Неологізми в сучасній українській літературній мові
Неологізми в сучасній українській літературній мові Жовква: Друкарня ОО. Василіян у Жовкві, 1936 |
|
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ
ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ.
Наша літературна мова переходить по війні дуже великі зміни. Впливають на це не тільки епохальні історичні події, зв'язані з світовою війною, не тільки велетенський розвиток поодиноких наук, головно техніки, але й небувалий досі розріст української культури в різних ділянках, незаторкнених до часів війни. Насамперед повстає в нас багато нових слів, т. зв. неологізмів. І саме завданням моєї праці є розглянути неологізми останніх десятиліть, при чому нераз доведеться мені торкатись зв'язаних з цією темою справ мови, форм, правопису і впливу чужих мов, що їм піддавалася наша мова.
Я хочу говорити про загально-українські новотвори, одначе через те, що я користувався здебільш галицькими джерелами, то у висліді покажеться, що я розглянув переважно галицько-українські новостворені слова. Моїми джерелами є в першу чергу часописи, журнали й мої власні записи слів буденної мови, бо ці дві ділянки найбільш вразливі на мовні зміни й чужі впливи. Крім цього я послугувався теж і творами літературними й науковими та словниками, що в них уже, принаймні частинно, відбилася найновіша наша мова.
Неологізми розглядаю, обмірковуючи їхню будову, в першу чергу наростки, далі приростки, вкінці слова зложені.
1. Наросток -івка. Іменники з цим наростком знає українська мова віддавна, наприклад: винівка, лісничівка, дощівка, жидівка. Їх походження прикметникове, а саме: 1) спершу були прикметники з іменниками: винова (= з вином, з вина) бочка, лісникова хата, дощева вода, жидова жінка, дочка; 2) у другій стадії їх повставання затрачувалися йменники при даних прикметниках, а для рівноваги за втрату йменників одержували наросток жіночий -івка та ставали йменниками. На такий сам лад і на цій самій етимологічно-логічній основі повстають сучасні щоденно вживані йменники під великим впливом польської мови, що в останніх часах дуже любить такі йменники (нар. -ówka), бо вони практичні й вигідні, короткі й легкі до творення. Наголос завжди на складі ів. Зазначую деякі слова з наростком -івка: одні з них загально вживані, а другі чисто місцеві.
а) Назви потягів, авт і т.п.: особівка, тягарівка (= вантажний потяг), вузькоторівка (пор. рос. узкоколейка, Нд. 46/34)[1], таксівка — автодорожка, моторівка (= моторовий човен), бальонівка — ровер із широкими опонами й гумами.
б) Забави й гри спортові: костюмівка, масківка (= баль костюмовий, масковий), кошиківка й кошівка — забава в м'яча, що його вкидають у кіш на стовпі.
в) Школи й шкільні уладження: виділівка — за Австрії виділова школа, теперішні 5-7 кл. вселюдн. школи, експонівка — окрема, додаткова школа з 1-3 класами С. 22, шашкевичівка — укр. вселюдна школа ім. М. Шашкевича (в Перемишлі), цвіченівка (з поль. ćwiczeniówka) — школа вправ при вчит. семинарах, підхорунжівка (з польськ. — школа кандидатів на підхорунжих), приготівка — підготівна класа при гімназіях, що існувала до 1923 р., вивідівка — з польськ. wywiadówka − інформаційна конференція для батьків (недавно створено на це слово „вивідка“), переходівка — двійка з одного предмету, що з нею учень переходить до вищої класи.г) Доми окремого приміщення: домівка — льокаль, помешкання, приміщення, дяківка — хата для дяка біля церкви, давня школа, вікарівка — хата для помічного священика („сотрудника“) біля церкви, дешівка — Бурса Дешевої Кухні в Перемишлі, кормошівка — хутір і вілля Кормошів у Тур'ї, гаївка — хата гаєвого, лісника Д. 5/35.
ґ) Речі й приладдя: вирівка (з п. wirówka) й кружлівка (центрофуґа), вітрівка — рушниця на менші пташки, кварцівка — кварцова лямпа, циклівка — шапка цикліста Д. 191/34, видівка — картка з видом, фотографією, з п. widokówka.
д) Монети: 20-сотиківка Д., ґульденівка (австр.) Нд. 50/34, коронівка.
е) Харчеві продукти: рижівка, перлівка (рижова, перлова каша), разівка, жидівка (разова, жидівська булка).
є) Усяке: міжнародівка — інтернаціонал, союз і гімн (з п. międzynarodówka), маївка — прогулянка учнів до лісу, вечірня й ранішня відправа церковна в маї (травні), верхівка — еліта, найвища, провідна верства, з рос. верхушка, писківка — судова розправа за дрібні провини (за зневагу чести, лайку і т. ін.), одноднівка — видання з приводу ювілею, врочистого святкування й т. ін., районівка — районова кооператива Д. 280/34, пікардівка — марка з видом Пікар(д)а.
Майже всі ці слова повстають під польським впливом, а люди залюбки вживають їх у щоденному житті, бо вони вигідні: в них спливаються дві слові, щось на зразок знаних у логіці скорочених дефініцій[2]. Слів літературних або ширше вживаних між ними мало: домівка, дяківка, маївка, верхівка, а ще менше вживаються вони в В. Україні, нпр. у Правописному Словнику Г. Голоскевича, Київ 1930[3], що інформує нас про найновіший лексикальний засіб нашої мови, є тільки слово „домівка“. Здебільша тим, що я подав, користуються мешканці міст, що чують їх у польській мові, вкінці вживає їх наша преса, що найхутчіш відгукується на зміни й нові явища в мові, бо їх сама потрібує.
2. Наросток -ка. Цей наросток служить для формування нових слів майже на той сам лад, що й наросток -івка. Ці слова творяться здебільша теж від прикметників, при чому прикметник із наростком -ка стає йменником, а первісний іменник, що його легко догадатися, відпадає. Навіть і ділянки цих слів подібні до вичислених при йменниках на -івка.
а) Школа: нормалка — вселюдна школа (в противенстві до „виділівки“, як вище); горожанка — горожанська школа на Закарпатті, в В. Укр. звали „вища початкова школа“, в Галичині це слово значить теж „громадянка“; здавка — „здавання“, іспит до школи; плєнарка — конференція (засідання) усіх членів Учит. Збору; вивідка — вивідівка див. вище — Д. 3/35.
б) Потяги: сальонка — окремий дуже гарний вагон і потяг для подорожі вищих державних достойників; льокалька — залізниця місцева на побічній лінії; сепаратка — окремий переділ у вагоні, окрема кімнатка в ресторані.
в) Церква: Преображенка — церква Преображення Господнього у Львові, Нд. 1/35; дев'ятка, дванайцятка — Богослужба о 9. год. вранці (для шкіл), о 12. впол. (для інтелігенції); паламарка — кімната в церкві праворуч великого вівтаря, де порається паламар[4].
г) Військо: стійка — місце, де стоїть варта, рос. постъ, слово приходить уперше в Котляревського, але в нас віджило воно в часі війни; їду́нка — військова бляшанка на страву; мазе́пинка — шапка Укр. Січ. Стрільців; зубча́тка — зубчаста нашивка на комірі укр. старшини (Календар Черв. Калини).ґ) Книжка: агітка — агітаційна брошурка[5]; летючка — відозва, прокламація (поль. ulotka).
д) Торгівля: підмінка, відмінка, заступка (кави) — те, що має заступити (нім. Ersatz); риківка — совітська казьонна горілка, названа від комісаря Рикова (утвор. Риков + ка = риківська горілка).
е) Усяке: до́відка[6] — інформація (в Укр.); знімка — фотографія, ужив. в Галичині і в В. Укр.; ватиканка — ватиканська марка; вечірка — вечірня забава, може з рос. вечеринка, тепер ужив. більше „вечерниці“ Д. 3/35; Татарка — Татарська гора в Перемишлі; коминя́рка — тепла зимова шапка Д. 2/35; відпустка з рос. отпускъ.
Як видно з цього перегляду, тут здебільша галицькі місцеві слова, одначе вживає їх наша преса; слів, уживаних у В. Україні, мало: паламарка (рідко), стійка, агітка, риківка, довідка, однокінка. Усі майже йменники на -івка й на -ка — це concreta, а не abstracta.
Окремий відділ творять іменники, утворені від дієслів на означення чинности, дії при допомозі наростка -ка. Їх досить, а вживає їх і преса, і люди в щоденному житті, а саме: трактовка, постановка (п'єси) — трактування, розглядання (питання), ставлення (п'єси); піддержка Д. 1/35, підтримка, підготівка, але це все повстало підо впливом російської мови, а скоріше лексики, що до неї галичани часто звертаються, й не знаючи рос. мови, нераз переконані, ніби це дуже гарні слова. В рос. мові вживають цього наростка часто (нпр. поддержка), а в В. Україні повстають і нові слова під цим впливом, нпр. машиновка — збирання збіжжя машиною[7]. Виняток — добре слово, вживане в нас, „пошуканка“ — пошукування Д. 1/35.
В останньому часі, за великоукраїн. впливом, викидають у нас такі слова й на їх місце творять віддієслівні йменники від чистого кореня (але приросток тоді є), нпр. „підтрим“ Д. 174/34, або складають нові слова з наростком -а (бо чисті дієслівні йменники в нас уже не подобаються), нпр: настанова (наставлення), підготова Д. 289/34, 1/35, прослава — прославлення. З інших іменників із наростком -а відмічу ще два: установа (інституція, рос. учрежденіе), що, будучи льокальним словом (звичай, постанова, умо́ва), здобув собі загальне значення, і „влуча“ — мета, кружок до влучання, стріляння Д. 22[8].
Посереднє становище між конкретними йменниками на -ка та дієслівними займають ось ці нові слова: підвишка, знижка, здавка, бо вони означують первісно чинність (дію), а саме — підвищення, зниження, здавання, а далі мають і більш сконкретизоване значення: підвищена сума, платня, знижена ціна, посвідка зниження, іспит, що при ньому здаємо. Слова „підвишка“ й „знижка“ повстали без сумніву під польським впливом: podwyżka і zniżka, й може тому й у нашій пресі й у літературних творах пишуть нераз хибно „підвижка“.
Зовсім належне місце між іменниками з нар. -ка займають іменники, що означують становище й заняття, працю жінок, утворені від чоловічих іменників цього самого кореня, нпр.: учителька (чол. учитель), чужинка (чол. чужинець), молочарка й ін. В сучасній укр. мові бачимо зусильну й виразну тенденцію творити окремі слова на жіночі nomina agentium, і це явище, як думаю, зв'язане з великою й активною ролею сучасного жіноцтва (в часі війни й по війні). Тому повстають жіночі йменники, а деякі з них видаються доволі дивними. Виписую замітніші: майстерка — жінка-майстер, мистець[9], послідовка — послідовна жінка Жорна ч. 13/34, ремісничка — жінка-ремісник Д. 331/34, дозирачка — наглядачка, з поль. dozorczyni[10], піклунка — що піклується про кого[11], санаторка — завідувачка санаторії (Лейґ. 139), санітарка — доглядачка хорих (так перекладено польське „pielęgniarka“) Д. 345/34, свідка — жінка-свідок Кол. 39, ю́нка — молода дівчина, юначка Мик. 6, 226, Гол.
Все це слова нові, між ними оригінальні й смілі неологізми з В. України, деякі штучні (послідовка), інші невдатні (дозирачка), одне слово не має свойого відповідника в чол. роді (піклунка).
Взагалі намагання докладно відрізнювати й відзначувати жіночі йменники, т. зв. nomina agentium, дуже сильне в сучасному словотворенні, але це натрапляє на деякі труднощі, бо хоч україн. мова має багато наростків на означення заняття жінок і їх становища до чоловіків (-иня, -иця, -ха, -уха, -аля, -ка, -иха, -ина, -иця), одначе часом важко їх творити, й тому люди звертаються до інших мов, перш за все до знаної в нас польської мови. В нас ще досі нема слів жін. р. від слів: мистець, борець, ловець, мисливець, знавець. Від інших творять уже невдатні спроби, а саме: стрілкиня Д. 276/84, пол. нар. -ini, вже краще булоб „стрілbи́ця“, жреки́ня Д. 285/34, хоч є в нас своє слово „жриця“[12] (Шевченко, рос. жрица), пророкиня Д. 348/34 з пол. prorokini, а в нас „пророчиця“ Гр. Гол., вкінці, що вже дуже разить, „виконавчиня“ — жінка, що виконує, виконниця Д. 331/34. Нар. -иня маємо в слові „монахиня“ — черниця Д. 5/35. Навіть жіночий іменник, що його легко створити від чоловічого, а саме членка — жінка-член С. 22, у нас хибно перекручують на „членкиня“ (поль. członkini) і „члениця“, подібно як замісць правильного „посолка“ кажуть „послиця“.
Закінчуючи йменники з наростком -ка, завважу ще одно, а саме: назви правописів і абеток утворені на той сам лад з наростком -ка: кулішівка, желехівка, драгоманівка, „ярижка“, а тепер часто згадується „латинка“, що замісць неї Проф.Сімович уживає „латиниця“Д. 5/53.
3. Наростки -ниця, -иця й -альниця. Чужі наростки. Заняття й чинності жінок означують теж іменники з нар. -ниця: промо́вниця — жінка, що промовляє, вміє промовляти, продавни́ця — жінка, що продає (перекл. з рос. продавщица), послани́ця — жінка-післанець (Кол. 117), злодійниця Відр. І 14, видавни́ця, дозо́рниця — наглядачка, створене на лад поль. dozorczyni ib. 176.
До інших ділянок належать такі новотвори: а) будинки: лічниця (гал.) — лікарня (в В. Укр.), станиця — постерунок, табор у Каліші Д. 22, б) предмети: мовниця — трибуна, підвищення для промовців, головни́ця — капітель колюмни Д. 231/34.
Наростком -иця утворені назви самиць звірів: тигри́ця, леви́ця (гал. львиця), назви жінки по її занятті: прозірли́виця — віщунка Кол. 24, політ, терміни: ліви́ця, прави́ця — ліві, праві партії, окремо стоїть: передови́ця — вступна стаття (з рос. передовая, С. 22). Замісць слова „тигриця“ появилося слово скорочене „тигра“ (нар. -а) Любч. 132. Переважають у цих неологізмах галицькі слова, деякі з них складені за рос. чи польським впливом, але між ними мало зовсім невдатних. На 16 слів аж 7 визначує заняття, чинність чи прикмету жінок.Наросток -альниця творить мало слів. Я записав тільки два: плакальниця — плачка Кол. 50 і незначно обгладжене рос. слово зажигальниця — запальничка (рос. зажигательница, Мик. 283). У всіх поданих словах основний наросток є -иця, а інші додаткові повстали з приводу поширення кореня. Для докладности подаю їх окремо.
На чужий лад створені слова: сторожева Нд. 32/34 — сторожиха (поль. stróżowa, в україн. мові є цей наросток у слові „королева“) й багато йменників із російським нар. -ша: скульпторша — скульпторка, різьбарка (Гол.), кельнерша — кельнерка (обидві слові у Лейт. 49), камергерша[13].
Чужим наростком, а саме російським, є теж наросток -ча у словах: „подача“ (аргументів, Д. 4/35), хлібоздача (рад.)[14].
4. Рідше вживані наростки йменників жін. роду: -ба, -альня, -арня, -ня, -та, -щина, -івля, -ість. а) Наросток -ба творить іменники, що означують чинність: лучба́ — сполука, злучення (від цього прикметник „лучбовий“ — комунікаційний, Д. 194/34), учба́ — навчання, штучне канцелярійне слово на Радянщині (від нього прикм. „учбови́й“ — навчальний), Богослу́жба — Богослуження, чини́тьба Д. 294/34 — примусова праця для війська або держави (поль. świadczenie woj.), пальба́ — стрілянина (рос. слово, С. 22). Це здебільша слова мало вдатні й рідко вживані, здебільшого чисто галицькі.
б) Місце, де щось діється, знаходиться, або щось роблять, визначають наростки -альня, -арня: роздягальня, умивальня, постачальня (скла в Москві, Нд. 40/34), дозрівальня Д. 225/34, спліткарня — місце спліток Д. 194/34, плетарня — фабрика плетив (на Закарпатті, Д. 351/34), гноярня Лейт. 109.
в) Уже більше вживають до творення слів наростка -ня і від нього ще до війни повстало в нас багато слів, одначе вони не здобули собі загального признання, наприклад: звірня (фавна) й рістня (флора), а тепер підо впливом польської мови утворено в нас: їздня — частина вулиці, де їздять вози, скочня (для лещетарів), забезпечня — поль. ubezpieczalnia (всі слова з „Діла“ й „Неділі“). Інші слова: пожарня — будинок пожежної сторожі (Відр. III, 233), нічліжня — дім для ночівлі Нд. 49/34, осередня — централя Д. 270/34, паровозівня Нд. 50/34, рухівня — гімнастична заля Д. 22, переплетня — палітурня (Гол.), печатня — друкарня (з рос. печатать — друкувати), вкінці загально в нас прийняте накладня́ — видавнича фірма. Переважна частина таких слів, це слова місцеві, вживані в пресі, здебільшого штучні, бо перекладені з чужих слів, головно з російських, напр. у словнику Голоскевича нема з них ані одного. З семантичного боку означують вони місце, де щось роблять, або поміщення, де щось знаходиться (паровозівня, пожарня, осередня), тільки звірня й рістня мають значення збірне (звірі, рослини).
Сюди належать ще 2 новотвори: холодільня й варильня (соли).
г) Наросток -ина мало вживаний для творення нових слів: менши́на — меншість Д., складови́на — складова частина,[15] заслужени́на — платня, пенсія.[16] Ці йменники складені так, як з нар. -ка й -івка. Окремо стоїть неологізм, утворений на Радянщині й у нас майже скрізь прийнятий: речовина — матерія (фіз. хем.).
ґ) В останніх роках дуже люблять у нас творити слова з наростком -щина, а саме: церко́вщина — церк. мова, вплив, перевага церкви, канцеля́рщина, нелега́льщина Д. 264/34 — нелегальна робота, речі незаконні, Скоропа́дщина — робота на зразок Скоропадського, прихильність для гетьм. Скоропадського Д. 347/34, безвідповіда́льщина — безвідповідальність (ib., є теж у Гол.), коміса́рщина — влада, панування комісара Д. 5/35, безсисте́мщина — безсистемність С. 22, побуто́вщина — описи побуту, життя народу, літер. творчість, що описує побут Д. 5/35, вкінці назви країн і околиць: Рурщина (нім. Ruhrgebiet), Сарщина (Saargebiet), Лемківщина(Гол.), Радянщина. Ці й подібні слова залюбки творять, бо їх легко творити, а крім цього вони вигідні, бо їх зміст широкий.
Є кілька новотворів з нар. -івля : сінозаготі́вля (рад.), поготі́вля (з поль. pogotowie), гуртівля (звич. гуртівня, Д. 295/34). Це йменники, що означують чинність і неначе заступають дієслівні йменники, хоч слово „гуртівня“ більше підходить до таких іменників, як постачальня (місце, де щось згуртовано, склад).
Наросток -ість творить abstracta (уявні, подумані йменники), що означують стан і прикмети, а повстають вони від дієприкметників або прикметників, і часто заступають віддієслівні йменники: втомли́вість Д. 225/34, закутко́вість Д. 182/34 — переклад поль. „zaściankowość“, заборго́ваність — задовження Д. 22, перекона́льність — здатність переконувати (Лейт. 144), поту́жність — сила Д. 190/34, запрода́йність Д. 293/34 — продажність (Гол.), пе́ршість (рад.).
Дуже велика кількість неологізмів чоловічого роду. І велика кількість наростків на творення йменників чоловічого роду й вирішна роля чоловіків у щоденному житті, культурній творчості та по літиці, впливають на творення нових слів.
1. Наросток -ник. Як у жіночому роді було найбільше нових слів із нар. -ка й -івка, так у чоловічому найбільш новотворів із наростком -ник, бо їх структура дуже легка, а саме: до кореня додаємо цей наросток, а значення цих слів майже завжди з тієї самої ділянки: це nomen agentis, цебто означує людину, що робить щось, а творяться вони від іменників і дієслів. Цих слів у нас дуже багато, але я вичислю їх по кілька поодинокими групами, зазначуючи при цьому, що я наводжу й давніші неологізми, щоб показати невдатність їх складання, або те, що, не зважаючи на велетенський розвій української мови, ми ще й досі послугуємося архаїзмами або деякими невдатними й невідповідними словами, вважаючи їх нераз за дуже добрі й гарні.
а) Заняття людей: конторник — канцелярист (переклад із рос. конторщикъ, Ібс. 170), копальник — власник, або робітник копальні Г. В. 23, погребник — власник похоронного закладу (витворене в Півн. Америці нашими емігрантами, Д. 293/34), похоронник — попереднє (гал. Д.), мороженик — продавець морозива Відр. III, 224, ліхтарник — що засвічує ліхтарні, лубочник — богомаз, продавець або видавець усякого немистецького дрантя (книжок, образів) з рос. Г. В. 23, смолоскипник — що носить смолоскипи (нім. Fackelträger, рос. факельникъ, Нд.), медведник — ловець, що полює на медведів Нд. 41/34, вирібник — той, що вироблює щось, фабрикант Наз. 1З/34, приватник — господар на свойому хазяйстві, а не у колективі Д. 287/34, приватний купець в противенстві до кооперативної торгівлі Д. 291/34, текстильник — вирібник або купець матерій.
б) Суспільно-політична ділянка: бесідник (заг.), передбесідник — поперед ній промовець (гал.), державник — самостійник, ухильник — що відхиляється від догм комунізму (рад.) Д. 226/34, безробітний, заговірник — змовник (з рос. заговорщикъ, С. 22) старо-, новокурсник (москвофіл) Д. 5/35, заточник — засланець; цей архаїзм уживається на означення українця, що живе на урядовій службі в Західній Галичині, подібно „зато́ченець“ С. 22, наїздник з поль. najeźdźca Д. 22, обса́дник — окупант С. 22. До цієї ділянки долучується право: обра́зник — той, що образив другого Кол. З, зако́нник — знавець права ib. 35, в Галичині чернець, позо́вник, поса́дник — бурмистр, міський голова (рос., уживане в Галич.).
в) Військо: сте́жник — вояк, що йде на стежу розвідувати[17], ударник[18] — вояк, що йде приступом у першій лінії, скорострі́льник — що стріляє з кулемету, гарма́тник — артилерист, гармаш, доброві́льник — доброволець (з рос.) Нд. 39/34, захи́стник — оборонець, панци́рник — панцирний потяг, авто, напле́чник — наплечний мішечок вояка або спортовця (поль. plecak, гал.) хлібни́к — торністра військова, синьо-, сіро-жупа́нник 1918 р.), базівни́к — корабель, що становить базу (підставу) Нд. 1/35.
г) Культура й освіта: виховник (у Галичині часто вживають іще „вихователь“), шкільник — шкільний діяч Д. 5/35, у говорах гал. — школяр (Грінч.), високошкільник — студент або абсольвент високої школи, середнєшкільник — учень середньої школи (повстало в Україні в часі революції), читальня́ник — член читальні Д. 3/35, самоосві́тник ib., схі́дник, за́хідник — прихильник Сходу, Заходу, східньої, зах. культури Нд. 35/34.
ґ) Хліборобство: з Радянщини: колго́спник, колективник — селянин, що працює в колективі, одино́чник (з рос.) Д. 194/34, одноосібник (рос. единоличникъ Д. 297/34) і прива́тник — селянин, що господарить окремо Д. 287/34, земе́льник — землевласник, дідич (на лад поль. zemianin і рос. землевладѣлецъ), незамо́жник (рад.).
д) Спорт: наколе́сник — роверист(гал.), чі́льник (у грі в мяча, Д 249/34).
е) Предмети й речі: напле́чник, хлі́бник, пока́зник — індекс, огляд змісту Д. 226/34, сильни́к — мотор (з поль. silnik), сподви́жник (слово хибне, взяте з рос. сподвижникъ — товариш пригод, подвигів, Відр. III, 15), клячни́к (стілець до клячання, з поль. klęcznik, Д. 275/34), запові́дник — резерват первісної фльори й фавни, націон. парк Д. 330/34, панци́рник, ванта́жник, довідни́к — інформац. книжка (в Україні), намоги́льник — пам'ятник на могилі С. 22.
є) 3 різних ділянок: дозо́рник — наглядач (хибне, з поль. dozorca, Відр. 1, 176), підро́бник — фальшівник (Кол. 38), призві́дник — спричинник ib. 120, спостере́жник — обсерватор, переслі́дник Нд. 26/34, обу́дник Лейт. З, пробу́дник Д., збу́дник — що дразнить, підбадьорює Лейт. 103, заба́вник, викри́вник — відкривець Лейт. 64, ви́явник, розу́мник (Мик. 195, утвор. на рос. лад: умникъ), вкладни́к — що складав гроші до каси Д. 244/34, допові́дник — референт, заграни́чник Д. (Чіпка), домівни́к — що мешкає в тому самому домі, з поль. domownik Д. 325/34, звели́чник, викла́дник (думок, С. 22), мо́дник — знавець моди, франт Кол. 63, ви́служник, зага́льник — загальний вислів, з поль. ogólnik Гол., ягідни́к — медвідь, що годується ягодами Нд. 41/34.
З цього перегляду слів можна зробити висновки, що в нас тепер твориться справді багато полонізмів, а найбільше творять їх редактори часописів, що потребують найрізніших виразів, далі, що дуже часто перекладають у нас із мов польської й російської, а часом беруть цілі чужі слова, головно з рос. мови (не треба сюди вміщувати наших архаїзмів, як напр. заточник). Трапляються між цими новотворами й зовсім невдатні, або штучні, насамперед галицькі, кращі й зграбніші з В. України (н. пр. А. Ніковського, цитовані Кол.), доволі багато радянських складних термінів. В окремій групі я помістив усякі речі й предмети, що становлять виняток у словах з нар. -ик, що переважно означують особу, яка щось робить. Подекуди бачимо двозначність у йменниках: приватник, копальник, шкільник, подібно як при жіночих іменниках на -ка (горожанка). Це йде від того, що йменники ці повстають із прикметників, а здогадний іменник не є той сам („приватник“ із „приватний купець, господар“).
До новотворів сучасної доби з нар. -ник найближче підходять слова з поширеним суфіксом -ильник, -альник і -очник, -ичник. Їх мало, бо будова складніша, а додавання наростка -ник до самого кореня було б тут невигідне тому, що повставав би важкий збіг шелестівок. Зібрав я такі приклади: носи́льник — носій (з рос. носильщикъ), чист-и́ль-ник (чобіт) Лейт. 59, постача́льник — гал. доставець ib. 152, цига́р-оч-ник — папіросниця Мик. 73. Чоловічий рід останнього слова можна виправдати тим, що для нього є зразком узяте з рос. мови слово „портсигаръ“. Уживають нераз наддніпрянці слова з рос. мови „спра́вочник“ — інформаційна книжка, поль. skorowidz, але в нас це слово зовсім не прийнялося. Вживають у нас слова „каменичник“ — власник кам‘яниці Д. 22.
2. Наросток -щик, -чик. Поширилися в нас, неначе справжня пошесть, слова з російськими наростками -щик, -чик, що їх варто б оминати. В українській мові є наросток -чик, але його вживають головно при здрібнілих іменниках, н. пр: хлопчик, горобчик, стільчик, а при творенні слів, що означують зайняття, або працю людей, треба вживати наростків -ик, -ець, -ар, -ач й інших. Через те повстають хибно складені слова, яких у нас скрізь повно (а деякі вже навіть сильно поширились), як: покажчик і показчик Д 328/34 — показник, роздатчик — старший складач у друкарні Кол. V, прикащик — крамничний помічник, гуменний; розвідчик, перекладчик — перекладник, перекладач, накладчик — накладець, накладник, атентатчик Д. 322/34, транспортчик Нд. 32/34, гарматчик Д. 341/34, підво́дчик = візник, селянин, що дає підводу, Д. 5/35, справщик — коректор Кол. VI, лазутчик— шпигун (рад. чисто рос.) Д. 4/35, рознощик (з рознос + чик) — розносець Д. 22.
3. Наросток -ик і поширені (в зв'язку з пнем) овик, -евик. Як від слів на -ний творяться іменники з нар. -ник [приватний — приватник, безробітний (scil. чоловік) — безробітник], так і тут від прикметників на -ов-ий творяться іменники на -ов-ик [військовий (scil. чоловік) — військ-ов-ик, керм-ов-ий (балон) — керм-ов-ик]. Цих слів, порівнюючи, мало й вони переважно найновішої формації: островик — мешканець острова (Кол. 19), військо́ви́к — вояк, старшина, військовий урядовець, фронтовик — що служив на війні, службовик — функціонар (рос. служащій, гал.), паровик — паровіз (С. 22, у рос. мові значить: казан паровий), кермови́к Д. 296/34 — кермовий балон, поль. sterowiec, звуковик — звуковий кінотеатр, поль. dźwiękowiec, грузови́к — вантажник (рос. Мик. 227), чорнобіржеви́к Д. 321/34, січови́к, лугови́к — член Січі, Лугу (гал.), пробоєви́к — член, вояк пробоєвого відділу Sturm-abteilung у Німеччині. Ці всі слова здебільш галицькі, мало вживані, бо штучні, творені підо впливом російської, почасти польської мови. Визначають вони заняття або місце житла людей (5 прикладів), а в 4 випадках визначають предмети, подаючи в іменнику їх прикмету.
4. Наросток -ач, -увач. Nomina agentium є теж нові слова з нар. -ач і -увач, що їх дуже люблять наддніпрянці в противенстві до галичан, що рідко вживають їх може тому, що слова з цими наростками трохи важкі й незграбні, бо мають багато складів. А з дотеперішнього ясно, що новоскладене слово що коротше, то краще й зручніше його вживати. Тому теж неначе саме собою висновується правило для складання слів: наросток повинен бути по змозі односкладовий, а пень 2-, а найбільше 3-складовий. Бо якщо наросток має більше складів (2 або 3), а пень 3, 4, або й 5 складів, тоді одержуємо тяженний великий і незграбний новотвір, що матиме 5, 6, 7 складів. А це буде слово-дивогляд, що не прийметься, бо його незручно й писати й виголошувати. З наростком -ач утворені слова: золотошука́ч Лейт. 60, надзира́ч з рос. надзиратель Відр. 1,3, уклада́ч книжок Д.276/34, огляда́ч — автор огляду (літератури) Лейт. 151, у Галичині вживають у значенні „о. худоби“ (на селі). Наросток -увач: переслі́дувач — переслідник, допи́сувач — кореспондент С. 22, послі́дувач — учень, адепт Д. 22. поті́шувач Лейт. 61, руйнува́ч ib.72, викори́стувач Нд. 30/34, продо́вжувач, підспівувач, відвідувач Д. 223/34, 4/35. Всі ці слова означають людей, що щось роблять (чинність постійна), слова з укр. преси й наукового твору. За деякими винятками, це слова важкі, творені в Україні людьми, що не знають мови органічно й не виучують її з джерел, тільки на основі словників „кують“ слова, не маючи почуття укр. мови. Багато цих слів можна переробити при допомозі наростка -ник, як: переслідник, потішник, руїнник, продовжник. Щодо їхньої будови, то звичайно можна завважити, що від дієслова дуративного (протяжного), напр. шукати, буде іменник „шукач“, а від наворотного „пошукувати“ буде „пошукувач“.
5. Наросток -ак і -як. Ці наростки творять мало слів: чужа́к Д. 222/34 — чужинець, одноосібня́к — селянин індиві дуальний (див. вище „приватник“), двійня́к — людина, цілком подібна до другої Д. 22, східня́к — східник Нд. 35/34, середня́к — середньозаможний селянин, (рад.), ширя́к — безмоторовий літак, поль. szybowiec (постійно вживає цього слова „Діло“), вступня́к — учень, що здає до вищої класи іспит. Усі слова мають наголос на останньому складі, короткі (2-складові), переважно в будові слова зазначена прикмета. Слова нелітературні, а практичні й буденні.
6. Наросток -ець. Цей наросток у зв’язку з поширенням кореня, дов ший: -овець, -лець, -елець, -енець, -анець, -ленець.
Усі йменники, утворені цим наростком, походять здебільша від прикметників або дієприкметників подібно, як при йменниках з наростком -(в)ик, одначе є теж слова, утворені від іменників, а головно від прізвищ і безпосередньо від кореня (бор-ець, нес-ець, від-твор-ець, лов-ець).
Від прикметників утворені: живе́ць із живий, здрій (поль. zdrój) = джерело лікувальної води, податко́вець = платник податку, почто́вець (із почт-ов-ий scil. урядовець), штабо́вець = штабовий старшина, походо́вець = учасник походу (Д. 178/34), поєдинко́вець (Нд. 50/34) = учасник двобою, нещасливець (Д. 347/34), у нас є нещасник (Грінч.), у поль. мові nieszczęśnik), уділо́вець = член акційної спілки (Д. 288/34), безже́нець[19] (прикм. безженний).
Деякі з цих новотворів повстають безпосередньо від прикметників (живець, нещасливець), усі інші від прикметників, що їх утворено від іменників. За виїмком „живець“, при всіх треба додуматися йменника чол. роду (чоловік, урядовець, учасник і т. д.)
Від дієприкметників, а саме пасивних теперішнього (в 3 випадках) й минулого часу: найманець, ізольованець (у таборі, У. Б. 27/34), відродженець = член „Відродження“ Д. 321/34, улюбленець, засудженець С. 22 = засуджений судом на кару або смерть, переродженець Д. 223/34, розпорошенець (після бою, Д. 218/34), обезпе́ченець С. 22, роди́мець (гал.) = земляк (утворене від архаїзму родимий = (в)роджений, що відчувається вже як прикметник і має значення „рідний, свій“ (Грінч.); цікаве, що в Україні родимець значить параліч), посила́нець = післанець (від дієприкм. пас. тепер, часу, Дік. 104), прибу́лець = приходець (перекл. рос. пришелецъ, ib. 22.), зло́манець (духовий Нд. 35/34), ліко́ванець (не лікуванець, як пишуть у газетах, бо походить від дієприкм. лікований), пи́томець = вихованок (бурси), богослов (семинарист), (рос. пито́мецъ; слово це є залишок укр. книжної мови з 19 стол., коли то брали в нас живцем російські слова, н. пр. до наукових термінологій і до шкільних підручників та уладжень; архаїзмом годі його назвати).
Від іменників повстали: а) в першу чергу слова, що визначують ідеологічно-партійну приналежність чи прихильність, утворені від прізвищ політиків і провідників: петлю́рівець = вояк армії Петлюри, самостійник, а далі (з становища росіян і комуністів) — контрреволюціонер, укр. націоналіст, українець; на еміграції: прихильник центру У.Н.Р.; скри́пниковець, лє́нінець, гетьма́нець; б) інші: можновла́дець С. 22 — перекл. поль. potentat, одноро́дець = земляк (ibid.), поворо́тець (від імен, поворот), співплемі́нець (Нд. 47/34), недо́умець = божевільний (ibid., у нас є подібні слова: недоум у Шевченка, недо́умок — витвір Куліша, Грінч.), торгове́лець = торговельник Д. 195/34, сироти́нець = захист, дім для сиріт (гал. УБ 27/34), партієць — член партії Д. 293/34, непротивле́нець = що не противиться (від ім. непротивлення, в часті з рос., Лейт. 59).
Від дієслів або від чистих коренів: перекладець = перекладач С. 22, внескодавець (з поль. wnioskodawca, С. 22), хлібодавець = шеф, хазяїн, з поль. chlebodawca, Д. 325/34, видавець, відтворець (фортеп’яновий, Наз. 12/34), несець = носій Відр. II, 248, головоловець — дикун Нд. 35/34, борзописець Лейт. 132, замовець ib. 152, використовець, природолюбець.
Коли тепер спитаємо, як можна поділити ці новотвори згідно з їх значенням, то на це буде відповідь, що значення їх дуже різноманітне може й тому, що їх багато й що їх дуже радо творять з огляду на легку будову цих слів.
Підставове їх значення буде заняття мужчин і їх прикмети.
1. Заняття: почтовець (поль. pocztowiec, в Укр. поштови́к), штабовець, посиланець, перекладець, видавець, несець, торговелець.
2. З першою групою в’яжеться друга на визначення праці, але не завжди постійної, це щось посереднє між заняттям та прикметою: податковець, походовець, найманець, внескодавець, хлібодавець, відтворець, головоловець, борзописець, замовець, використовець, народолюбець.
3. Прикмети: безженець, можновладець, родимець, однородець, співплемінець.
4. З групою прикмет в’яжеться тісно група слів, що визначують стан душевний, певну життєву стадію згідно з натурою (суттю) пасивних дієприкметників, що від них ці неологізми повстали: зломанець, нещасливець, недоумець, поворотець, ізольованець, засудженець, розпорошенець, обезпеченець, прибулець, лікованець, питомець, поворотець, непротивленець.
5. Приналежність чи прихильність ідейна або політична, як вище.
6. Concreta (речі й будинки): живець, сиротинець.
Цікаве, що з нар. -ець твориться багато слів складених і це слова найновішої формації. Як у кожній групі, так і тут є впливи сусідніх мов, польської й російської, переважають галицькі слова, є дещо невдатне й штучне (походовець, торговелець, зам. „використовець“ краще було б „використувач“).
Бачимо великий розгін, головно публіцистів у творенні неологізмів, і цю працю важко нормалізувати, бо це неначе стихійна й модна творчість, а що багато є річей мертвороджених, це справа зрозуміла. Повстають теж синоніми, з чого видно, що дотеперішні слова галицькі не вдоволяють людей, і тому творять вони інші, н. пр. досі вживано: земляк і родимець, а тепер створено: однородець і співплемінець (ширше значення).
7. Наросток -тель. В Галичині лишилося ще багато слів, утворених наростком -тель (у пошир, -итель, -атель) і дуже розповсюднених (підо впливом книжної й церк. слов. мови), хоч у В. Україні слів із цим наростком щораз менше, а чисто народніх зовсім мало. У нас іще загально вживають: властитель — власник, завідатель — завідувач Гол., або „завідуючий, голова“, як пропонує Проф. Огієнко[20], надзиратель (наглядач), мислитель (нім. Denker), управитель (це є і в Україні, Гол.), правитель — керманич, володар, кормитель — годувальник Гол., настоятель — завідувач, виховник (в Україні це слово вживається тільки у відношенні до духовенства[21]). Дуже багато слів із цим наростком є в російській мові, й тому любили їх галицькі москвофіли (напр. слушатель, діятель, освободитель і ін.).
Слідкуючи за сучасною літературною й живою мовою, завважую, що слів із нар. -итель у нашій пресі й у літер. творах лишилося вже мало, а ще менше їх твориться, наприклад: відновитель — відновник (Нд, 32/34), живитель — годувальник Д. 285/34, крутитель[22], вдохновитель — інспіратор, надхненник, а РУС подає: надихач, духозбудник (І. том s. v.). З укр. преси 1922 р. („Свобода“, „Діло“, „Гром. Вісник“) я виписав іще: доноситель, нарушитель — порушник, обвинуватель — обвинувач, обжаловник; покровитель — патрон, опікун, оборонець. Цікаве явище із словом „любитель“: його обминають, бо вважають за слово хибне або перестаріле, напр. Проф. І. Огієнко обминув його в обох своїх словниках, а Голоскевич (op. cit.) теж пропустив, але подав прикметник, утворений від нього „любительський“. А все таки це слово нам потрібне хоч би в таких висловах, як „любитель театру, мистецтва“ й т. ін. В Галичині вживають слова „аматор“ і це слово подає теж Словник УАН ІІ/2, але затримує „любитель“, бо іншого в нас нема.
8. Наросток -ун. Цей наросток являється в неологізмах рідко, а слова, ним утворені, визначують теж чоловічі назви занять або чинності, як: опікун, брехун, чаклун і ін. Я занотував мало слів на -ун, і це чисто галицькі слова, дуже рідко вживані, досить штучні, а саме: совгу́н — совгар Д. 22, копу́н — що грає в копаного м'яча ibid., першу́н — перший у чомусь Нд. 50/ 34, двигу́н — мотор із рос. двигатель (є в Голоскевича з зазначкою, що краще „рушій“), чигу́н Д. 265/34 і хижун Нд. 44/34 — дикий стрілець (полює без дозволу), мазу́н — нездатний поет С. 22 і ревун — крикун, демагог (ГВ. 23, в Укр. має значення „плаксій“ Грінч., в Галичині спопуляри зував це слово в значенні „крикун“ О. Маковей). На 8 слів 6 походить від діє слів, інші — від прикметника й числівника.
9. Наросток -ій приходить у 2 словах: рушій — мотор і носій — носильник. На обидва поняття маємо багато новотворів, що подам на іншому місці.
10. Наросток -ар служить теж до означування занять і праці людей (nomina agentium) і ним утворені такі слова, як: кобзар, столяр, писар, вівчар. Неологізми з нар. -ар мають теж це значення, а саме: двига́р — носій Нд. 39/34, торбинка́р— злодій, грабівник жіночих торбинок Д. 291/ 34, пісенька́р — що творить і співає пісні Д. ЗЗ1/34, перекл. з польського, денника́р — журналіст, газетяр С. 22, лещета́р, совга́р, ситківка́р (грач lawn-tennis, Д. 22), рушника́р — рушничник (з поль. rusznikarz), готеля́р — власник або службовець готелю Д. 335/34, манка́р — що викликує „манко“ (недобір) у касі. З усіх цих слів більше поширені: лещетар, совгар, готеляр, інші — це ефемериди, що швидко щезнуть. Дві слові: торбинкар і манкар складені з глузливим відтінком, і тому автор узяв їх у лапки.
11. Наростки -ень, -ан, -янин. Ці всі наростки зустрічаємо дуже рідко: -ень у словах: покупень — покупець (що купує щось у крамниці), гарматень — гарматня куля (стрільно Д. 247/34), заразень — заразок, бацила Д. 267/34, прихвостень Д. 22. Куліш створив слово „честень“ — пам'ятник у честь чиюсь, але це не прийнялося. Наросток -ан маємо в 2 словах: човга́н Нд. 47/34 — танк (з поль. czołg) і ватра́н — коминок у давніх домах, де горить назовні (вогонь відкритий). Друге слово утворено доволі вдатно від слова ватра (багаття). Голоскевич подає це слово в лат. одежі „камін“. Наросток -янин маємо в слові „зорянин“ — визначний фільмовий артист, неначе аналогічно до слова „фільмова зірка“ Наз. 10/34.
12. Чужі наростки. Нар. -іст, -ист служить до творення слів, що, подібно до нар. -овець, визначують належність до політичних, ідейних та культурних угрупувань: шумські́ст — прихильник Шумського (рад.), загравіст — прихильник партії „Заграва“ (назва часопису), бояні́ст — член співочого т-ва „Боян“ Д. 3/35, гімнази́ст — учень гімназії, гал. гімназіяст; -ат у новотворі „гетьмана́т“ — гетьманський суспільно-державний устрій; -ізм, -изм у словах: побутовизм Лейт. 61 — побутовщина, цари́зм С. 22, ленінізм, корпоративізм Дз. 12/34; вкінці -ер у слові „станціонер“ — станційник, учень, що живе на прив. помешканні Д. 213/34.
13. Чистий корень. У неологізмах виступає чистий корень не дуже часто. Це все іменники, утворені від дієслів, що означують чинність, а повстали вони, щоб скоротити довгі дієслівні йменники на -ння чи -ття, що з ними велася енергійна боротьба. Деякі з них трохи штучні й не здобули собі великого признання. Важніші з них ось ці: ви́пал Наз. 14/34, на́длім (літератури Лейт. 131), піду́пад — занепад ib. 132, о́сід (літака, Д. 245/34), на́дхід (весни Нд. 41/34), пі́дслух — підслухування, підслухач Нд. 1/35, ро́зграб = розграблення ib. З6/34, пере́ніс — перенесення Д. 296/34, о́бстук (хорого) — гал. опукування, ско́рот — скорочення[23], похі́д — походження Тимч. VII. У всіх цих словах є приросток.
Окремо стоїть слово „викіт“ — виріз, декольте Мик. 346.
Неологізмів середнього роду дуже мало. При допомозі наростків -ство, -цтво повстали йменники: летунство, їздецтво — їзда верхи Дік. 251, пустозвонство — балакучість, пустомельство (рос. Лейт. 113), розломництво — роз'єднання Нд. 30/34, дворушництво — дволичність, двоєдушність Д. 226/34, розбивацтво Д. 313/34, доносництво, східництво — нахил до східньої культури Д. 294/34, мальконтенство, опоненство (Чіпка Д. 331/34), багатоженство Д. 262/34, жерцівство Нб. 200, галичанство — галицький партикуляризм Д. 321/34, культурництво Д. 5/35, наплювательство — легковаження Лейт. 20. Це все йменники уявні, здебільш означують чинність, або прикмети.
Наросток -я: поземелля — терен (гал.), передшкілля Д. 350/34 з поль. przedszkole, замир'я — замирення Лейт. 12, довкілля — оточення (Сімович у Наз. 12/34), середселля Д. З/35 — місце серед села (має бути середсілля). Дуже багато в сучасній нашій мові віддієслівних іменників. Зазначу тут тільки найбільш оригінальні: устатковання Гол. — інсталяція, речі до інсталяції, уставлення машин і т. ін., далі йменники з негацією у приростку, як напр. знецінення — обезцінення Лейт. ЗО, вкінці з ділянки радіотехніки: перезвучнення, назвуковлення (фільми, Наз. 9, 10/34).
Наростки -ище, -овище (місце, де щось є, або діється) виступає вже частіше: лето́вище — аеродром Д. 14/34, поль. lotnisko, слухо́вище — авдиція Нд. 32/34, передмо́стище — передмостове укріплення, франц. tête du pont ГВ. 23, лі́тнище (гал.) — місце, де проводимо літо, рі́чище — корито ріки (Гол.), оздоро́вище — санаторій, кліматичне місце з поль. uzdrowisko Д. 247/34, середо́вище Гол., вкінці жахливе слово з давніших років „притуловище“ — захоронка, захист, але цього слова ніхто більше не вживав (Відр. І, 301).
Наросток -иво: ви́диво — візія, привид (з поль. widziadło), тво́риво — витвір, ро́бливо — зроблена річ, матерія С. 22, М. Рудн.; усе це слова дуже штучні, що не прийнялися.
Під кінець обміркування нових іменників, а головно їх наростків, скажу кілька слів про йменники прикметникові, творені під чужими впливами, або просто звідтіль перенесені: пивна́ — пиварня Мик. 444, маши́нне ib. 313 — відділ машиновий у фабриці, начf`йне— рос. „на чай“, поль. napiwek, гал. Trinkgeld („Жорна“ 15/34), ворітне — оплата за відчинення воріт, нім. Speedgeld, гал. „шпира“ Д. 243/34.
У множині тепер дуже поширений і любий чисто укр. наросток -ощі, напр. у словах: приє́мнощі, молодо́щі (молодість, молоді роки), сла́бощі Бур. 86, при́крощі, дорогоціннощі.
У сучасних прикметниках бачимо великі зміни. Насамперед заникають дієприкметники на -учий, -ючий, -ачий, -ячий, так часто вживані в Галичині, а на їхнє місце приходять прикметники легко збудовані, коротші й кращі. Найбільше творять їх в Україні, але в нас теж повстає їх досить багато.
Як у творенні іменників перше місце займають наростки -ка, -івка, -ник, -ець, так у нових прикметниках найбільшу ролю відіграв нар. -ний, а далі -ливий. Щезають теж дуже поширені в Галичині прикметники з пасивним наростком -имий.
Найчастіш повстають нові прикметники від дієслів: непроломний Дік. 104, виконний (давніше виконавчий з поль.), виправний Ібс. 159, обновний, відновний, освіжний, осудний, удатний, запаморочний, розговірний (мова, Д. 22., з рос.), вичерпний — гал. вичерпуючий Лейт. 153, перекидний Мик. 355, відмолодний — що відмолоджує Д., причайний Любч. 35. Ці прикметники повстали з дієприкметників, і цю їх первісну вдачу ще відчувається в значенні. Всі вони утворені від зложених дієслів, а не від простих.
Дієслівного походження, але з двох слів складені прикметники: широкомовний Лейт. 20, всеосяжний, всеприймовний ib. 13, від одного слова: бомбардивний літак Нд. 1/35. Зложені з заперечкою: незгасний, знеохотний. З іменників повстали: договірний (учитель — контрактовий, Д. 244/34), занепадний Лейт. 16, одчайний, ініціятивний Д. 322/34, з прислівників: навпачний — противний Нд. 35/34, дотеперішній.
Трапляються в радянських виданнях важкі новотвори, з трудом виковані при допомозі словників, часто перекладені з російщини й тільки трохи вигладжені: збезнадієний — позбавлений надії з рос. обезнадеженный Ібс. 199, відпровідний Лейт. 18, сумісний (рос. совмѣстный, Гол.), або сміливі новотвори: стрімголовний.
До цієї групи підходять частково прикметники з поширеними наростками: -льний, -альний, -яльний, -ильний, -ювальний, а саме: збиральний (у вислові з-а кампанія — праця для збирання збіжжя, Д. 184/34), перекональний — що переконує, може переконати, ріши́льний — що вирішив Д. 245/34, рішальний — що вирішує Д. 286/34, розяснювальний, поясняльний Д. 223, 293/34, більши́льний — що побільшує (у вислові б-е шкло, Нік. у Нб. 26), (с)приймальний у висловах „сприймальна стація“ (радія Д. 274/34) і „приймальна карточка“ — для одержання авдієнції ib. 286/34, швальний — до шиття, рос. швейный, в Укр. вживали деякий час „шитний“ Д. 285/34, писальний — до писання (машина), вирівняльний — що вирівнює Д. 299/34, незнищальний — що його не можна знищити Д. 327/34.
Як бачимо, наведені справжні неологізми мають різні функції: 1) заступають дотеперішні активні дієприкметники й таких є найбільше, й тому ми відчуваємо до деякого ступеня подвійну природу (вдачу) цих слів: прикметникову й партиципіяльну, 2) заступають і скорочують окремі вислови (приймальна карточка), 3) заступають пасивні дієприкметники й мають певне значення „можливости“, подібно, як німецькі прикметники з нар. -bar (erreichbar), або французькі з нар. -able (acceptable), але це буває рідко[24].
Усі вичислені новотвори повстають тільки від дієслів. Деякі з них виглядають трохи штучно (роз’яснювальний), головно тоді, як мають багато складів (5 або більше).
Наростки: -инний, -енний, -анний, -аний. Наросток -инний: меншинний (від імен. меншина, наросток визначує приналежність), зате в слові „квилинний“ = що квилить, заступає дієприкметник. Інші новотвори походять від дієслів і заступають дієприкметники пасивні з певним відтінком цієї „можливості“, про яку я згадав недавно. Проф. Огієнко[25] висловлюється про такі прикметники досить загально, що вони „ясно задержують ознаку дії“. Слів цих записав я кілька: спасенний — що спасає, може спасти (Гол.), невпійма́нний — що його не можна впіймати Наз. 12/34, невгава́нний — що не вгаває, що його не можна впинити Мик. 112, роздрижанний — що почав дрижати, що постійно дрижить. Ці субтельні різниці значення прикметників у нас ще не знаходять зрозуміння, але в В. Україні їх добре відчувають, і тому Голоскевич у своєму Словнику подає дуже часто паралєльні форми дієприкметників (н, нн), напр : недозво́лений — заборонений, недозволе́нний (що його не можна дозволити), недото́рканий і недоторка́нний. Нар. -анний стоїть тільки при дієсловах перехідних, а тоді форму „невгаванний“ можна пояснити собі впливом аналогії.
Дуже поширений у новотворах нар. -ливий, що творить нові слова від дієслів: завбачливий — що передбачує, переконливий — що переконує Д., довірливий Любч. 40, недото́ркливий ib. 69: 1) такий, що його не доторкають і 2) що його не можна доторкати[26], тремтливий Наз. 14/34, приголомшливий Лейт. 36, захо́пливий — що захоплює ib. 46, Д. 24б/34, доброді́йливий Лейт. 97, загро́зливий (Мик. 148, Д. 293/34), приємливий[27] — що його можна прийняти (Д. 219/34), гульливий Любч. 23, 54. Проф. Сімович (op. cit. стр. 185) стверджує, що нар. -ливий означує духові й фізичні прикмети, і це справді є очевидне при деяких із наведених прикметників (напр. завбачливий, довірливий і і.), але при деяких дуже виразна ще їх дієприкметникова вдача, а також і другий семантичний відтінок, як напр. у прикметниках: приємливий і недоторкливий. Деякі новотвори важкі і штучні, довгі й незугарні, як : приголомшливий (перекл. з рос. ошеломляющій), добродійливий, приємливий. Смілий неологізм „гульливий“.
Нар. -лий вигладжує галицькі архаїзми й заступає давній нар. -ший: померлий (= померший), минулий (= минувший, що донедавна було грамат. терміном у шкільних підручниках), а також у слові удалий Д. 329/34, хоч звичайно вживають удатний, а навіть з рос. удачний. На окрему увагу заслуговує прикм. відсталий — поль. zacofany, що в нас загально прийнявся, хоч у рос. мові є „отсталыq“ і тому вважають його теж русизмом; ані Проф. Огієнко, ані Голоскевич у своїх словниках його не поміщують. Прикметники на -лий повстали від давніх предикативних дієприкметників за додатком родових закінчень.
Наростки -ущий, -ючий — це закінчення дієприкметників, що стали прикметниками й визначують постійну при кмету, хоч деякі новотвори затримали ще значення дієприкметникове: разючий перекл. поль. rażący (Проф. Огієнко[28] подає „разячий“, інші „разливий“), всевідущий — що все знає С. 22, владущий — пануючий (в-і класи), всежерущий Лейт/
У новотворених прикметниках виступає теж нар. -чий, і то виключно в Га личині, а це вказує на вплив польської мови, де таких прикметників багато: згідчивий — згідливий С. 22, зарадчий (поль. zaradczy, ibid.), підготовчий, ви відчий.
Уживають теж у прикметниках нар. -мий, що давно творив дієприкметник пасивний. Найчастіш трапляється це в галицьких авторів, але нераз попадається і в наддніпрянців: непримиримий Мик. 169 — неприми́рений, непримире́нний (Гол.), незносимий Мик. 309 — нестерпний, невловимий — несхопний ib. 311, немислимий — не до подумання, неможливий Д. 1/35, недопустимий (= недопускальний), незрушимий — незрушний, незаступимий — незаступний, неспалимий — неспальний, неспале́нний (усе з газет). Інші наростки виринають рідко: -овий, -евий (приналежність і похідність): з’їздовий С. 22, лучбовий — комунікаційний Д. 194/ 34, віддовженевий — віддовжний (перекл. з польського oddłużeniowy, Д. 340/34), -ацький, -ицький: читацький, Лейт. 64, пригодницький роман Д. 244/34; -івний: панівни́й — пануючий (Нд. постійно, Ог. См. зазначує, що це рідковживане слово), -истський, -істський у чужих словах у Радянщині: марксистський (жахливий збіг шелестівок „стськ“, неможливий у нашій мові) — марксівський, або марксистівський, індивідуалістський — індивідуалістичний Лейт.
Від багатьох згаданих прикметників творяться тепер дуже часті іменники уявні, а ще більше прислівники: незграйно — негармонійно Любч. 36, надсадно ib. 57, знеохотно Нд. ЗО/34, завбачливо, увбойно (стислі уста, Любч. 47). Віддієслівні прислівники дуже люблять наддніпрянці, між ними Винниченко.
В прикметникових і прислівникових новотворах дуже багато приростків, і то здебільш прийменникових, чого в народній мові майже нема, напр.: наокружний, прикінцевий, беззакидний, подійсний (стан Д.) й ін.
В дієслівній групі маємо багато новотворів, і то цікавих, а вживають їх і в пресі, і в літературних творах. І тут на перше місце висувається практичність і вигода. Найчастіш уживають у нас новотворів із приростками о-, у-, здебільш під польським впливом, а мотивом цього є економія місця й часу, бо таким чином дві слові заступаємо одним: омолоджувати — робити молодим Лейт., офо́рмити — надати форму Д. 5/35, узаконювати — робити законним ib., уможливити Тимч. VI, обезголовити (з рос. обезглавить), обожнювати Дік. 193 — обожати, уаргументувати, очолювати, управдоподібнити (Д. 331/34, слово 7-складове), унеможливити Гол., упривілеїти, ускладнити — скомплікувати, узмістовлювати, уміжнародовлювати, утотожнювати (гал. новотвір, Гол. подає тотожність — ідентичність), уцаритися — запанувати з рос. воцариться С. 22.
Багато дієслів утворені від іменників: походувати — йти походом Д. 178/34, привинювати (кому вбивство) — обвинувачувати Кол. 59, запавутинити — обснувати павутинням Любч. 22, зафосфоритися — заблищати фосфором Мик. 124, поручкатися — подати собі руки ib. 295, зафармазонити — ошукати ib. 260, сполітизувати — зробити політичним Д. 226/34, розкуркулити — збіднити (рад.), маршувати (Гол. Нд. З5/34) — йти в марші, зумовлювати — ставити умовиною, очолювати — ставати, стояти напереді Д. 161/34, започаткувати (Д. 190/34, з поль.), суддювати — бути суддею.
Від прикметників: пожвавити — підсилити, збільшити (рад., Д. 184/34), знепритомніти (Гол., Дік.), нетерплячитися (Д. 240/34, бо слово нетерпеливий тепер занехують), задомашнитися Нд. 35/34, зріднитися Ібс. 61 — посвоячитися з рос. сродниться, прискладнити — зкомплікувати Кол. VIII., закволіти — захворіти (Лейт. 38).
Від прислівників: зачасти́ти (Любч. 181, рос.), набаки́рити — заложити набакир Мик. 226, досві́тніти Нд. 32/34.
Замітне явище, що майже всі нові дієслова зложені з приростками, здебільш прийменниковими (найчастіше: за-, з-, від-, на-).
Наросток -ча- виступає рідко й під чужим впливом. Рос. слово „сотрудничать“ перекладено „співробітничати“ і, здається, на лад цього створено „авторитетничати“ — удавати поважного Д. 269/34.
Склади з 2 і більше слів, при допомозі кількох приростків: зісоюзити — згуртувати в союз Нд. 24/34, знебарвити — позбавити барвів Д. 244/34, збезнадієний (рос.).
Старі слова з новими приростками: зудар, зударитися (про потяги) підо впливом поль. zderzenie, zderzyć się, рос. столкновеніе; скорювати — підбивати, завойовувати (з рос. покорять, Лейт. 45).
При складанні дієслівних неологізмів дуже замітні чужі впливи, насамперед російської, а також і польської мови (націхувати — nacechować, Д. 22). Видно тенденцію скорочуватися, щадити час і місце й висловлюватися по-новітньому, але багато „кованих“ слів — скороминущі ефемериди. Бачимо багато спроб і пошукувань, а навіть багато вдумливости й оригінальности.
Хоч складеними неологізмами вважатимемо взагалі й ті, що їх утворено з приростка й кореня та наростка, чи тільки кореня й наростка, одначе в тіснішому значенні це слова, що складаються з 2 або й більше слів. І їх тепер хочу розглянути, торкаючись посередньо й усіх інших неологізмів, а на кінці подам висновки своєї праці.
Наша мова має багатенько складених слів. До їх творення має велику спільність приростків і наростків, що віддають дуже ніжні відтінки понять, будова слів легка й вигідна. А все таки наша мова не любить і не має такої великої скількости складених слів, як мови старо- й новогрецька, німецька, староцерковнослов’янська й російська, що має їх багато підо впливом церковщини. Великий вплив на формування складених слів мала в нас церк. слов. мова, як це я зазначив у статті: „Вплив церкви й релігії на укр. мову“ (Księga referatów II. Międzyn. Zjazdu Slawistów, Warszawa 1934, стр. 34-35).
1. Іменник + дієслово. Найчисленнішою в нас групою складених слів є сполука іменника з дієсловом, або взагалі ймення (іменник, прикм., займ., числ.) з дієсловом. Найкоротші в цій групі це трискладові слова: бомбові́з, бомбоки́д — літак, що кидає бомби (Д. 266/34, 351/34), паровіз, самохід, водогін — водопровід, сонцевій — подих сонця Любч. 67, конекрад — конокрад Д., линвоскок (з поль. linoskoczek, С. 22). 4-складові: хлібо-, жертво-, внеско-, праце-давець (підо впливом польської мови, але в Галичині дуже поширені), карколомний, повітроплав (нім. Luftschiff), душехватство Д. 286/34, хлібоздача (рад.), ропопровід Д. 335/ 34, самоуряд (Гол. самоурядування), сльозотеча Кол. 140, крововилив Ібс. 238 — кровотеча Гол., водозбірня Д. 190/34, борзописець (Лейт. рос.), лежибока — лежень (рос.), рукописьмо — рукопис Кол. V., горлодерний — що горло здирає.
5-складові: борзописака Д. 343/34 — швидкописець (слово глузливе), єдиновладність Д. 161/34 — одновладство РУС/І., фільмовирібник Наз. 13/34, світовідчуття, головокружний Д. 267/34, золотошукач (Гол. Лейт.), мистецтвознавець Д. 266, 327/34, природолюбець Нд. 41/34, сінозаготівля (рад.) перекл. рос. сѣнозаготовка, головоловець Нд. 34/34, книговедення Д. 299/ 34, рукостискання Кол. 11, перекл. рос. рукопожатіе.
6-складові: світовідчування Д. 329/34, -розуміння С. 22, п’ятколоскотання Лейт. 4, цілеспрямування ib. 69, народоспасенний Наз. 13/34.
7-складові: радіопередача, престолоспадкування Кол. 37 з рос. престолонаслѣдіе, місцеперебування Лейт. 93 перекл. рос. мѣстожительтво.
З цього перегляду бачимо, що 3-склад. слів є 8, 4-склад. 16, 5-складових 11, 6-склад. 4, 7-склад. 4. Отже найменше є слів дуже довгих (6- і 7-складових), найбільше 4-складових, далі йдуть по скількості 3- і 5-складові. Неприродні й негарні слова довженні, що здебільш перекладені з російщини, це „не з нашого поля ягоди“. Взагалі вплив російської мови тут дуже великий, більший, ніж польської, що слів складаних і довгих не любить. Що до рос. впливу, то потрібне мале застереження, а саме: коли створене слово має наш корінь і наросток, то не мусить воно бути русизмом, хоч і є таке саме чи подібне в рос. мові (нпр. арх. борзописець). Вражає те, що мало слів легко й зграбно створених, появляються теж мовні дублети, що є зрозуміла річ. Що до структури слів, то завважу, що в 7 словах маємо, як другу складову частину, дієслівний іменник, що часто є довгий і вже цим самим не годиться до творення складеного слова. В деяких новотворах разить нагромадження цих самих або подібних голосних і приголосних, а саме: головоловець, ропопровід, мистецтвознавство. Цікаве теж, що від складених слів повстають нові слова, напр. від „паровіз“ повстає „паровозівня“ (С.).
Невелика група, що в ній новотвір складений із двох іменників: збро́ймістр Д. 235/34 перекл. поль. ogniomistrz, нім. Feuerwerker, співогра́ — гра оперового артиста Д., радіозвіт Нд. 32/34, кінозірка Д., дяковчитель Д. 339/34, родоначальник (Лейт. рос.), електросонце (Дніпрельстану Д. 223/34), автодорожка — таксівка Д. 268/34, оборонеспосібність — здатність до оборони Д. 238/34. У цих новотворах перший іменник заступає прикметника другого слова й його можна замінити на прикметника (радіозвіт — радієвий звіт, кінозірка — кінова зірка й ін. Тому слова короткі. Це все найновіші новотвори, подібно, як у новітній поезії маємо подібні „словесні вибрики“.
2. Іменник є складова частина в таких формаціях:
а) Іменник + прикметник: життє-, працездатний Гол., життєрадісний, боєздатний Нд. 34/34, перекл. рос. боеспособный. Усі ці неологізми складені на зразок російських слів і дуже в нас поширені. Це прикметники.
б) Прикметник + іменник: великодержава — поль. mocarstwo Д., дикогривий Любч., жовтомасний ib., різнофарбний ib., залізнодорожник — залізничник С. 22, вільномуляр (wolnomularz, франц. franc-maçon, ibid.), зеленосок (з-ом м’язи натирав, Любч. 67), чорноділ Наз. 14/ 34, святобозство Лейт., рідношкільний, високошкільний Д. 261/34, минулорічний, солодкопашний Д. 263/34, твердокаменний Лейт. Неологізми цієї групи — прикметники (8) і йменники (6). Дуже сміливі поетичні новотвори: зеленосок і чорноділ, подібно, як це вже було в групі складання 2 іменників.
в) Дуже оригінальна формація: родовий іменника + прикметник. Це сміливе сполучення походить з останніх років і доволі поширене може тому, що модне, а в мові є теж мода на слова, форми й новотвори: жалюгідний (може з поль. ubolewania godny), подивугідний Наз. 12/34, каригідний і каридостойний (ГВ. 23, С. 22 з поль. karygodny).
г) Числівник + іменник: двоєушник — гіпокрит Нд. 35/34, дворушник — облудник Д. 222/34, одноосібняк Д., стокінний, чотироциліндрний (авто, збіг 4 приголосних ндрн, Нд. 41/34).
ґ) Прислівник+іменник: багатоженство Д. 262/34, многоженство Д. 273/34, багатодітність Нд. 8, багатомовство Лейт. 149, многолиций ib. 6, многолітствіє Д. 3/35, многосторонній. Бачимо тут неначе боротьбу й вагання між присл. „багато“ й присл. „много“, що є архаїзм і тому його занехують, одначе до словотворення він більше надається, бо має 2 склади, а „багато“ 3. З цієї причини в нас нема народніх слів, складених із присл. „багато“, у Словнику Грінченка є тільки одне слово — „багатолистий“.
д) Прийменник + іменник: беззакидний, безхребетність — гнучкість, безхарактерність, дорічний — щорічний, досмертний, наднаціональний Д. 294/34, надбудова Д. 263/34, міжчас у вислові „в міжчасі“ — поль. w międzyczasie С. 22, міжсоюзний, міжпартійний, назвуковлення, намогильник, підстаршина, підсудний, підсовітський (література), післяплата (поштова), містоголова — заступник, товариш голови (гал. архаїзм, „місто“ — замість).
3. Дієслово, крім вичислених уже випадків, виступає ще в ось цих формаціях:
а) Дієслово + іменник: скалозу́б — сміхун, у Дік. 33 блазень цирковий, ломи́страйк — страйколом Нд. 24/34, урвихвіст — пустун, вітрогон Любч. 81, лежибока Лейт., обходи́світ Д. 219/34 — бувалець, волоцюга. За винятком одинокого слова „скалозуб“, що в поправній формі має бути „скали́зуб“ Грінч, й „урви́хвіст“, що має зовсім подібні зразки в дотеперішній мові (урви́голова, урви́пола у Грінч.), інші слова взяті чи перекладені з сусідніх мов: із польської: „ломистрайк“ (у нас кажуть „страйколом“), обходи́світ (obieżyświat, хоч у нас є подібне слово: „пройдисвіт“, але легше, бо 3-складове), лежибока з рос. мови. У 1. складовій частині маємо тут дієслово в наказовій формі, а в 2. іменник у знахідному відмінку.
б) Прислівник + дієслово: багатострадальний, широкомовний Лейт. 20, чорнороб — простий некваліфікований робітник, далекобійність (гармат, перекл. із рос. дальнобойность, Лейт. 31).
в) Прийменник + дієслово: заіснувати Д., наплювательство (з рос. Лейт), приява, приявний (присутність, присутній, гал.).
Окремі рідкі формації: а) прийменник + прислівник дають зложений прикметник: до+нині+шній, дотеперішній; б) складення кількох слів: досьогочасний (до+сього+часу — прийменник + займенник + іменник), чистосовісно (повст. з „з чистою совістю“ — прийменник + прикметник + іменник, Г. В. 23).
Заперечення в складених словах виявляється доданням заперечки „не“ або прийменника „без“: незаможник, недоторкливий, невидача Д. 3/35, незісоюзений, знецінення, збезнадієний.
Загально про будову новотворів треба сказати ось що: здебільш неологізми складені так, що перша складова частина (прикметник чи іменник) кінчиться на -о (білогривий, паровіз, водогін), або на -е, -є, -ьо після м’яких або шелесних приголосних (працездатний, життєрадісний, середньовічний). Таким чином перша склад. частина стає морфологічно неначе прислівником, що можна в часті й семантично пояснити: боє-, життєздатний набирає в новотворі подекуди значення „боєво-, життєвоздатний“. Перша склад. частина заступає різні відмінки, але найчастіш знахідного головно в формації іменник + дієслово: бомбовіз — що везе бомби, водогін — що жене (гонить) воду, хлібодавець — що дає хліб. Буває теж і назовний, але рідко: самохід — що сам ходить, самоуряд — самі беруть участь в урядуванні, а також у формаціях прикметник + імен., якщо в новотворі цей іменник залишається: великодержава, вільномуляр, чорноділ. В інших новотворах маємо заступлений родовий: крововилив — вилив крови, водозбірня — збірник води, або орудний: рукопис — рукою писане, паровіз — що везе парою, або прийменник із місцевим: повітроплав — в повітрі плаває. Справжній прислівник задержується в формаціях: швидкописець, багатоженство й ін.
Дуже багато виразности надають неологізмам прийменники, напр. намогильник — пам’ятник або камінь на могилі, підсудний — що під загрозою суду. Щодо роду, то найбільш складених іменників чоловічого роду. Одні неологізми одержують у другій склад. частині закінчення родове (природолюбець, намогильник), в інших є сам корінь або пень (чорнороб, бомбокид, водогін).
Щораз більш поширюються всякі скорочення, перш усього криптоніми партій і установ, складені з початкових буков поодиноких слів у назві: Усусус — укра їнський січовий стрілець, Ундо, гепеуповець = чекіст (ГПУ); знову інші скорочення складаються з перших складів даної назви: допра — дом исправительных работ Мик. 267, бупр — будинок праці = тюрма, зав — завідувач Мик. 129, коммолець — комуністична молодь — комсомолець Любч. 17, партконгрес — партійний конгрес Д. 294/34, партосередок — партійний осередок Любч. 24, трудодень — трудовий день (день праці Д. 184/34), робфак — робітничий факультет, селькор — селянський кореспондент, сексот — секретний сотрудник — вивідник.
Крім згаданих уже неологізмів, є ще в нас багато інших. Я вибрав собі для досліду вузьку ділянку, а саме — мовні новотвори з реального життя й преси. Інші ділянки я тільки легенько заторкував, і тому не можу претендувати на вичерпання матеріялу, бо є ще дві ділянки, що ввесь час творять і мусять творити нові слова, а саме — поодинокі науки й література мистецька. Без неологізмів не можуть теж обійтися автори словників, бо вони, перекладаючи чужі слова, часто не знаходять у нашій мові відповідників, отже творять окремі слова з наших коренів і наростків. Тому багато новотворів є в Російсько-українському Словнику УАН і в Правописному Словнику Голоскевича і ін., звідкіля використав багато матеріялу й застосував до нашого вжитку Проф. Огієнко в цитованому вже Словнику місцевих слів.
З дововнних неологізмів затрималося в нас доволі багато слів із ділянки спорту, якою зайнявся в нас перший проф. І. Боберський і склав спортову термінологію, що з неї поширилися ось ці слова:; ру́ханка — гімнастика, рухови́к — гімнастик, ситкі́вка — теніс, ко́паний м’яч — футбол, наколе́сник - роверист,світли́на, світли́вець — фотографія, фотограф. Цих термінів в Україні не прийнято. Підчас війни в зв’язку з існуванням українських військових формацій (УСС) почали в нас творити військову термінологію й складено багато слів, що з них деякі прийнялися в галицькій літературі, а навіть і в щоденній мові (сте́жа, сте́жник, однострі́й, стрі́льно, мужва́ — вояки, нім. Mannschaft, їду́нка, булава — штаб, чета́р, вістови́й, хлібни́к — торністра, зі́рна — обсерваційний пункт і ін.). В рр. 1918-1920 повстали в Києві окремі наукові комісії для складання українських термінів і їх працю продовжували аж до 1930 р. українські вчені в Інституті Української Наукової Мови (див. про нього статтю Ів. Огієнка в ч. 2. „Рідної Мови“ за 1933. р.). Здобутки праці цих учених у нас майже невідомі, але через пресу, журнали й красне письменство дійшли до нас деякі слова, що їх у нас із захопленням прийнято, напр.: струм (струя, ток електричний), речови́на — матерія (фіз.-хем.), рейки — шини, а далі ціла група слів із суспільно-політичної ділянки Радянщини (середняк, незаможник, куркуль, ударник, червоноармієць, лишенець, розкуркулення, ухильництво й ін.).
До нових слів, утворених у нас і вживаних головно часописами, треба ще зачислити: зразкуватися — взоруватися, брати собі зразок Нд., засобити — заосмотрити (в В. Україні вживають: застачити й устаткувати), легкопад — поль. spadochron, сповидно — назовні Н. 1/35.
В Галичині було трохи йнакше. Тут не зібрано так дуже багато матеріалів української народньої словесности й лексики, як в Україні, де кожний поет чи письменник був рівночасно етнографом, тут не було теж „народництва“, як там, тут не була народня мова ввесь час таким недоторканим і непорушним „табу“, як в В. Україні. І тому, хоч у Галичині поети й письменники творили й писали на основі літературних творів з України та народніх пісень і ставили теж дуже ви́соко наро́дню мову, одначе вже в 1870-их рр. почали потроху визволятися з-під непереможного впливу наро́дньої мови. Вплинули на це два чинники: розвій часописів і журналів та розвиток українського шкільництва, а далі розвиток української наукової літератури. Для цих ділянок не могла вистачити чисто наро́дня мова, й тому́ в Галичині неологізми не нова́ річ, а має за собою традицію тим більше, що й визначні письменники й учені відіграли тут деяку ролю.
В першу чергу треба тут назвати І. Франка, що творив багато нових слів у своїй літературній, публіцистичній та науковій праці. Він теж перекладав твори з чужих мов, а відомо, що при перекладах без неологізмів не можна обійтися. Тому обсяг літературної мови в Галичині був ширший і більший, хоч ця мова, щодо своєї якости, не була найкраща, бо мала багато русизмів і поло нізмів, трохи залишків церковщини, була до деякого ступеня „книжною“. Добродійний вплив на літературну мову в Галичині мала участь письменників, а почасти публіцистів і учених з В. України (Кониський, Грінченко, Драгоманів і ін.) в галицьких видавництвах: вони не дозволяли галицькій мові засклеплюватися й ставати вже чисто „обласною“, вони її відсвіжували й підносили.
В Україні аж до 1905 р. не було зовсім укр. преси, а до 1917 р. не було рідного шкільництва, ані ширшої наукової діяльности. Тому літературна мова не могла там розвиватися всебічно й аж від 1917 р. почала сильно надолужувати „пропащий час“. Тому теж, за останніх 17 років так дуже змінює свій вигляд наша мова, розростається, вигладжується й вирівнюється, рівночасно відкидаючи всякий мовний бур’ян.
З цим в’яжеться й тема статті про неологізми в сучасній літературній мові. Коли неологізми є в мові кожного народу, що розвивається нормально, бо мова — це живий твір, що росте й змінюється, то тим більше мусять вони бути й у нашій мові, що не має прихильних умовин для свойого розвитку, а крім цього піддається впливам і течіям загальним. А ними є: 1. економія (ощадність) часу й місця, що домагається передавати словами поняття й речі в можливо найкоротшій формі, творити слова складені, або навіть у звичайні слова вкладати якнайбільше змісту, а 2. якщо творяться й розвиваються нові ділянки життя й культури, то мусять творитися й нові вислови, зв’язані з ними. Цими ділянками є техніка (радіо, летунство й ін.), військовість (воєнна хемія, танки, нові гармати, кораблі й ін.), спорт, а далі нові течії й напрямки суспільно-політичні (фашизм, комуно-совітизм).
Ці чинники вплинули й у нас на творення нових слів, одначе в нас ця праця не є систематична й послідовна, а здебільш доривочна, суто-індивідуальна, здана на добру волю поодиноких людей, а ще більше на випадковість і необхідність. У нас люди „творять“ слова, бо мусять, а ця творчість відбувається насамперед при перекладах із чужих мов, а вкінці серед поспішно-нервової праці наших публіцистів, що в нас справжні піонери в цьому напрямку, і за це треба признати їм великі заслуги. Розуміється, що багато є при цьому невдатних новотворів, які швидко забуваються, а крім цього багато вагань і сумнівів. Повстає багато слів на те саме поняття, багато мовних дублетів і триплетів, плутанина в справі форм і родів.
Подам кілька прикладів: 1. Чоловік, що носить клунки, вантаж: несець, носильник, носій, а найбільш популярні в житті: пакер і траґар (нім.); 2. Мотор: сподвижник, рушій, бігун, сильник; 3. Жінка-член: членка, члениця, членкиня; 4. Той, хто вирішує: рішильний, вирішальний, вирішний, вирішуючий. Вислідом сумнівів є теж творення слів із різними наростками без різниці (-ник, -чик, -увач, при жіночих: -ка, -иня, -киня, -чиня), а далі те, що наші автори часто йдуть по найлекшій лінії опору й беруть, часом несвідомо, повними пригорщами слова з мови польської й російської. Хоч зрозуміла річ, що серед цієї стихійної й метушливої праці нелегко й неможливо цілком управильнити цю справу, але все таки вно́сити корективи й керувати до певного ступеня можна й треба. На жаль, у нас цією справою зовсім не цікавляться ані поодинокі професійні вчені мовознавці, ані наукові установи, і тільки „Рідна Мова“ (проф. Огієнко) постійно бореться з цією дикою господаркою в ділянці мови.
Ще одне цікаве явище, вже додатнє, бачимо в наших неологізмах, а саме — боротьбу з залишками (останками) галицької т. зв. книжної мови в постаті дієприкметників, так дуже розпаношених на галицькому грунті, а далі з галицькими новотворами давнішої доби, що їх в Україні цілком відкидали. На місце дієприкметників повстають прикметники (нар. -ний), а на місці старих невдатних слів деякі нові кращі.
Щоб порівняти неологізми галицькі з наддніпрянськими, я використав теж кілька творів мистецької літератури з України, один науковий твір і кілька перекладів, де є найбільш неологізмів. На основі цього можу сказати, що коли в наддніпрянських літературних творах, писаних українцями, є здебільш сміливі й вдатні новотвори, то в творах, писаних чужинцями (напр. жидами й москалями), мова важка й штучна, яка в сучасний мент, після останніх протиукраїнських потягнень більшовицької влади, готова перемінитися в „пролетарський“ російсько-український жаргон.
Загально, щодо неологізмів, мушу сказати, що мало в нас оригінальної творчости, а більше перекладання, часто невільницького, або трохи вигладженого, з російської й польської мови.
А все таки те, що досі зроблено, це перші кроки в важкій праці наладнування й уніфікування літературної мови, й це треба взяти на увагу при робленні підсумків. Не зважаючи на всі зазначені недостачі, доволі багато вже зроблено, в тому немало доброго, а найбільш те, що принаймні частинно прочищено нашу мову від того бур'яну, що назбирувався в ній упродовж кількох десятиліть.
——————
- ↑ Назви часописів цитую скорочено: Нд = „Неділя“, далі число, а в дробі рік у скор. (34 = 1934), С. 22 = „Свобо́да“, рік 1922, Д. 22 = „Діло“ рік 1922.
- ↑ Др. С. Балей: Нарис льоґіки, Львів 1923, стр. 17: „Дефініція через найближчий рід та різницю ґатункову“. Іменник на -івка є саме цією різницею ґатунковою, а найбл. рід відпадає, бо його легко додуматися.
- ↑ Далі цитую його скорочено: Гол.
- ↑ І. Микитенко: Вуркагани. ДВУ. Харків, 1928, ст. 398. Далі цитую цей твір скорочено: Мик.
- ↑ Аркадій Любченко: Буремна путь. Оповідання. ДВУ. 1927, ст. 83. Далі цитую скороч. Любч.
- ↑ А. Лейтес: Силуети Заходу. Харків, 1928, ст. 27. Далі цитую скор. Лейт.
- ↑ Див. про це цінну статтю А. Вовка: Наросток -ка в дієслівних іменниках, „Збірник секції граматики української мови“, Київ, 1930 р., ст. 115-140.
- ↑ Цитати з „Діла“ й „Свободи“ за 1922 рік і „Громадського Вістника“ з 1923 р. цитую в скороченні без чисел, тільки подаю рік, а саме 22: = 1922, 23 = 1923.
- ↑ Проспер Меріме: Коломба, перекл. за ред. А. Ніковського, Київ 1927, ст. 31. Далі цитую це скор. Кол.. У Галичині це значить „столярська праця”.
- ↑ А. Толстой: Відродження, в 3 томах. Переклав В. С. Львів 1901, ст. 3. Далі цитую це в скор. Відр.
- ↑ „Український Бескид“ ч. 27, 1934 р. Далі цитую це скор. УБ.., а побіч цього число й рік у скороч. (34 = 1934).
- ↑ Б. Д. Гринченко: Словарь украинскаго языка, том I-IV. Київ 1907-1909. Далі в скор. Гр.
- ↑ Г. Ібсен: Вибрані твори, том III. ДВУ. 1930, стор. 245, далі цитую в скороч. Ібс.
- ↑ Слова, вживані часто в радянській термінології й лексиці, зазначую скороч. „рад.“, галицькі слова “гал.“
- ↑ „Назустріч“ — двотижневик, 7/34, далі в скор. Наз.
- ↑ „Громадський Вісник“, щоденник з 1923 р., скороч. ГВ, 23.
- ↑ Календар Червоної Калини на 1934 рік, Львів, стр. 8; далі цитую в скороч. ЧК.
- ↑ Ibid. стр. 28.
- ↑ Ч. Дікенс: Тяжкі часи, Харків, 1930, ст. 222. Далі цитую в скороченні: Дік.
- ↑ Український Стилістичний Словник, Львів, 1924, стр. 135.
- ↑ Російсько-український Словник Укр. Академії Наук, том II. вип. III. s. v. Далі цитую в скороч. РУС.
- ↑ О. Кобилянська: Ніоба, вид. А. Ніковського, ДВУ, стр. 8; далі цитую: Нб.
- ↑ Історичний Словник українського язика, за ред. Є. Тимченка, том І. УАН. ДВУ. 1930. стор. IX. Далі цитую скороч. Тимч.
- ↑ Проф. Іван Огієнко: „Рідне Писання“, 1933, стр. 60. вважає, що ці прикметники мають тільки активне значення. Але в „Рідній Мові“ 1935 р. ч. 4 ст. 165. він підкреслює й пасивне значення їх.
- ↑ Ibid. стр. 61-62.
- ↑ Голоскевич у Правописному Словнику подає на це 2 слові: недото́рканий і недоторка́нний.
- ↑ Перекладено з рос. пріемлемый. Це слово перекладано різно: приймовний, приймальний, а навіть прийнятний.
- ↑ Словник місцевих слів, Жовква 1934, стр. 87 цитую в скороч. См.
![]() |
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Польщі.
|