подзвінний

подзвінний

Подзві́нний, а, е. Относящійся къ звону по умершему. Употр. также какъ сущ. въ значеніи: человѣкъ, звонящій по умершему. А подзвінному дам сім мір полотна, щоби мені дзвонив цілий тиждень що-дня. Грин. III. 285.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924