Нотатки мандрівника/Дипломат і городник

ДИПЛОМАТ І ГОРОДНИК.

Посперечавшися трохи з бельгійським консулом на тему, що „шпилькою не проткнеш залізо-бетонну скелю“ — гайда через „визволений“ Ельзас на и трасбург…

Коли потяг певно вже перескочив Нансі і окляклі коліна врешті розбуркали нас, — у куточку купе сидів собі чолов'яга й уважно розглядав малюнки „як прищеплювати садовину“. Але, о, лишечко! — це була книжка Ляпина „Садоводство“.

Чудасія! Руська книжка у Франції. Невже Французи не мають своїх підручників, що вчаться по російських?.. Чи не диво — знають руську мову?..

Та чолов'яга відхнув, одклав на бік книжку й промовив, немов-би до старих знайомих…

— Їдете?.. — І сумно почав крутити цигарку. — Я теж оце дістав посаду городника на ренчі біля Страсбургу…

— Чи чули?.. радник посольства у Персії тепер — городникі — промовив чолов'яга сам до себе… Дайте припалити… А ви теж певне по роботу?.. Чи може… по комерції?..

Він неуважно зиркнув у вікно…

— А чому-ж ви вчите садівництво… коли їдете за городника.

— Та дідько його зна, що воно те й друге… Я добув тільки садівничу книжку й сам не знаю, що воно буде… Там приятель, колишній посол, — за табельщика… Може якось допоможе…

Шкода було чомусь цього чолов'яги… Хай собі їде… оже дійсно буде городником… Людиною стане…

Коли він висідав біля Страсбургу… ми побажали йому щасливої дороги…

.     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .     .