ЖИДІВСЬКИХ МЕЛОДІЙ|}}
-<section begin="1"/>{{rh||1|}}
-{{block center/s}}<br />
-Вона іде, її краса<br />
-Горить, мов зоря серед ночі;<br />
-І млу, і світлі небеса<br />
-Враз відбивають ясні очі;<br />
-Всю тихий блескіт осіня,<br />
-Якого шкода в сяйві дня.<br />
-Багато б з чарами тими<br />
-Чудовній вроді бракувало,<br />
-Коли б додати трохи тьми,<br />
-Коли б проміння не ставало<br />
-До тих живих, принадних рис,<br />
-Що дишуть з рамки чорних кіс.<br />
+{{c|'''IV. З ЖИДІВСЬКИХ МЕЛОДІЙ'''}}
-Палає чоло та цвіте,<br />
-Усмішка вабить до кохання;<br />
-Усе засвідчує про те,<br />
-Що мук не зна її зітхання,<br />
-Що не ворушить серця дна<br />
-Ніяка думонька страмна.<br />
-{{block center/e}}
-<section end="1"/>
-<section begin="4"/>{{rh||2|}}
-{{block center/s}}
-Ридала ти: сльоза дрібна<br />
-На зір блакитний набігала,<br />
-Роса, здавалося, ясна<br />
-На землю з неба полягала.<br />
-Ти усміхнулася — і враз<br />
+<section begin="1"/>{{c|'''1'''}}
-Все змерхло перед милим зглядом;<br />
-З огнем очей сяйний алмаз<br />
+{{block center/s}}<poem>Вона іде, її краса
-Не міг сперечатися рядом.<br />
+Горить, мов зоря серед ночі;
-{{block center/e}}
+І млу, і світлі небеса
-<section end="4"/>
+Враз відбивають ясні очі;
-<section end="4"/>
+Всю тихий блескіт осіня,
+Якого шкода в сяйві дня.
+Багато б з чарами тими
+Чудовній вроді бракувало,
+Коли б додати трохи тьми,
+Коли б проміння не ставало
+До тих живих, принадних рис,
+Що дишуть з рамки чорних кіс.
+Палає чоло та цвіте,
+Усмішка вабить до кохання;
+Усе засвідчує про те,
+Що мук не зна її зітхання,
+Що не ворушить серця дна
+Ніяка думонька страмна.</poem>{{block center/e}}<section end="1"/>
+<section begin="4"/>{{c|'''2'''}}
+{{block center/s}}<poem>Ридала ти: сльоза дрібна
+На зір блакитний набігала,
+Роса, здавалося, ясна
+На землю з неба полягала.
+Ти усміхнулася — і враз
+Все змерхло перед милим зглядом;
+З огнем очей сяйний алмаз
+Не міг сперечатися рядом.</poem><section end="4"/>
@@ Нижній колонтитул (не включається): / Нижній колонтитул (не включається): @@
@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{block center/e}}
-{{rh|||5}}