Неологізми в сучасній українській літературній мові

Неологізми в сучасній українській літературній мові
Проф д-р. Євген Грицак
Жовква: Друкарня ОО. Василіян у Жовкві, 1936
Обкладинка
 
НОВОТВОРИ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ
ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ.


Наша літературна мова переходить по війні дуже великі зміни. Впливають на це не тільки епохальні історичні події, зв'язані з світовою війною, не тільки велетенський розвиток поодиноких наук, головно техніки, але й небувалий досі розріст української культури в різних ділянках, незаторкнених до часів війни. Насамперед повстає в нас багато нових слів, т. зв. неологізмів. І саме завданням моєї праці є розглянути неологізми останніх десятиліть, при чому нераз доведеться мені торкатись зв'язаних з цією темою справ мови, форм, правопису і впливу чужих мов, що їм піддавалася наша мова.

Я хочу говорити про загально-українські новотвори, одначе через те, що я користувався здебільш галицькими джерелами, то у висліді покажеться, що я розглянув переважно галицько-українські новостворені слова. Моїми джерелами є в першу чергу часописи, журнали й мої власні записи слів буденної мови, бо ці дві ділянки найбільш вразливі на мовні зміни й чужі впливи. Крім цього я послугувався теж і творами літературними й науковими та словниками, що в них уже, принаймні частинно, відбилася найновіша наша мова.

Неологізми розглядаю, обмірковуючи їхню будову, в першу чергу наростки, далі приростки, вкінці слова зложені.

 
I. Іменники жіночого роду.

1. Наросток -івка. Іменники з цим наростком знає українська мова віддавна, наприклад: винівка, лісничівка, дощівка, жидівка. Їх походження прикметникове, а саме: 1) спершу були прикметники з іменниками: винова (= з вином, з вина) бочка, лісникова хата, дощева вода, жидова жінка, дочка; 2) у другій стадії їх повставання затрачувалися йменники при даних прикметниках, а для рівноваги за втрату йменників одержували наросток жіночий -івка та ставали йменниками. На такий сам лад і на цій самій етимологічно-логічній основі повстають сучасні щоденно вживані йменники під великим впливом польської мови, що в останніх часах дуже любить такі йменники (нар. -ówka), бо вони практичні й вигідні, короткі й легкі до творення. Наголос завжди на складі ів. Зазначую деякі слова з наростком -івка: одні з них загально вживані, а другі чисто місцеві.

а) Назви потягів, авт і т.п.: особівка, тягарівка (= вантажний потяг), вузькоторівка (пор. рос. узкоколейка, Нд. 46/34)[1], таксівка — автодорожка, моторівка (= моторовий човен), бальонівка — ровер із широкими опонами й гумами.

б) Забави й гри спортові: костюмівка, масківка (= баль костюмовий, масковий), кошиківка й кошівка — забава в м'яча, що його вкидають у кіш на стовпі.

в) Школи й шкільні уладження: виділівка — за Австрії виділова школа, теперішні 5-7 кл. вселюдн. школи, експонівка — окрема, додаткова школа з 1-3 класами С. 22, шашкевичівка — укр. вселюдна школа ім. М. Шашкевича (в Перемишлі), цвіченівка (з поль. ćwiczeniówka) — школа вправ при вчит. семинарах, підхорунжівка (з польськ. — школа кандидатів на підхорунжих), приготівка — підготівна класа при гімназіях, що існувала до 1923 р., вивідівка — з польськ. wywiadówka − інформаційна конференція для батьків (недавно створено на це слово „вивідка“), переходівка — двійка з одного предмету, що з нею учень переходить до вищої класи.

г) Доми окремого приміщення: домівка — льокаль, помешкання, приміщення, дяківка — хата для дяка біля церкви, давня школа, вікарівка — хата для помічного священика („сотрудника“) біля церкви, дешівка — Бурса Дешевої Кухні в Перемишлі, кормошівка — хутір і вілля Кормошів у Тур'ї, гаївка — хата гаєвого, лісника Д. 5/35.

ґ) Речі й приладдя: вирівка (з п. wirówka) й кружлівка (центрофуґа), вітрівка — рушниця на менші пташки, кварцівка — кварцова лямпа, циклівка — шапка цикліста Д. 191/34, видівка — картка з видом, фотографією, з п. widokówka.

д) Монети: 20-сотиківка Д., ґульденівка (австр.) Нд. 50/34, коронівка.

е) Харчеві продукти: рижівка, перлівка (рижова, перлова каша), разівка, жидівка (разова, жидівська булка).

є) Усяке: міжнародівка — інтернаціонал, союз і гімн (з п. międzynarodówka), маївка — прогулянка учнів до лісу, вечірня й ранішня відправа церковна в маї (травні), верхівка — еліта, найвища, провідна верства, з рос. верхушка, писківка — судова розправа за дрібні провини (за зневагу чести, лайку і т. ін.), одноднівка — видання з приводу ювілею, врочистого святкування й т. ін., районівка — районова кооператива Д. 280/34, пікардівка — марка з видом Пікар(д)а.

Майже всі ці слова повстають під польським впливом, а люди залюбки вживають їх у щоденному житті, бо вони вигідні: в них спливаються дві слові, щось на зразок знаних у логіці скорочених дефініцій[2]. Слів літературних або ширше вживаних між ними мало: домівка, дяківка, маївка, верхівка, а ще менше вживаються вони в В. Україні, нпр. у Правописному Словнику Г. Голоскевича, Київ 1930[3], що інформує нас про найновіший лексикальний засіб нашої мови, є тільки слово „домівка“. Здебільша тим, що я подав, користуються мешканці міст, що чують їх у польській мові, вкінці вживає їх наша преса, що найхутчіш відгукується на зміни й нові явища в мові, бо їх сама потрібує.

2. Наросток -ка. Цей наросток служить для формування нових слів майже на той сам лад, що й наросток -івка. Ці слова творяться здебільша теж від прикметників, при чому прикметник із наростком -ка стає йменником, а первісний іменник, що його легко догадатися, відпадає. Навіть і ділянки цих слів подібні до вичислених при йменниках на -івка.

а) Школа: нормалка — вселюдна школа (в противенстві до „виділівки“, як вище); горожанка — горожанська школа на Закарпатті, в В. Укр. звали „вища початкова школа“, в Галичині це слово значить теж „громадянка“; здавка — „здавання“, іспит до школи; плєнарка — конференція (засідання) усіх членів Учит. Збору; вивідка — вивідівка див. вище — Д. 3/35.

б) Потяги: сальонка — окремий дуже гарний вагон і потяг для подорожі вищих державних достойників; льокалька — залізниця місцева на побічній лінії; сепаратка — окремий переділ у вагоні, окрема кімнатка в ресторані.

в) Церква: Преображенка — церква Преображення Господнього у Львові, Нд. 1/35; дев'ятка, дванайцятка — Богослужба о 9. год. вранці (для шкіл), о 12. впол. (для інтелігенції); паламарка — кімната в церкві праворуч великого вівтаря, де порається паламар[4].

г) Військо: стійка — місце, де стоїть варта, рос. постъ, слово приходить уперше в Котляревського, але в нас віджило воно в часі війни; їду́нка — військова бляшанка на страву; мазе́пинка — шапка Укр. Січ. Стрільців; зубча́тка — зубчаста нашивка на комірі укр. старшини (Календар Черв. Калини).

ґ) Книжка: агітка — агітаційна брошурка[5]; летючка — відозва, прокламація (поль. ulotka).

д) Торгівля: підмінка, відмінка, заступка (кави) — те, що має заступити (нім. Ersatz); риківка — совітська казьонна горілка, названа від комісаря Рикова (утвор. Риков + ка = риківська горілка).

е) Усяке: до́відка[6] — інформація (в Укр.); знімка — фотографія, ужив. в Галичині і в В. Укр.; ватиканка — ватиканська марка; вечірка — вечірня забава, може з рос. вечеринка, тепер ужив. більше „вечерниці“ Д. 3/35; Татарка — Татарська гора в Перемишлі; коминя́рка — тепла зимова шапка Д. 2/35; відпустка з рос. отпускъ.

Як видно з цього перегляду, тут здебільша галицькі місцеві слова, одначе вживає їх наша преса; слів, уживаних у В. Україні, мало: паламарка (рідко), стійка, агітка, риківка, довідка, однокінка. Усі майже йменники на -івка й на -ка — це concreta, а не abstracta.

Окремий відділ творять іменники, утворені від дієслів на означення чинности, дії при допомозі наростка -ка. Їх досить, а вживає їх і преса, і люди в щоденному житті, а саме: трактовка, постановка (п'єси) — трактування, розглядання (питання), ставлення (п'єси); піддержка Д. 1/35, підтримка, підготівка, але це все повстало підо впливом російської мови, а скоріше лексики, що до неї галичани часто звертаються, й не знаючи рос. мови, нераз переконані, ніби це дуже гарні слова. В рос. мові вживають цього наростка часто (нпр. поддержка), а в В. Україні повстають і нові слова під цим впливом, нпр. машиновка — збирання збіжжя машиною[7]. Виняток — добре слово, вживане в нас, „пошуканка“ — пошукування Д. 1/35.

В останньому часі, за великоукраїн. впливом, викидають у нас такі слова й на їх місце творять віддієслівні йменники від чистого кореня (але приросток тоді є), нпр. „підтрим“ Д. 174/34, або складають нові слова з наростком (бо чисті дієслівні йменники в нас уже не подобаються), нпр: настанова (наставлення), підготова Д. 289/34, 1/35, прослава — прославлення. З інших іменників із наростком відмічу ще два: установа (інституція, рос. учрежденіе), що, будучи льокальним словом (звичай, постанова, умо́ва), здобув собі загальне значення, і „влуча“ — мета, кружок до влучання, стріляння Д. 22[8].

Посереднє становище між конкретними йменниками на -ка та дієслівними займають ось ці нові слова: підвишка, знижка, здавка, бо вони означують первісно чинність (дію), а саме — підвищення, зниження, здавання, а далі мають і більш сконкретизоване значення: підвищена сума, платня, знижена ціна, посвідка зниження, іспит, що при ньому здаємо. Слова „підвишка“ й „знижка“ повстали без сумніву під польським впливом: podwyżka і zniżka, й може тому й у нашій пресі й у літературних творах пишуть нераз хибно „підвижка“.

Зовсім належне місце між іменниками з нар. -ка займають іменники, що означують становище й заняття, працю жінок, утворені від чоловічих іменників цього самого кореня, нпр.: учителька (чол. учитель), чужинка (чол. чужинець), молочарка й ін. В сучасній укр. мові бачимо зусильну й виразну тенденцію творити окремі слова на жіночі nomina agentium, і це явище, як думаю, зв'язане з великою й активною ролею сучасного жіноцтва (в часі війни й по війні). Тому повстають жіночі йменники, а деякі з них видаються доволі дивними. Виписую замітніші: майстерка — жінка-майстер, мистець[9], послідовка — послідовна жінка Жорна ч. 13/34, ремісничка — жінка-ремісник Д. 331/34, дозирачка — наглядачка, з поль. dozorczyni[10], піклунка — що піклується про кого[11], санаторка — завідувачка санаторії (Лейґ. 139), санітарка — доглядачка хорих (так перекладено польське „pielęgniarka“) Д. 345/34, свідка — жінка-свідок Кол. 39, ю́нка — молода дівчина, юначка Мик. 6, 226, Гол.

Все це слова нові, між ними оригінальні й смілі неологізми з В. України, деякі штучні (послідовка), інші невдатні (дозирачка), одне слово не має свойого відповідника в чол. роді (піклунка).

Взагалі намагання докладно відрізнювати й відзначувати жіночі йменники, т. зв. nomina agentium, дуже сильне в сучасному словотворенні, але це натрапляє на деякі труднощі, бо хоч україн. мова має багато наростків на означення заняття жінок і їх становища до чоло­віків (-иня, -иця, -ха, -уха, -аля, -ка, -иха, -ина, -иця), одначе часом важко їх тво­рити, й тому люди звертаються до ін­ших мов, перш за все до знаної в нас польської мови. В нас ще досі нема слів жін. р. від слів: мистець, борець, ловець, мисливець, знавець. Від інших творять уже невдатні спроби, а саме: стрілкиня Д. 276/84, пол. нар. -ini, вже краще булоб „стрілbи́ця“, жреки́ня Д. 285/34, хоч є в нас своє слово „жриця“[12] (Шевченко, рос. жрица), пророкиня Д. 348/34 з пол. prorokini, а в нас „пророчиця“ Гр. Гол., вкінці, що вже дуже разить, „виконавчиня“ — жінка, що виконує, виконниця Д. 331/34. Нар. -иня маємо в слові „мо­нахиня“ — черниця Д. 5/35. Навіть жі­ночий іменник, що його легко створити від чоловічого, а саме членка — жінка-член С. 22, у нас хибно перекручують на „членкиня“ (поль. członkini) і „члениця“, подібно як замісць правильного „посолка“ кажуть „послиця“.

Закінчуючи йменники з наростком -ка, завважу ще одно, а саме: назви правописів і абеток утворені на той сам лад з наростком -ка: кулішівка, желехівка, драгоманівка, „ярижка“, а тепер часто згадується „латинка“, що замісць неї Проф.Сімович уживає „латиниця“Д. 5/53.

3. Наростки -ниця, -иця й -альниця. Чужі наростки. Заняття й чин­ності жінок означують теж іменники з нар. -ниця: промо́вниця — жінка, що промовляє, вміє промовляти, продавни́ця — жінка, що продає (перекл. з рос. продавщица), послани́ця — жінка-післанець (Кол. 117), злодійниця Відр. І 14, видавни́ця, дозо́рниця — наглядачка, створене на лад поль. dozorczyni ib. 176.

До інших ділянок належать такі новотвори: а) будинки: лічниця (гал.) — лі­карня (в В. Укр.), станиця — постерунок, табор у Каліші Д. 22, б) предмети: мовниця — трибуна, підвищення для промовців, головни́ця — капітель колюмни Д. 231/34.

Наростком -иця утворені назви са­миць звірів: тигри́ця, леви́ця (гал. львиця), назви жінки по її занятті: прозірли́виця — віщунка Кол. 24, політ, тер­міни: ліви́ця, прави́ця — ліві, праві пар­тії, окремо стоїть: передови́ця — вступна стаття (з рос. передовая, С. 22). Замісць слова „тигриця“ появилося слово скорочене „тигра“ (нар. -а) Любч. 132. Переважають у цих неологізмах галицькі слова, деякі з них складені за рос. чи польським впливом, але між ними мало зовсім невдатних. На 16 слів аж 7 визначує заняття, чинність чи прикмету жінок.

Наросток -альниця творить мало слів. Я записав тільки два: плакальниця — плачка Кол. 50 і незначно обгладжене рос. слово зажигальниця — запаль­ничка (рос. зажигательница, Мик. 283). У всіх поданих словах основний наро­сток є -иця, а інші додаткові повстали з приводу поширення кореня. Для до­кладности подаю їх окремо.

На чужий лад створені слова: сторожева Нд. 32/34 — сторожиха (поль. stróżowa, в україн. мові є цей наросток у слові „королева“) й багато йменників із російським нар. -ша: скульпторша — скульпторка, різьбарка (Гол.), кельнерша — кельнерка (обидві слові у Лейт. 49), камергерша[13].

Чужим наростком, а саме російським, є теж наросток -ча у словах: „подача“ (аргументів, Д. 4/35), хлібоздача (рад.)[14].

4. Рідше вживані наростки йменників жін. роду: -ба, -альня, -арня, -ня, -та, -щина, -івля, -ість. а) Наросток -ба творить іменники, що означують чинність: лучба́ — сполука, злучення (від цього прикметник „лучбовий“ — комунікаційний, Д. 194/34), учба́ — навчання, штучне канцелярійне слово на Радянщині (від нього прикм. „учбови́й“ — навчальний), Богослу́жба — Богослуження, чини́тьба Д. 294/34 — примусова праця для війська або дер­жави (поль. świadczenie woj.), пальба́ — стрілянина (рос. слово, С. 22). Це здебільша слова мало вдатні й рідко вживані, здебільшого чисто галицькі.

б) Місце, де щось діється, знаходить­ся, або щось роблять, визначають наростки -альня, -арня: роздягальня, уми­вальня, постачальня (скла в Москві, Нд. 40/34), дозрівальня Д. 225/34, спліткарня — місце спліток Д. 194/34, плетарня — фабрика плетив (на Закарпатті, Д. 351/34), гноярня Лейт. 109.

в) Уже більше вживають до творення слів наростка -ня і від нього ще до війни повстало в нас багато слів, одначе вони не здобули собі загального при­знання, наприклад: звірня (фавна) й рістня (флора), а тепер підо впливом польської мови утворено в нас: їздня — частина вулиці, де їздять вози, скочня (для лещетарів), забезпечня — поль. ubezpieczalnia (всі слова з „Діла“ й „Неділі“). Інші слова: пожарня — будинок пожежної сторожі (Відр. III, 233), нічліжня — дім для ночівлі Нд. 49/34, осередня — централя Д. 270/34, паровозівня Нд. 50/34, рухівня — гімнастична заля Д. 22, переплетня — палітурня (Гол.), печатня — друкарня (з рос. печатать — друкувати), вкінці загально в нас прийняте накладня́ — видавнича фірма. Переважна частина таких слів, це слова місцеві, вживані в пресі, здебільшого штучні, бо перекладені з чужих слів, головно з ро­сійських, напр. у словнику Голоскевича нема з них ані одного. З семантичного боку означують вони місце, де щось роблять, або поміщення, де щось зна­ходиться (паровозівня, пожарня, осередня), тільки звірня й рістня мають зна­чення збірне (звірі, рослини).

Сюди належать ще 2 новотвори: холодільня й варильня (соли).

г) Наросток -ина мало вживаний для творення нових слів: менши́на — мен­шість Д., складови́на — складова частина,[15] заслужени́на — платня, пен­сія.[16] Ці йменники складені так, як з нар. -ка й -івка. Окремо стоїть неологізм, утворений на Радянщині й у нас майже скрізь прийнятий: речовина — ма­терія (фіз. хем.).

ґ) В останніх роках дуже люблять у нас творити слова з наростком -щина, а саме: церко́вщина — церк. мова, вплив, перевага церкви, канцеля́рщина, нелега́льщина Д. 264/34нелегальна робота, речі незаконні, Скоропа́дщина — робота на зразок Ско­ропадського, прихильність для гетьм. Скоропадського Д. 347/34, безвідповіда́льщина — безвідповідальність (ib., є теж у Гол.), коміса́рщина — влада, панування комісара Д. 5/35, безсисте́мщина — безсистемність С. 22, побуто́вщина — описи побу­ту, життя народу, літер. творчість, що описує побут Д. 5/35, вкінці назви країн і околиць: Рурщина (нім. Ruhrgebiet), Сарщина (Saargebiet), Лемківщина(Гол.), Радянщина. Ці й подібні слова залюбки творять, бо їх легко творити, а крім цього вони вигідні, бо їх зміст широкий.

Є кілька новотворів з нар. -івля : сінозаготі́вля (рад.), поготі́вля (з поль. pogotowie), гуртівля (звич. гуртівня, Д. 295/34). Це йменники, що озна­чують чинність і неначе заступають дієслівні йменники, хоч слово „гуртівня“ більше підходить до таких іменників, як постачальня (місце, де щось згуртовано, склад).

Наросток -ість творить abstracta (уявні, подумані йменники), що означують стан і прикмети, а повстають вони від дієприкметників або прикметників, і ча­сто заступають віддієслівні йменники: втомли́вість Д. 225/34, закутко́вість Д. 182/34 — переклад поль. „zaściankowość“, заборго́ваність — задовження Д. 22, перекона́льність — здатність переконувати (Лейт. 144), поту́жність — сила Д. 190/34, запрода́йність Д. 293/34 — продажність (Гол.), пе́ршість (рад.).

II. Іменники чоловічого роду.

Дуже велика кількість неологізмів чо­ловічого роду. І велика кількість нарост­ків на творення йменників чоловічого роду й вирішна роля чоловіків у щоденному житті, культурній творчості та по­ літиці, впливають на творення нових слів.

1. Наросток -ник. Як у жіночому роді було найбільше нових слів із нар. -ка й -івка, так у чоловічому найбільш новотворів із наростком -ник, бо їх структура дуже легка, а саме: до кореня додаємо цей наросток, а значення цих слів майже завжди з тієї самої ділянки: це nomen agentis, цебто означує люди­ну, що робить щось, а творяться вони від іменників і дієслів. Цих слів у нас дуже багато, але я вичислю їх по кілька поодинокими групами, зазначуючи при цьому, що я наводжу й давніші неоло­гізми, щоб показати невдатність їх скла­дання, або те, що, не зважаючи на ве­летенський розвій української мови, ми ще й досі послугуємося архаїзмами або деякими невдатними й невідповідними словами, вважаючи їх нераз за дуже добрі й гарні.

а) Заняття людей: конторник — канцелярист (переклад із рос. конторщикъ, Ібс. 170), копальник — власник, або робітник копальні Г. В. 23, погребник — власник похоронного закладу (витворе­не в Півн. Америці нашими емігрантами, Д. 293/34), похоронник — попереднє (гал. Д.), мороженик — продавець морозива Відр. III, 224, ліхтарник — що засвічує ліхтарні, лубочник — богомаз, прода­вець або видавець усякого немистецького дрантя (книжок, образів) з рос. Г. В. 23, смолоскипник — що носить смолоскипи (нім. Fackelträger, рос. факельникъ, Нд.), медведник — ловець, що полює на медведів Нд. 41/34, вирібник — той, що вироблює щось, фабрикант Наз. 1З/34, приватник — господар на свойому хазяйстві, а не у колективі Д. 287/34, приватний купець в противенстві до ко­оперативної торгівлі Д. 291/34, текстильник — вирібник або купець матерій.

б) Суспільно-політична ділянка: бесідник (заг.), передбесідник — поперед­ ній промовець (гал.), державник — самостійник, ухильник — що відхиляється від догм комунізму (рад.) Д. 226/34, безробітний, заговірник — змовник (з рос. заговорщикъ, С. 22) старо-, новокурсник (москвофіл) Д. 5/35, заточник — засланець; цей архаїзм уживається на означення українця, що живе на урядо­вій службі в Західній Галичині, подібно „зато́ченець“ С. 22, наїздник з поль. najeźdźca Д. 22, обса́дник — окупант С. 22. До цієї ділянки долучується право: обра́зник — той, що образив другого Кол. З, зако́нник — знавець права ib. 35, в Галичині чернець, позо́вник, поса́дник — бурмистр, міський голова (рос., уживане в Галич.).

в) Військо: сте́жник — вояк, що йде на стежу розвідувати[17], ударник[18] — во­як, що йде приступом у першій лінії, скорострі́льник — що стріляє з кулемету, гарма́тник — артилерист, гармаш, доброві́льник — доброволець (з рос.) Нд. 39/34, захи́стник — оборонець, панци́р­ник — панцирний потяг, авто, напле́чник — наплечний мішечок вояка або спортовця (поль. plecak, гал.) хлібни́к — торністра військова, синьо-, сіро-жупа́нник 1918 р.), базівни́к — корабель, що становить базу (підставу) Нд. 1/35.

г) Культура й освіта: виховник (у Га­личині часто вживають іще „вихователь“), шкільник — шкільний діяч Д. 5/35, у говорах гал. — школяр (Грінч.), високошкільник — студент або абсольвент високої школи, середнєшкільник — учень середньої школи (повстало в Україні в часі революції), читальня́ник — член читальні Д. 3/35, самоосві́тник ib., схі́дник, за́хідник — прихильник Сходу, Заходу, східньої, зах. культури Нд. 35/34.

ґ) Хліборобство: з Радянщини: колго́спник, колективник — селянин, що працює в колективі, одино́чник (з рос.) Д. 194/34, одноосібник (рос. единоличникъ Д. 297/34) і прива́тник — селянин, що господарить окремо Д. 287/34, земе́льник — землевласник, дідич (на лад поль. zemianin і рос. землевладѣлецъ), незамо́жник (рад.).

д) Спорт: наколе́сник — роверист(гал.), чі́льник (у грі в мяча, Д 249/34).

е) Предмети й речі: напле́чник, хлі́бник, пока́зник — індекс, огляд змісту Д. 226/34, сильни́к — мотор (з поль. silnik), сподви́жник (слово хибне, взяте з рос. сподвижникъ — товариш пригод, подвигів, Відр. III, 15), клячни́к (стілець до клячання, з поль. klęcznik, Д. 275/34), запові́дник — резерват первісної фльори й фавни, націон. парк Д. 330/34, панци́рник, ванта́жник, довідни́к — інформац. книжка (в Україні), намоги́льник — пам'ятник на могилі С. 22.

є) 3 різних ділянок: дозо́рник — на­глядач (хибне, з поль. dozorca, Відр. 1, 176), підро́бник — фальшівник (Кол. 38), призві́дник — спричинник ib. 120, спостере́жник — обсерватор, переслі́дник Нд. 26/34, обу́дник Лейт. З, пробу́дник Д., збу́дник — що дразнить, підбадьорює Лейт. 103, заба́вник, викри́вник — відкривець Лейт. 64, ви́явник, розу́мник (Мик. 195, утвор. на рос. лад: умникъ), вкладни́к — що складав гроші до каси Д. 244/34, допові́дник — референт, заграни́чник Д. (Чіпка), домівни́к — що меш­кає в тому самому домі, з поль. domownik Д. 325/34, звели́чник, викла́дник (думок, С. 22), мо́дник — знавець моди, франт Кол. 63, ви́служник, зага́льник — загальний вислів, з поль. ogólnik Гол., ягідни́к — медвідь, що годується ягодами Нд. 41/34.

З цього перегляду слів можна зробити висновки, що в нас тепер творить­ся справді багато полонізмів, а найбільше творять їх редактори часописів, що потребують найрізніших виразів, далі, що дуже часто перекладають у нас із мов польської й російської, а часом беруть цілі чужі слова, головно з рос. мови (не треба сюди вміщувати наших архаїзмів, як напр. заточник). Трапляються між цими новотворами й зовсім невдатні, або штучні, насамперед галицькі, кращі й зграбніші з В. України (н. пр. А. Ніковського, цитовані Кол.), доволі багато радянських складних термінів. В окремій групі я помістив усякі речі й пред­мети, що становлять виняток у словах з нар. -ик, що переважно означують особу, яка щось робить. Подекуди бачимо двозначність у йменниках: приват­ник, копальник, шкільник, подібно як при жіночих іменниках на -ка (горожанка). Це йде від того, що йменники ці по­встають із прикметників, а здогадний іменник не є той сам („приватник“ із „приватний купець, господар“).

До новотворів сучасної доби з нар. -ник найближче підходять слова з по­ширеним суфіксом -ильник, -альник і -очник, -ичник. Їх мало, бо будова склад­ніша, а додавання наростка -ник до са­мого кореня було б тут невигідне тому, що повставав би важкий збіг шелестівок. Зібрав я такі приклади: носи́льник — носій (з рос. носильщикъ), чист-и́ль-ник (чобіт) Лейт. 59, постача́льник — гал. доставець ib. 152, цига́р-оч-ник — папіросниця Мик. 73. Чоловічий рід остан­нього слова можна виправдати тим, що для нього є зразком узяте з рос. мови слово „портсигаръ“. Уживають нераз наддніпрянці слова з рос. мови „спра́вочник“ — інформаційна книжка, поль. skorowidz, але в нас це слово зовсім не прийнялося. Вживають у нас слова „каменичник“ — власник кам‘яниці Д. 22.

2. Наросток -щик, -чик. Поширилися в нас, неначе справжня пошесть, слова з російськими наростками -щик, -чик, що їх варто б оминати. В українській мові є наросток -чик, але його вживають головно при здрібнілих іменниках, н. пр: хлопчик, горобчик, стільчик, а при творенні слів, що означують зайняття, або працю людей, треба вживати наростків -ик, -ець, -ар, -ач й інших. Через те повстають хибно складені слова, яких у нас скрізь повно (а деякі вже навіть сильно поширились), як: покажчик і показчик Д 328/34 — показник, роздатчик — старший складач у друкарні Кол. V, прикащик — крамничний помічник, гуменний; розвідчик, перекладчик — перекладник, перекладач, накладчик — накладець, накладник, атентатчик Д. 322/34, транспортчик Нд. 32/34, гарматчик Д. 341/34, підво́дчик = візник, селянин, що дає підводу, Д. 5/35, справщик — коректор Кол. VI, лазутчик— шпигун (рад. чисто рос.) Д. 4/35, рознощик (з рознос + чик) — розносець Д. 22.

3. Наросток -ик і поширені (в зв'язку з пнем) овик, -евик. Як від слів на -ний творяться іменники з нар. -ник [приватний — приватник, безробітний (scil. чоловік) — безробітник], так і тут від прикметників на -ов-ий творяться іменники на -ов-ик [військовий (scil. чоловік) — військ-ов-ик, керм-ов-ий (балон) — керм-ов-ик]. Цих слів, порівнюючи, мало й вони переважно найновішої формації: островик — мешканець острова (Кол. 19), військо́ви́к — вояк, старшина, військовий урядовець, фронтовик — що служив на війні, службовик — функціонар (рос. служащій, гал.), паровик — паровіз (С. 22, у рос. мові значить: казан паровий), кермови́к Д. 296/34 — кермовий балон, поль. sterowiec, звуковик — звуковий кінотеатр, поль. dźwiękowiec, грузови́к — вантажник (рос. Мик. 227), чорнобіржеви́к Д. 321/34, січови́к, лугови́к — член Січі, Лугу (гал.), пробоєви́к — член, вояк пробоєвого відділу Sturm-abteilung у Німеччині. Ці всі слова здебільш галицькі, мало вживані, бо штучні, творені підо впливом російської, почасти польської мови. Визначають вони заняття або місце житла людей (5 прикладів), а в 4 випадках визначають предмети, подаючи в іменнику їх прикмету.

4. Наросток -ач, -увач. Nomina agentium є теж нові слова з нар. -ач і -увач, що їх дуже люблять наддніпрянці в противенстві до галичан, що рідко вживають їх може тому, що слова з цими наростками трохи важкі й незграбні, бо мають багато складів. А з дотеперішнього ясно, що новоскладене слово що коротше, то краще й зручніше його вживати. Тому теж неначе саме собою висновується правило для складання слів: наросток повинен бути по змозі односкладовий, а пень 2-, а найбільше 3-складовий. Бо якщо наросток має більше складів (2 або 3), а пень 3, 4, або й 5 складів, тоді одержуємо тяженний великий і незграбний новотвір, що матиме 5, 6, 7 складів. А це буде слово-дивогляд, що не прийметься, бо його незручно й писати й виголошувати. З наростком -ач утворені слова: золотошука́ч Лейт. 60, надзира́ч з рос. надзиратель Відр. 1,3, уклада́ч книжок Д.276/34, огляда́ч — автор огляду (літератури) Лейт. 151, у Галичині вживають у значенні „о. худоби“ (на селі). Наросток -увач: переслі́дувач — переслідник, допи́сувач — кореспондент С. 22, послі́дувач — учень, адепт Д. 22. поті́шувач Лейт. 61, руйнува́ч ib.72, викори́стувач Нд. 30/34, продо́вжувач, підспівувач, відвідувач Д. 223/34, 4/35. Всі ці слова означають людей, що щось роблять (чинність постійна), слова з укр. преси й наукового твору. За деякими винятками, це слова важкі, творені в Україні людьми, що не знають мови органічно й не виучують її з джерел, тільки на основі словників „кують“ слова, не маючи почуття укр. мови. Багато цих слів можна переробити при допомозі наростка -ник, як: переслідник, потішник, руїнник, продовжник. Щодо їхньої будови, то звичайно можна завважити, що від дієслова дуративного (протяжного), напр. шукати, буде іменник „шукач“, а від наворотного „пошукувати“ буде „пошукувач“.

5. Наросток -ак і -як. Ці наростки творять мало слів: чужа́к Д. 222/34 — чужинець, одноосібня́к — селянин індиві­ дуальний (див. вище „приватник“), двійня́к — людина, цілком подібна до другої Д. 22, східня́к — східник Нд. 35/34, середня́к — середньозаможний селянин, (рад.), ширя́к — безмоторовий літак, поль. szybowiec (постійно вживає цього слова „Діло“), вступня́к — учень, що здає до вищої класи іспит. Усі слова мають наголос на останньому складі, короткі (2-складові), переважно в будові слова зазначена прикмета. Слова нелітературні, а практичні й буденні.

6. Наросток -ець. Цей наросток у зв’язку з поширенням кореня, дов­ ший: -овець, -лець, -елець, -енець, -анець, -ленець.

Усі йменники, утворені цим наростком, походять здебільша від прикметників або дієприкметників подібно, як при йменниках з наростком -(в)ик, одначе є теж слова, утворені від іменників, а головно від прізвищ і безпосередньо від кореня (бор-ець, нес-ець, від-твор-ець, лов-ець).

Від прикметників утворені: живе́ць із живий, здрій (поль. zdrój) = джерело лікувальної води, податко́вець = платник податку, почто́вець (із почт-ов-ий scil. урядовець), штабо́вець = штабовий старшина, походо́вець = учасник походу (Д. 178/34), поєдинко́вець (Нд. 50/34) = учасник двобою, нещасливець (Д. 347/34), у нас є нещасник (Грінч.), у поль. мові nieszczęśnik), уділо́вець = член акційної спілки (Д. 288/34), безже́нець[19] (прикм. безженний).

Деякі з цих новотворів повстають безпосередньо від прикметників (живець, нещасливець), усі інші від прикметників, що їх утворено від іменників. За виїмком „живець“, при всіх треба додуматися йменника чол. роду (чоловік, урядовець, учасник і т. д.)

Від дієприкметників, а саме пасивних теперішнього (в 3 випадках) й минулого часу: найманець, ізольованець (у таборі, У. Б. 27/34), відродженець = член „Відродження“ Д. 321/34, улюбленець, засудженець С. 22 = засуджений судом на кару або смерть, переродженець Д. 223/34, розпорошенець (після бою, Д. 218/34), обезпе́ченець С. 22, роди́мець (гал.) = земляк (утворене від архаїзму родимий = (в)роджений, що відчувається вже як прикметник і має значення „рідний, свій“ (Грінч.); цікаве, що в Україні родимець значить параліч), посила́нець = післанець (від дієприкм. пас. тепер, часу, Дік. 104), прибу́лець = приходець (перекл. рос. пришелецъ, ib. 22.), зло́манець (духовий Нд. 35/34), ліко́ванець (не лікуванець, як пишуть у газетах, бо походить від дієприкм. лікований), пи́томець = вихованок (бурси), богослов (семинарист), (рос. пито́мецъ; слово це є залишок укр. книжної мови з 19 стол., коли то брали в нас живцем російські слова, н. пр. до наукових термінологій і до шкільних підручників та уладжень; архаїзмом годі його назвати).

Від іменників повстали: а) в першу чергу слова, що визначують ідеологічно-партійну приналежність чи прихильність, утворені від прізвищ політиків і провідників: петлю́рівець = вояк армії Петлюри, самостійник, а далі (з становища росіян і комуністів) — контрреволюціонер, укр. націоналіст, українець; на еміграції: прихильник центру У.Н.Р.; скри́пниковець, лє́нінець, гетьма́нець; б) інші: можновла́дець С. 22 — перекл. поль. potentat, одноро́дець = земляк (ibid.), поворо́тець (від імен, поворот), співплемі́нець (Нд. 47/34), недо́умець = божевільний (ibid., у нас є подібні слова: недоум у Шевченка, недо́умок — витвір Куліша, Грінч.), торгове́лець = торговельник Д. 195/34, сироти́нець = захист, дім для сиріт (гал. УБ 27/34), партієць — член партії Д. 293/34, непротивле́нець = що не противиться (від ім. непротивлення, в часті з рос., Лейт. 59).

Від дієслів або від чистих коренів: перекладець = перекладач С. 22, внескодавець (з поль. wnioskodawca, С. 22), хлібодавець = шеф, хазяїн, з поль. chlebodawca, Д. 325/34, видавець, відтворець (фортеп’яновий, Наз. 12/34), несець = носій Відр. II, 248, головоловець — дикун Нд. 35/34, борзописець Лейт. 132, замовець ib. 152, використовець, природолюбець.

Коли тепер спитаємо, як можна поділити ці новотвори згідно з їх значенням, то на це буде відповідь, що значення їх дуже різноманітне може й тому, що їх багато й що їх дуже радо творять з огляду на легку будову цих слів.

Підставове їх значення буде заняття мужчин і їх прикмети.

1. Заняття: почтовець (поль. pocztowiec, в Укр. поштови́к), штабовець, посиланець, перекладець, видавець, несець, торговелець.

2. З першою групою в’яжеться друга на визначення праці, але не завжди постійної, це щось посереднє між заняттям та прикметою: податковець, походовець, найманець, внескодавець, хлібодавець, відтворець, головоловець, борзописець, замовець, використовець, народолюбець.

3. Прикмети: безженець, можновладець, родимець, однородець, співплемінець.

4. З групою прикмет в’яжеться тісно група слів, що визначують стан душевний, певну життєву стадію згідно з натурою (суттю) пасивних дієприкметників, що від них ці неологізми повстали: зломанець, нещасливець, недоумець, поворотець, ізольованець, засудженець, розпорошенець, обезпеченець, прибулець, лікованець, питомець, поворотець, непротивленець.

5. Приналежність чи прихильність ідейна або політична, як вище.

6. Concreta (речі й будинки): живець, сиротинець.

Цікаве, що з нар. -ець твориться багато слів складених і це слова найновішої формації. Як у кожній групі, так і тут є впливи сусідніх мов, польської й російської, переважають галицькі слова, є дещо невдатне й штучне (походовець, торговелець, зам. „використовець“ краще було б „використувач“).

Бачимо великий розгін, головно публіцистів у творенні неологізмів, і цю працю важко нормалізувати, бо це неначе стихійна й модна творчість, а що багато є річей мертвороджених, це справа зрозуміла. Повстають теж синоніми, з чого видно, що дотеперішні слова галицькі не вдоволяють людей, і тому творять вони інші, н. пр. досі вживано: земляк і родимець, а тепер створено: однородець і співплемінець (ширше значення).

7. Наросток -тель. В Галичині лишилося ще багато слів, утворених наростком -тель (у пошир, -итель, -атель) і дуже розповсюднених (підо впливом книжної й церк. слов. мови), хоч у В. Україні слів із цим наростком щораз менше, а чисто народніх зовсім мало. У нас іще загально вживають: властитель — власник, завідатель — завідувач Гол., або „завідуючий, голова“, як пропонує Проф. Огієнко[20], надзиратель (наглядач), мислитель (нім. Denker), управитель (це є і в Україні, Гол.), правитель — керманич, володар, кормитель — годувальник Гол., настоятель — завідувач, виховник (в Україні це слово вживається тільки у відношенні до духовенства[21]). Дуже багато слів із цим наростком є в російській мові, й тому любили їх галицькі москвофіли (напр. слушатель, діятель, освободитель і ін.).

Слідкуючи за сучасною літературною й живою мовою, завважую, що слів із нар. -итель у нашій пресі й у літер. творах лишилося вже мало, а ще менше їх твориться, наприклад: відновитель — відновник (Нд, 32/34), живитель — годувальник Д. 285/34, крутитель[22], вдохновитель — інспіратор, надхненник, а РУС подає: надихач, духозбудник (І. том s. v.). З укр. преси 1922 р. („Свобода“, „Діло“, „Гром. Вісник“) я виписав іще: доноситель, нарушитель — порушник, обвинуватель — обвинувач, обжаловник; покровитель — патрон, опікун, оборонець. Цікаве явище із словом „любитель“: його обминають, бо вважають за слово хибне або перестаріле, напр. Проф. І. Огієнко обминув його в обох своїх словниках, а Голоскевич (op. cit.) теж пропустив, але подав прикметник, утворений від нього „любительський“. А все таки це слово нам потрібне хоч би в таких висловах, як „любитель театру, мистецтва“ й т. ін. В Галичині вживають слова „аматор“ і це слово подає теж Словник УАН ІІ/2, але затримує „любитель“, бо іншого в нас нема.

8. Наросток -ун. Цей наросток являється в неологізмах рідко, а слова, ним утворені, визначують теж чоловічі назви занять або чинності, як: опікун, брехун, чаклун і ін. Я занотував мало слів на -ун, і це чисто галицькі слова, дуже рідко вживані, досить штучні, а саме: совгу́н — совгар Д. 22, копу́н — що грає в копаного м'яча ibid., першу́н — перший у чомусь Нд. 50/ 34, двигу́н — мотор із рос. двигатель (є в Голоскевича з зазначкою, що краще „рушій“), чигу́н Д. 265/34 і хижун Нд. 44/34 — дикий стрілець (полює без дозволу), мазу́н — нездатний поет С. 22 і ревун — крикун, демагог (ГВ. 23, в Укр. має значення „плаксій“ Грінч., в Галичині спопуляри­ зував це слово в значенні „крикун“ О. Маковей). На 8 слів 6 походить від діє­ слів, інші — від прикметника й числівника.

9. Наросток -ій приходить у 2 словах: рушій — мотор і носій — носильник. На обидва поняття маємо багато новотворів, що подам на іншому місці.

10. Наросток -ар служить теж до означування занять і праці людей (nomina agentium) і ним утворені такі слова, як: кобзар, столяр, писар, вівчар. Неологізми з нар. -ар мають теж це значення, а саме: двига́р — носій Нд. 39/34, торбинка́р— злодій, грабівник жіночих торбинок Д. 291/ 34, пісенька́р — що творить і співає пісні Д. ЗЗ1/34, перекл. з польського, денника́р — журналіст, газетяр С. 22, лещета́р, совга́р, ситківка́р (грач lawn-tennis, Д. 22), рушника́р — рушничник (з поль. rusznikarz), готеля́р — власник або службовець готелю Д. 335/34, манка́р — що викликує „манко“ (недобір) у касі. З усіх цих слів більше поширені: лещетар, совгар, готеляр, інші — це ефемериди, що швидко щезнуть. Дві слові: торбинкар і манкар складені з глузливим відтінком, і тому автор узяв їх у лапки.

11. Наростки -ень, -ан, -янин. Ці всі наростки зустрічаємо дуже рідко: -ень у словах: покупень — покупець (що купує щось у крамниці), гарматень — гарматня куля (стрільно Д. 247/34), заразень — заразок, бацила Д. 267/34, прихвостень Д. 22. Куліш створив слово „честень“ — пам'ятник у честь чиюсь, але це не прийнялося. Наросток -ан маємо в 2 словах: човга́н Нд. 47/34 — танк (з поль. czołg) і ватра́н — коминок у давніх домах, де горить назовні (вогонь відкритий). Друге слово утворено доволі вдатно від слова ватра (багаття). Голоскевич подає це слово в лат. одежі „камін“. Наросток -янин маємо в слові „зорянин“ — визначний фільмовий артист, неначе аналогічно до слова „фільмова зірка“ Наз. 10/34.

12. Чужі наростки. Нар. -іст, -ист служить до творення слів, що, подібно до нар. -овець, визначують належність до політичних, ідейних та культурних угрупувань: шумські́ст — прихильник Шумського (рад.), загравіст — прихильник партії „Заграва“ (назва часопису), бояні́ст — член співочого т-ва „Боян“ Д. 3/35, гімнази́ст — учень гімназії, гал. гімназіяст; -ат у новотворі „гетьмана́т“ — гетьманський суспільно-державний устрій; -ізм, -изм у словах: побутовизм Лейт. 61 — побутовщина, цари́зм С. 22, ленінізм, корпоративізм Дз. 12/34; вкінці -ер у слові „станціонер“ — станційник, учень, що живе на прив. помешканні Д. 213/34.

13. Чистий корень. У неологізмах виступає чистий корень не дуже часто. Це все іменники, утворені від дієслів, що означують чинність, а повстали вони, щоб скоротити довгі дієслівні йменники на -ння чи -ття, що з ними велася енергійна боротьба. Деякі з них трохи штучні й не здобули собі великого признання. Важніші з них ось ці: ви́пал Наз. 14/34, на́длім (літератури Лейт. 131), піду́пад — занепад ib. 132, о́сід (літака, Д. 245/34), на́дхід (весни Нд. 41/34), пі́дслух — підслухування, підслухач Нд. 1/35, ро́зграб = розграблення ib. З6/34, пере́ніс — перенесення Д. 296/34, о́бстук (хорого) — гал. опукування, ско́рот — скорочення[23], похі́д — походження Тимч. VII. У всіх цих словах є приросток.

Окремо стоїть слово „викіт“ — виріз, декольте Мик. 346.

III. Іменники середнього роду.

Неологізмів середнього роду дуже мало. При допомозі наростків -ство, -цтво повстали йменники: летунство, їздецтво — їзда верхи Дік. 251, пустозвонство — балакучість, пустомельство (рос. Лейт. 113), розломництво — роз'єднання Нд. 30/34, дворушництво — дволичність, двоєдушність Д. 226/34, розбивацтво Д. 313/34, доносництво, східництво — нахил до східньої культури Д. 294/34, мальконтенство, опоненство (Чіпка Д. 331/34), багатоженство Д. 262/34, жерцівство Нб. 200, галичанство — галицький партикуляризм Д. 321/34, культурництво Д. 5/35, наплювательство — легковаження Лейт. 20. Це все йменники уявні, здебільш означують чинність, або прикмети.

Наросток -я: поземелля — терен (гал.), передшкілля Д. 350/34 з поль. przedszkole, замир'я — замирення Лейт. 12, довкілля — оточення (Сімович у Наз. 12/34), середселля Д. З/35 — місце серед села (має бути середсілля). Дуже багато в сучасній нашій мові віддієслівних іменників. Зазначу тут тільки найбільш оригінальні: устатковання Гол. — інсталяція, речі до інсталяції, уставлення машин і т. ін., далі йменники з негацією у приростку, як напр. знецінення — обезцінення Лейт. ЗО, вкінці з ділянки радіотехніки: перезвучнення, назвуковлення (фільми, Наз. 9, 10/34).

Наростки -ище, -овище (місце, де щось є, або діється) виступає вже частіше: лето́вище — аеродром Д. 14/34, поль. lotnisko, слухо́вище — авдиція Нд. 32/34, передмо́стище — передмостове укріплення, франц. tête du pont ГВ. 23, лі́тнище (гал.) — місце, де проводимо літо, рі́чище — корито ріки (Гол.), оздоро́вище — санаторій, кліматичне місце з поль. uzdrowisko Д. 247/34, середо́вище Гол., вкінці жахливе слово з давніших років „притуловище“ — захоронка, захист, але цього слова ніхто більше не вживав (Відр. І, 301).

Наросток -иво: ви́диво — візія, привид (з поль. widziadło), тво́риво — витвір, ро́бливо — зроблена річ, матерія С. 22, М. Рудн.; усе це слова дуже штучні, що не прийнялися.

Під кінець обміркування нових іменників, а головно їх наростків, скажу кілька слів про йменники прикметникові, творені під чужими впливами, або просто звідтіль перенесені: пивна́ — пиварня Мик. 444, маши́нне ib. 313 — відділ машиновий у фабриці, начf`йне— рос. „на чай“, поль. napiwek, гал. Trinkgeld („Жорна“ 15/34), ворітне — оплата за відчинення воріт, нім. Speedgeld, гал. „шпира“ Д. 243/34.

У множині тепер дуже поширений і любий чисто укр. наросток -ощі, напр. у словах: приє́мнощі, молодо́щі (молодість, молоді роки), сла́бощі Бур. 86, при́крощі, дорогоціннощі.

IV. Прикметники.

У сучасних прикметниках бачимо великі зміни. Насамперед заникають дієприкметники на -учий, -ючий, -ачий, -ячий, так часто вживані в Галичині, а на їхнє місце приходять прикметники легко збудовані, коротші й кращі. Найбільше тво­рять їх в Україні, але в нас теж повстає їх досить багато.

Як у творенні іменників перше місце займають наростки -ка, -івка, -ник, -ець, так у нових прикметниках найбільшу ролю відіграв нар. -ний, а далі -ливий. Щезають теж дуже поширені в Галичині прикметники з пасивним наростком -имий.

Найчастіш повстають нові прикметники від дієслів: непроломний Дік. 104, виконний (давніше виконавчий з поль.), виправний Ібс. 159, обновний, відновний, освіжний, осудний, удатний, запаморочний, розговірний (мова, Д. 22., з рос.), вичерпний — гал. вичерпуючий Лейт. 153, перекидний Мик. 355, відмолодний — що відмолоджує Д., причайний Любч. 35. Ці прикметники повстали з дієприкметників, і цю їх первісну вдачу ще відчувається в значенні. Всі вони утворені від зложених дієслів, а не від простих.

Дієслівного походження, але з двох слів складені прикметники: широкомовний Лейт. 20, всеосяжний, всеприймовний ib. 13, від одного слова: бомбардивний літак Нд. 1/35. Зложені з заперечкою: незгасний, знеохотний. З іменників повстали: договірний (учитель — контрактовий, Д. 244/34), занепадний Лейт. 16, одчайний, ініціятивний Д. 322/34, з прислівників: навпачний — противний Нд. 35/34, дотеперішній.

Трапляються в радянських виданнях важкі новотвори, з трудом виковані при допомозі словників, часто перекладені з російщини й тільки трохи вигладжені: збезнадієний — позбавлений надії з рос. обезнадеженный Ібс. 199, відпровідний Лейт. 18, сумісний (рос. совмѣстный, Гол.), або сміливі новотвори: стрімголовний.

До цієї групи підходять частково прикметники з поширеними наростками: -льний, -альний, -яльний, -ильний, -ю­вальний, а саме: збиральний (у вислові з-а кампанія — праця для збирання збіжжя, Д. 184/34), перекональний — що переконує, може переконати, ріши́льний — що вирішив Д. 245/34, рішальний — що вирішує Д. 286/34, розяснювальний, поясняльний Д. 223, 293/34, більши́льний — що побільшує (у вислові б-е шкло, Нік. у Нб. 26), (с)приймальний у висловах „сприймальна стація“ (радія Д. 274/34) і „приймальна карточка“ — для одержання авдієнції ib. 286/34, швальний — до шиття, рос. швейный, в Укр. вживали деякий час „шитний“ Д. 285/34, писальний — до писання (машина), вирівняльний — що вирівнює Д. 299/34, незнищальний — що його не можна знищити Д. 327/34.

Як бачимо, наведені справжні неологізми мають різні функції: 1) заступають дотеперішні активні дієприкметники й таких є найбільше, й тому ми відчуваємо до деякого ступеня подвійну природу (вдачу) цих слів: прикметникову й партиципіяльну, 2) заступають і скорочують окремі вислови (приймальна карточка), 3) заступають пасивні дієприкметники й мають певне значення „можливости“, подібно, як німецькі прикметники з нар. -bar (erreichbar), або французькі з нар. -able (acceptable), але це буває рідко[24].

Усі вичислені новотвори повстають тільки від дієслів. Деякі з них виглядають трохи штучно (роз’яснювальний), головно тоді, як мають багато складів (5 або більше).

Наростки: -инний, -енний, -анний, -аний. Наросток -инний: меншинний (від імен. меншина, наросток визначує приналежність), зате в слові „квилинний“ = що квилить, заступає дієприкметник. Інші новотвори походять від дієслів і заступають дієприкметники пасивні з певним відтінком цієї „можливості“, про яку я згадав недавно. Проф. Огієнко[25] висловлюється про такі прикметники досить загально, що вони „ясно задержують ознаку дії“. Слів цих записав я кілька: спасенний — що спасає, може спасти (Гол.), невпійма́нний — що його не можна впіймати Наз. 12/34, невгава́нний — що не вгаває, що його не можна впинити Мик. 112, роздрижанний — що почав дрижати, що постійно дрижить. Ці субтельні різниці значення прикметників у нас ще не знаходять зрозуміння, але в В. Україні їх добре відчувають, і тому Голоскевич у своєму Словнику подає дуже часто паралєльні форми дієприкметників (н, нн), напр : недозво́лений — заборонений, недозволе́нний (що його не можна дозволити), недото́рканий і недоторка́нний. Нар. -анний стоїть тільки при дієсловах перехідних, а тоді форму „невгаванний“ можна пояснити собі впливом аналогії.

Дуже поширений у новотворах нар. -ливий, що творить нові слова від дієслів: завбачливий — що передбачує, переконливий — що переконує Д., довірливий Любч. 40, недото́ркливий ib. 69: 1) такий, що його не доторкають і 2) що його не можна доторкати[26], тремтливий Наз. 14/34, приголомшливий Лейт. 36, захо́пливий — що захоплює ib. 46, Д. 24б/34, доброді́йливий Лейт. 97, загро́зливий (Мик. 148, Д. 293/34), приємливий[27] — що його можна прийняти (Д. 219/34), гульливий Любч. 23, 54. Проф. Сімович (op. cit. стр. 185) стверджує, що нар. -ливий означує духові й фізичні прикмети, і це справді є очевидне при деяких із наведених прикметників (напр. завбачливий, довірливий і і.), але при деяких дуже виразна ще їх дієприкметникова вдача, а також і другий семантичний відтінок, як напр. у прикметниках: приємливий і недоторкливий. Деякі новотвори важкі і штучні, довгі й незугарні, як : приголомшливий (перекл. з рос. ошеломляющій), добродійливий, приємливий. Смілий неологізм „гульливий“.

Нар. -лий вигладжує галицькі архаїзми й заступає давній нар. -ший: померлий (= померший), минулий (= минувший, що донедавна було грамат. терміном у шкільних підручниках), а також у слові удалий Д. 329/34, хоч звичайно вживають удатний, а навіть з рос. удачний. На окрему увагу заслуговує прикм. відсталий — поль. zacofany, що в нас загально прийнявся, хоч у рос. мові є „отсталыq“ і тому вважають його теж русизмом; ані Проф. Огієнко, ані Голоскевич у своїх словниках його не поміщують. Прикметники на -лий повстали від давніх предикативних дієприкметників за додатком родових закінчень.

Наростки -ущий, -ючий — це закінчення дієприкметників, що стали прикметниками й визначують постійну при­ кмету, хоч деякі новотвори затримали ще значення дієприкметникове: разючий перекл. поль. rażący (Проф. Огієнко[28] подає „разячий“, інші „разливий“), всевідущий — що все знає С. 22, владущий — пануючий (в-і класи), всежерущий Лейт/

У новотворених прикметниках виступає теж нар. -чий, і то виключно в Га­ личині, а це вказує на вплив польської мови, де таких прикметників багато: згідчивий — згідливий С. 22, зарадчий (поль. zaradczy, ibid.), підготовчий, ви­ відчий.

Уживають теж у прикметниках нар. -мий, що давно творив дієприкметник пасивний. Найчастіш трапляється це в галицьких авторів, але нераз попадається і в наддніпрянців: непримиримий Мик. 169 — неприми́рений, непримире́нний (Гол.), незносимий Мик. 309 — нестерпний, невловимий — несхопний ib. 311, немислимий — не до подумання, неможливий Д. 1/35, недопустимий (= недопускальний), незрушимий — незрушний, незаступимий — незаступний, неспалимий — неспальний, неспале́нний (усе з газет). Інші наростки виринають рідко: -овий, -евий (приналежність і похідність): з’їздовий С. 22, лучбовий — комунікаційний Д. 194/ 34, віддовженевий — віддовжний (перекл. з польського oddłużeniowy, Д. 340/34), -ацький, -ицький: читацький, Лейт. 64, пригодницький роман Д. 244/34; -івний: панівни́й — пануючий (Нд. постійно, Ог. См. зазначує, що це рідковживане слово), -истський, -істський у чужих словах у Радянщині: марксистський (жахливий збіг шелестівок „стськ“, неможливий у нашій мові) — марксівський, або марксистівський, індивідуалістський — індивідуалістичний Лейт.

Від багатьох згаданих прикметників творяться тепер дуже часті іменники уявні, а ще більше прислівники: незграйно — негармонійно Любч. 36, надсадно ib. 57, знеохотно Нд. ЗО/34, завбачливо, увбойно (стислі уста, Любч. 47). Віддієслівні прислівники дуже люблять наддніпрянці, між ними Винниченко.

В прикметникових і прислівникових новотворах дуже багато приростків, і то здебільш прийменникових, чого в народній мові майже нема, напр.: наокружний, прикінцевий, беззакидний, подійсний (стан Д.) й ін.

V. Дієслово.

В дієслівній групі маємо багато новотворів, і то цікавих, а вживають їх і в пресі, і в літературних творах. І тут на перше місце висувається практичність і вигода. Найчастіш уживають у нас новотворів із приростками о-, у-, здебільш під польським впливом, а мотивом цього є економія місця й часу, бо таким чином дві слові заступаємо одним: омолоджувати — робити молодим Лейт., офо́рмити — надати форму Д. 5/35, узаконювати — робити законним ib., уможливити Тимч. VI, обезголовити (з рос. обезглавить), обожнювати Дік. 193 — обожати, уаргументувати, очолювати, управдоподібнити (Д. 331/34, слово 7-складове), унеможливити Гол., упривілеїти, ускладнити — скомплікувати, узмістовлювати, уміжнародовлювати, утотожнювати (гал. новотвір, Гол. подає тотожність — ідентичність), уцаритися — запанувати з рос. воцариться С. 22.

Багато дієслів утворені від іменників: походувати — йти походом Д. 178/34, привинювати (кому вбивство) — обвинувачувати Кол. 59, запавутинити — обснувати павутинням Любч. 22, зафосфоритися — заблищати фосфором Мик. 124, поручкатися — подати собі руки ib. 295, зафармазонити — ошукати ib. 260, сполітизувати — зробити політичним Д. 226/34, розкуркулити — збіднити (рад.), маршувати (Гол. Нд. З5/34) — йти в марші, зумовлювати — ставити умовиною, очолювати — ставати, стояти напереді Д. 161/34, започаткувати (Д. 190/34, з поль.), суддювати — бути суддею.

Від прикметників: пожвавити — підсилити, збільшити (рад., Д. 184/34), знепритомніти (Гол., Дік.), нетерплячитися (Д. 240/34, бо слово нетерпеливий тепер занехують), задомашнитися Нд. 35/34, зріднитися Ібс. 61 — посвоячитися з рос. сродниться, прискладнити — зкомплікувати Кол. VIII., закволіти — захворіти (Лейт. 38).

Від прислівників: зачасти́ти (Любч. 181, рос.), набаки́рити — заложити набакир Мик. 226, досві́тніти Нд. 32/34.

Замітне явище, що майже всі нові дієслова зложені з приростками, здебільш прийменниковими (найчастіше: за-, з-, від-, на-).

Наросток -ча- виступає рідко й під чужим впливом. Рос. слово „сотрудничать“ перекладено „співробітничати“ і, здається, на лад цього створено „авторитетничати“ — удавати поважного Д. 269/34.

Склади з 2 і більше слів, при допомозі кількох приростків: зісоюзити — згуртувати в союз Нд. 24/34, знебарвити — позбавити барвів Д. 244/34, збезнадієний (рос.).

Старі слова з новими приростками: зудар, зударитися (про потяги) підо впливом поль. zderzenie, zderzyć się, рос. столкновеніе; скорювати — підбивати, завойовувати (з рос. покорять, Лейт. 45).

При складанні дієслівних неологізмів дуже замітні чужі впливи, насамперед російської, а також і польської мови (націхувати — nacechować, Д. 22). Видно тенденцію скорочуватися, щадити час і місце й висловлюватися по-новітньому, але багато „кованих“ слів — скороминущі ефемериди. Бачимо багато спроб і пошукувань, а навіть багато вдумливости й оригінальности.

VI. Складені неологізми.

Хоч складеними неологізмами вважатимемо взагалі й ті, що їх утворено з приростка й кореня та наростка, чи тільки кореня й наростка, одначе в тіснішому значенні це слова, що складаються з 2 або й більше слів. І їх тепер хочу розглянути, торкаючись посередньо й усіх інших неологізмів, а на кінці подам висновки своєї праці.

Наша мова має багатенько складених слів. До їх творення має велику спільність приростків і наростків, що віддають дуже ніжні відтінки понять, будова слів легка й вигідна. А все таки наша мова не любить і не має такої великої скількости складених слів, як мови старо- й новогрецька, німецька, староцерковнослов’янська й російська, що має їх багато підо впливом церковщини. Великий вплив на формування складених слів мала в нас церк. слов. мова, як це я зазначив у статті: „Вплив церкви й релігії на укр. мову“ (Księga referatów II. Międzyn. Zjazdu Slawistów, Warszawa 1934, стр. 34-35).

1. Іменник + дієслово. Найчисленнішою в нас групою складених слів є сполука іменника з дієсловом, або взагалі ймення (іменник, прикм., займ., числ.) з дієсловом. Найкоротші в цій групі це трискладові слова: бомбові́з, бомбоки́д — літак, що кидає бомби (Д. 266/34, 351/34), паровіз, самохід, водогін — водопровід, сонцевій — подих сонця Любч. 67, конекрад — конокрад Д., линвоскок (з поль. linoskoczek, С. 22). 4-складові: хлібо-, жертво-, внеско-, праце-давець (підо впливом польської мови, але в Галичині дуже поширені), карколомний, повітроплав (нім. Luftschiff), душехватство Д. 286/34, хлібоздача (рад.), ропопровід Д. 335/ 34, самоуряд (Гол. самоурядування), сльозотеча Кол. 140, крововилив Ібс. 238 — кровотеча Гол., водозбірня Д. 190/34, борзописець (Лейт. рос.), лежибока — лежень (рос.), рукописьмо — рукопис Кол. V., горлодерний — що горло здирає.

5-складові: борзописака Д. 343/34 — швидкописець (слово глузливе), єдиновладність Д. 161/34 — одновладство РУС/І., фільмовирібник Наз. 13/34, світовідчуття, головокружний Д. 267/34, золотошукач (Гол. Лейт.), мистецтвознавець Д. 266, 327/34, природолюбець Нд. 41/34, сінозаготівля (рад.) перекл. рос. сѣнозаготовка, головоловець Нд. 34/34, книговедення Д. 299/ 34, рукостискання Кол. 11, перекл. рос. рукопожатіе.

6-складові: світовідчування Д. 329/34, -розуміння С. 22, п’ятколоскотання Лейт. 4, цілеспрямування ib. 69, народоспасенний Наз. 13/34.

7-складові: радіопередача, престолоспадкування Кол. 37 з рос. престолонаслѣдіе, місцеперебування Лейт. 93 перекл. рос. мѣстожительтво.

З цього перегляду бачимо, що 3-склад. слів є 8, 4-склад. 16, 5-складових 11, 6-склад. 4, 7-склад. 4. Отже найменше є слів дуже довгих (6- і 7-складових), найбільше 4-складових, далі йдуть по скількості 3- і 5-складові. Неприродні й негарні слова довженні, що здебільш перекладені з російщини, це „не з нашого поля ягоди“. Взагалі вплив російської мови тут дуже великий, більший, ніж польської, що слів складаних і довгих не любить. Що до рос. впливу, то потрібне мале застереження, а саме: коли створене слово має наш корінь і наросток, то не мусить воно бути русизмом, хоч і є таке саме чи подібне в рос. мові (нпр. арх. борзописець). Вражає те, що мало слів легко й зграбно створених, появляються теж мовні дублети, що є зрозуміла річ. Що до структури слів, то завважу, що в 7 словах маємо, як другу складову частину, дієслівний іменник, що часто є довгий і вже цим самим не годиться до творення складеного слова. В деяких новотворах разить нагромадження цих самих або подібних голосних і приголосних, а саме: головоловець, ропопровід, мистецтвознавство. Цікаве теж, що від складених слів повстають нові слова, напр. від „паровіз“ повстає „паровозівня“ (С.).

Невелика група, що в ній новотвір складений із двох іменників: збро́ймістр Д. 235/34 перекл. поль. ogniomistrz, нім. Feuerwerker, співогра́ — гра оперового артиста Д., радіозвіт Нд. 32/34, кінозірка Д., дяковчитель Д. 339/34, родоначальник (Лейт. рос.), електросонце (Дніпрельстану Д. 223/34), автодорожка — таксівка Д. 268/34, оборонеспосібність — здатність до оборони Д. 238/34. У цих новотворах перший іменник заступає прикметника другого слова й його можна замінити на прикметника (радіозвіт — радієвий звіт, кінозірка — кінова зірка й ін. Тому слова короткі. Це все найновіші новотвори, подібно, як у новітній поезії маємо подібні „словесні вибрики“.

2. Іменник є складова частина в таких формаціях:

а) Іменник + прикметник: життє-, працездатний Гол., життєрадісний, боєздатний Нд. 34/34, перекл. рос. боеспособный. Усі ці неологізми складені на зразок російських слів і дуже в нас поширені. Це прикметники.

б) Прикметник + іменник: великодержава — поль. mocarstwo Д., дикогривий Любч., жовтомасний ib., різнофарбний ib., залізнодорожник — залізничник С. 22, вільномуляр (wolnomularz, франц. franc-maçon, ibid.), зеленосок (з-ом м’язи натирав, Любч. 67), чорноділ Наз. 14/ 34, святобозство Лейт., рідношкільний, високошкільний Д. 261/34, минулорічний, солодкопашний Д. 263/34, твердокаменний Лейт. Неологізми цієї групи — прикметники (8) і йменники (6). Дуже сміливі поетичні новотвори: зеленосок і чорноділ, подібно, як це вже було в групі складання 2 іменників.

в) Дуже оригінальна формація: родовий іменника + прикметник. Це сміливе сполучення походить з останніх років і доволі поширене може тому, що модне, а в мові є теж мода на слова, форми й новотвори: жалюгідний (може з поль. ubolewania godny), подивугідний Наз. 12/34, каригідний і каридостойний (ГВ. 23, С. 22 з поль. karygodny).

г) Числівник + іменник: двоєушник — гіпокрит Нд. 35/34, дворушник — облудник Д. 222/34, одноосібняк Д., стокінний, чотироциліндрний (авто, збіг 4 приголосних ндрн, Нд. 41/34).

ґ) Прислівник+іменник: багатоженство Д. 262/34, многоженство Д. 273/34, багатодітність Нд. 8, багатомовство Лейт. 149, многолиций ib. 6, многолітствіє Д. 3/35, многосторонній. Бачимо тут неначе боротьбу й вагання між присл. „багато“ й присл. „много“, що є архаїзм і тому його занехують, одначе до словотворення він більше надається, бо має 2 склади, а „багато“ 3. З цієї причини в нас нема народніх слів, складених із присл. „багато“, у Словнику Грінченка є тільки одне слово — „багатолистий“.

д) Прийменник + іменник: беззакидний, безхребетність — гнучкість, безхарактерність, дорічний — щорічний, досмертний, наднаціональний Д. 294/34, надбудова Д. 263/34, міжчас у вислові „в міжчасі“ — поль. w międzyczasie С. 22, міжсоюзний, міжпартійний, назвуковлення, намогильник, підстаршина, підсудний, підсовітський (література), післяплата (поштова), містоголова — заступник, товариш голови (гал. архаїзм, „місто“ — замість).

3. Дієслово, крім вичислених уже випадків, виступає ще в ось цих формаціях:

а) Дієслово + іменник: скалозу́б — сміхун, у Дік. 33 блазень цирковий, ломи́страйк — страйколом Нд. 24/34, урвихвіст — пустун, вітрогон Любч. 81, лежибока Лейт., обходи́світ Д. 219/34 — бувалець, волоцюга. За винятком одинокого слова „скалозуб“, що в поправній формі має бути „скали́зуб“ Грінч, й „урви́хвіст“, що має зовсім подібні зразки в дотеперішній мові (урви́голова, урви́пола у Грінч.), інші слова взяті чи перекладені з сусідніх мов: із польської: „ломистрайк“ (у нас кажуть „страйколом“), обходи́світ (obieżyświat, хоч у нас є подібне слово: „пройдисвіт“, але легше, бо 3-складове), лежибока з рос. мови. У 1. складовій частині маємо тут дієслово в наказовій формі, а в 2. іменник у знахідному відмінку.

б) Прислівник + дієслово: багатострадальний, широкомовний Лейт. 20, чорнороб — простий некваліфікований робітник, далекобійність (гармат, перекл. із рос. дальнобойность, Лейт. 31).

в) Прийменник + дієслово: заіснувати Д., наплювательство (з рос. Лейт), приява, приявний (присутність, присутній, гал.).

Окремі рідкі формації: а) прийменник + прислівник дають зложений прикметник: до+нині+шній, дотеперішній; б) складення кількох слів: досьогочасний (до+сього+часу — прийменник + займенник + іменник), чистосовісно (повст. з „з чистою совістю“ — прийменник + прикметник + іменник, Г. В. 23).

Заперечення в складених словах виявляється доданням заперечки „не“ або прийменника „без“: незаможник, недо­торкливий, невидача Д. 3/35, незісоюзений, знецінення, збезнадієний.

Загально про будову новотворів треба сказати ось що: здебільш неологізми складені так, що перша складова частина (прикметник чи іменник) кінчиться на -о (білогривий, паровіз, водогін), або на -е, -є, -ьо після м’яких або шелесних приголосних (працездатний, життєрадісний, середньовічний). Таким чином перша склад. частина стає морфологічно неначе прислівником, що можна в часті й семантично пояснити: боє-, життєздатний набирає в новотворі подекуди значення „боєво-, життєвоздатний“. Перша склад. частина заступає різні відмінки, але найчастіш знахідного головно в формації іменник + дієслово: бомбовіз — що везе бомби, водогін — що жене (гонить) воду, хлібодавець — що дає хліб. Буває теж і назовний, але рідко: самохід — що сам ходить, самоуряд — самі беруть участь в урядуванні, а також у формаціях прикметник + імен., якщо в новотворі цей іменник залишається: великодержава, вільномуляр, чорноділ. В інших новотворах маємо заступлений родовий: крововилив — вилив крови, водозбірня — збірник води, або орудний: рукопис — рукою писане, паровіз — що везе парою, або прийменник із місцевим: повітроплав — в повітрі плаває. Справжній прислівник задержується в формаціях: швидкописець, багатоженство й ін.

Дуже багато виразности надають неологізмам прийменники, напр. намогильник — пам’ятник або камінь на могилі, підсудний — що під загрозою суду. Щодо роду, то найбільш складених іменників чоловічого роду. Одні неологізми одержують у другій склад. частині закінчення родове (природолюбець, намогильник), в інших є сам корінь або пень (чорнороб, бомбокид, водогін).

VII. Скорочення слів і складів, криптоніми словні.

Щораз більш поширюються всякі скорочення, перш усього криптоніми партій і установ, складені з початкових буков поодиноких слів у назві: Усусус — укра­ їнський січовий стрілець, Ундо, гепеуповець = чекіст (ГПУ); знову інші скорочення складаються з перших складів даної назви: допра — дом исправительных работ Мик. 267, бупр — будинок праці = тюрма, зав — завідувач Мик. 129, коммолець — комуністична молодь — комсомолець Любч. 17, партконгрес — партійний конгрес Д. 294/34, партосередок — партійний осередок Любч. 24, трудодень — трудовий день (день праці Д. 184/34), робфак — робітничий факультет, селькор — селянський кореспондент, сексот — секретний сотрудник — вивідник.

VIII. Окремі неологізми.

Крім згаданих уже неологізмів, є ще в нас багато інших. Я вибрав собі для досліду вузьку ділянку, а саме — мовні новотвори з реального життя й преси. Інші ділянки я тільки легенько заторкував, і тому не можу претендувати на вичерпання матеріялу, бо є ще дві ділянки, що ввесь час творять і мусять творити нові слова, а саме — поодинокі науки й література мистецька. Без неологізмів не можуть теж обійтися автори словників, бо вони, перекладаючи чужі слова, часто не знаходять у нашій мові відповідників, отже творять окремі слова з наших коренів і наростків. Тому багато новотворів є в Російсько-українському Словнику УАН і в Правописному Словнику Голоскевича і ін., звідкіля використав багато матеріялу й застосував до нашого вжитку Проф. Огієнко в цитованому вже Словнику місцевих слів.

З дововнних неологізмів затрималося в нас доволі багато слів із ділянки спорту, якою зайнявся в нас перший проф. І. Боберський і склав спортову термінологію, що з неї поширилися ось ці слова:; ру́ханка — гімнастика, рухови́к — гімнастик, ситкі́вка — теніс, ко́паний м’яч — футбол, наколе́сник - роверист,світли́на, світли́вець — фотографія, фотограф. Цих термінів в Україні не прийнято. Підчас війни в зв’язку з існуванням українських військових формацій (УСС) почали в нас творити військову термінологію й складено багато слів, що з них деякі прийнялися в галицькій літературі, а навіть і в щоденній мові (сте́жа, сте́жник, однострі́й, стрі́льно, мужва́ — вояки, нім. Mannschaft, їду́нка, булава — штаб, чета́р, вістови́й, хлібни́к — торністра, зі́рна — обсерваційний пункт і ін.). В рр. 1918-1920 повстали в Києві окремі наукові комісії для складання українських термінів і їх працю продовжували аж до 1930 р. українські вчені в Інституті Української Наукової Мови (див. про нього статтю Ів. Огієнка в ч. 2. „Рідної Мови“ за 1933. р.). Здобутки праці цих учених у нас майже невідомі, але через пресу, журнали й красне письменство дійшли до нас деякі слова, що їх у нас із захопленням прийнято, напр.: струм (струя, ток електричний), речови́на — матерія (фіз.-хем.), рейки — шини, а далі ціла група слів із суспільно-політичної ділянки Радянщини (середняк, незаможник, куркуль, ударник, червоноармієць, лишенець, розкуркулення, ухильництво й ін.).

До нових слів, утворених у нас і вживаних головно часописами, треба ще зачислити: зразкуватися — взоруватися, брати собі зразок Нд., засобити — заосмотрити (в В. Україні вживають: застачити й устаткувати), легкопад — поль. spadochron, сповидно — назовні Н. 1/35.

VIII. Висновки.
Живемо в добі буйного, небувалого досі розвитку нашої мови, в добі зусиль і праці над зуніфікуванням нашої літературної мови, щоб по змозі вирівняти велику прірву між т. зв. галицькою й наддніпрянською мовою. „Один народ — одна літературна мова“, це клич, що його проголосила редакція „Рідної Мови“, маючи на увазі змагання кращих одиниць з-поміж наших діячів і письменників, починаючи від незабутнього П. Куліша, що перший у нас взявся за діло розвитку й реформування літерат. мови. Майже до кінця XIX. століття, а подекуди навіть до світової війни, українська літературна мова спиралася виключно на чистонародній простолюдній мові, що її вважали за невичерпну скарбницю для вислову всіх думок людського духа, при чому індивідуальну творчість поетів та письменників над розроблюванням і збагачуванням літетарурної мови не́хтувано й в’язано. З цього теж приводу громадянство в Україні ставилося з нехіттю до Куліша, або до М. Старицького за те, що вони, головно при перекладах із чужих мов, „кували“ слова.

В Галичині було трохи йнакше. Тут не зібрано так дуже багато матеріалів української народньої словесности й лексики, як в Україні, де кожний поет чи письменник був рівночасно етнографом, тут не було теж „народництва“, як там, тут не була народня мова ввесь час таким недоторканим і непорушним „табу“, як в В. Україні. І тому, хоч у Галичині поети й письменники творили й писали на основі літературних творів з України та народніх пісень і ставили теж дуже ви́соко наро́дню мову, одначе вже в 1870-их рр. почали потроху визволятися з-під непереможного впливу наро́дньої мови. Вплинули на це два чинники: розвій часописів і журналів та розвиток українського шкільництва, а далі розвиток української наукової літератури. Для цих ділянок не могла вистачити чисто наро́дня мова, й тому́ в Галичині неологізми не нова́ річ, а має за собою традицію тим більше, що й визначні письменники й учені відіграли тут деяку ролю.

В першу чергу треба тут назвати І. Франка, що творив багато нових слів у своїй літературній, публіцистичній та науковій праці. Він теж перекладав твори з чужих мов, а відомо, що при перекладах без неологізмів не можна обійтися. Тому обсяг літературної мови в Галичині був ширший і більший, хоч ця мова, щодо своєї якости, не була найкраща, бо мала багато русизмів і поло­ нізмів, трохи залишків церковщини, була до деякого ступеня „книжною“. Добродійний вплив на літературну мову в Галичині мала участь письменників, а почасти публіцистів і учених з В. України (Кониський, Грінченко, Драгоманів і ін.) в галицьких видавництвах: вони не дозволяли галицькій мові засклеплюватися й ставати вже чисто „обласною“, вони її відсвіжували й підносили.

В Україні аж до 1905 р. не було зовсім укр. преси, а до 1917 р. не було рідного шкільництва, ані ширшої наукової діяльности. Тому літературна мова не могла там розвиватися всебічно й аж від 1917 р. почала сильно надолужувати „пропащий час“. Тому теж, за останніх 17 років так дуже змінює свій вигляд наша мова, розростається, вигладжується й вирівнюється, рівночасно відкидаючи всякий мовний бур’ян.

З цим в’яжеться й тема статті про неологізми в сучасній літературній мові. Коли неологізми є в мові кожного народу, що розвивається нормально, бо мова — це живий твір, що росте й змінюється, то тим більше мусять вони бути й у нашій мові, що не має прихильних умовин для свойого розвитку, а крім цього піддається впливам і течіям загальним. А ними є: 1. економія (ощадність) часу й місця, що домагається передавати словами поняття й речі в можливо найкоротшій формі, творити слова складені, або навіть у звичайні слова вкладати якнайбільше змісту, а 2. якщо творяться й розвиваються нові ділянки життя й культури, то мусять творитися й нові вислови, зв’язані з ними. Цими ділянками є техніка (радіо, летунство й ін.), військовість (воєнна хемія, танки, нові гармати, кораблі й ін.), спорт, а далі нові течії й напрямки суспільно-політичні (фашизм, комуно-совітизм).

Ці чинники вплинули й у нас на творення нових слів, одначе в нас ця праця не є систематична й послідовна, а здебільш доривочна, суто-індивідуальна, здана на добру волю поодиноких людей, а ще більше на випадковість і необхідність. У нас люди „творять“ слова, бо мусять, а ця творчість відбувається насамперед при перекладах із чужих мов, а вкінці серед поспішно-нервової праці наших публіцистів, що в нас справжні піонери в цьому напрямку, і за це треба признати їм великі заслуги. Розуміється, що багато є при цьому невдатних новотворів, які швидко забуваються, а крім цього багато вагань і сумнівів. Повстає багато слів на те саме поняття, багато мовних дублетів і триплетів, плутанина в справі форм і родів.

Подам кілька прикладів: 1. Чоловік, що носить клунки, вантаж: несець, носильник, носій, а найбільш популярні в житті: пакер і траґар (нім.); 2. Мотор: сподвижник, рушій, бігун, сильник; 3. Жінка-член: членка, члениця, членкиня; 4. Той, хто вирішує: рішильний, вирішальний, вирішний, вирішуючий. Вислідом сумнівів є теж творення слів із різними наростками без різниці (-ник, -чик, -увач, при жіночих: -ка, -иня, -киня, -чиня), а далі те, що наші автори часто йдуть по найлекшій лінії опору й беруть, часом несвідомо, повними пригорщами слова з мови польської й російської. Хоч зрозуміла річ, що серед цієї стихійної й метушливої праці нелегко й неможливо цілком управильнити цю справу, але все таки вно́сити корективи й керувати до певного ступеня можна й треба. На жаль, у нас цією справою зовсім не цікавляться ані поодинокі професійні вчені мовознавці, ані наукові установи, і тільки „Рідна Мова“ (проф. Огієнко) постійно бореться з цією дикою господаркою в ділянці мови.

Ще одне цікаве явище, вже додатнє, бачимо в наших неологізмах, а саме — боротьбу з залишками (останками) галицької т. зв. книжної мови в постаті дієприкметників, так дуже розпаношених на галицькому грунті, а далі з галицькими новотворами давнішої доби, що їх в Україні цілком відкидали. На місце дієприкметників повстають прикметники (нар. -ний), а на місці старих невдатних слів деякі нові кращі.

Щоб порівняти неологізми галицькі з наддніпрянськими, я використав теж кілька творів мистецької літератури з України, один науковий твір і кілька перекладів, де є найбільш неологізмів. На основі цього можу сказати, що коли в наддніпрянських літературних творах, писаних українцями, є здебільш сміливі й вдатні новотвори, то в творах, писаних чужинцями (напр. жидами й москалями), мова важка й штучна, яка в сучасний мент, після останніх протиукраїнських потягнень більшовицької влади, готова перемінитися в „пролетарський“ російсько-український жаргон.

Загально, щодо неологізмів, мушу сказати, що мало в нас оригінальної творчости, а більше перекладання, часто невільницького, або трохи вигладженого, з російської й польської мови.

А все таки те, що досі зроблено, це перші кроки в важкій праці наладнування й уніфікування літературної мови, й це треба взяти на увагу при робленні підсумків. Не зважаючи на всі зазначені недостачі, доволі багато вже зроблено, в тому немало доброго, а найбільш те, що принаймні частинно прочищено нашу мову від того бур'яну, що назбирувався в ній упродовж кількох десятиліть.

——————

  1. Назви часописів цитую скорочено: Нд = „Неділя“, далі число, а в дробі рік у скор. (34 = 1934), С. 22 = „Свобо́да“, рік 1922, Д. 22 = „Діло“ рік 1922.
  2. Др. С. Балей: Нарис льоґіки, Львів 1923, стр. 17: „Дефініція через найближчий рід та різницю ґатункову“. Іменник на -івка є саме цією різницею ґатунковою, а найбл. рід відпадає, бо його легко додуматися.
  3. Далі цитую його скорочено: Гол.
  4. І. Микитенко: Вуркагани. ДВУ. Харків, 1928, ст. 398. Далі цитую цей твір скорочено: Мик.
  5. Аркадій Любченко: Буремна путь. Оповідання. ДВУ. 1927, ст. 83. Далі цитую скороч. Любч.
  6. А. Лейтес: Силуети Заходу. Харків, 1928, ст. 27. Далі цитую скор. Лейт.
  7. Див. про це цінну статтю А. Вовка: Наросток -ка в дієслівних іменниках, „Збірник секції граматики української мови“, Київ, 1930 р., ст. 115-140.
  8. Цитати з „Діла“ й „Свободи“ за 1922 рік і „Громадського Вістника“ з 1923 р. цитую в скороченні без чисел, тільки подаю рік, а саме 22: = 1922, 23 = 1923.
  9. Проспер Меріме: Коломба, перекл. за ред. А. Ніковського, Київ 1927, ст. 31. Далі цитую це скор. Кол.. У Галичині це значить „столярська праця”.
  10. А. Толстой: Відродження, в 3 томах. Переклав В. С. Львів 1901, ст. 3. Далі цитую це в скор. Відр.
  11. „Український Бескид“ ч. 27, 1934 р. Далі цитую це скор. УБ.., а побіч цього число й рік у скороч. (34 = 1934).
  12. Б. Д. Гринченко: Словарь украинскаго языка, том I-IV. Київ 1907-1909. Далі в скор. Гр.
  13. Г. Ібсен: Вибрані твори, том III. ДВУ. 1930, стор. 245, далі цитую в скороч. Ібс.
  14. Слова, вживані часто в радянській терміно­логії й лексиці, зазначую скороч. „рад.“, галицькі слова “гал.“
  15. „Назустріч“ — двотижневик, 7/34, далі в скор. Наз.
  16. „Громадський Вісник“, щоденник з 1923 р., скороч. ГВ, 23.
  17. Календар Червоної Калини на 1934 рік, Львів, стр. 8; далі цитую в скороч. ЧК.
  18. Ibid. стр. 28.
  19. Ч. Дікенс: Тяжкі часи, Харків, 1930, ст. 222. Далі цитую в скороченні: Дік.
  20. Український Стилістичний Словник, Львів, 1924, стр. 135.
  21. Російсько-український Словник Укр. Академії Наук, том II. вип. III. s. v. Далі цитую в скороч. РУС.
  22. О. Кобилянська: Ніоба, вид. А. Ніковського, ДВУ, стр. 8; далі цитую: Нб.
  23. Історичний Словник українського язика, за ред. Є. Тимченка, том І. УАН. ДВУ. 1930. стор. IX. Далі цитую скороч. Тимч.
  24. Проф. Іван Огієнко: „Рідне Писання“, 1933, стр. 60. вважає, що ці прикметники мають тільки активне значення. Але в „Рідній Мові“ 1935 р. ч. 4 ст. 165. він підкреслює й пасивне значення їх.
  25. Ibid. стр. 61-62.
  26. Голоскевич у Правописному Словнику подає на це 2 слові: недото́рканий і недоторка́нний.
  27. Перекладено з рос. пріемлемый. Це слово перекладано різно: приймовний, приймальний, а навіть прийнятний.
  28. Словник місцевих слів, Жовква 1934, стр. 87 цитую в скороч. См.
Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Польщі.


  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Польщі і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала в суспільному надбанні в Польщі
  • Термін дії авторських прав на цей твір у Польщі закінчився до 1 січня 2015 року, оскільки авторське право у Польщі закінчується 70 років після смерті автора.
  • Автор помер у 1944 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.