Відкрити головне меню

Вікіджерела β

Листи Вячеслава Липинського до Олександра Барвінського/2.ХІ.1923

< Листи Вячеслава Липинського до Олександра Барвінського

2.ХІ.1923

Reichenau, N.Ö.

Високодостойний Пане Раднику!

Прошу вибачить мені і не брати за зле, що через нездоровля та всякі клопоти емігрантського життя так запізнююсь з відповідні на Ваш цінний і ласкавий лист. Крім того, мені хотілося відповісти щось певного на Вашу ласкаву і так дорогу всім нам пропозицію дати до “Хліборобської України” “Спомини” Пулюя і його переписку з Кулішем та Г. Барвінок Отже в цій справі, на превеликий жаль, ще й сьогодня не можу Вам, Високодостойний Пане Раднику, дати певної і позитивної відповіді. Річ у тім, що ми не знаємо, коли вдасться нам видати слідуючу книжку “Хліборобської України” і в якім розмірі зможемо її видати. Субсидій чужинецьких  — так, як мають наші есери від Чехів — ми не маємо. Зрештою, в сучасній Европі знайти допомогу нам — монархістам і консерватистам  — неможливо. Нашу невеличку літературу видаєм власними коштами, а це робиться з кожним днем чим раз тяжче, зваживши зріст коштів друку і те, що ми всі належимо до тих, які на революції не заробили, а все, що мали, стратили. У всякому разі, коли тільки на дальше виданя “Хліборобської України” спроможемось, то з найбільшою радістю предложені Вами “Спомини” Пулюя в ній надрукуємо. Отже дозволите, Високодостойний Пане Раднику, що тоді до Вас в цій справі звернуся, а поки що просимо Вас прийняти за Ваше ласкаве предложеня нашу щиру і уклінну подяку.

Була б неоцінима шкода для української культури, коли-б не були напечатані дальші роки Ваших “Споминів”, яких перші дві части я свого часу з правдивим захопленням прочитав і які, на жаль, разом з моєю бібліотекою під час революції згинули. Чи не міг би в справі видання дальших томів цих “Споминів” допомогти Вам Проф. Б. Лепкий в Берліні, який має зв’язки з багатьма українськими видавцями і видавництвами?

Щиро і уклінно дякую Вам, Високодостойний Пане, за Ваше ласкаве бажання вислати мені історичні розвідки Пана Д-ра Богдана. Всі, що досі були напечатані, я читав. Жду дуже нетерпляче заповідженої — в “Укр. Прапорі” монографії про рід Мазепів-Колединських і Літопису родини Барвінських, але вони ще певно не вийшли. Коли-б була на те Ваша ласка, і коли-б Ви згодились подати мені ціну низче згаданих книжок в австрійських коронах, які би я зараз в рекомендованому листі відіслав, то я би уклінно просив Вас вислати мені перші 2 часті Ваших “Споминів” (бо хоч я їх читав, але хочеться мати їх у себе), а також Вашого Сина останнє видання “Історії українського народу’’, бо цієї книжки ніде я не міг тут дістати.

Прийміть, Високодостойний Пане Раднику, вислови моєї найглибшої до Вас пошани, з якою все для Вас остаю, Ваш покірний слуга

Вяч. ЛИПИНСЬКИЙ


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1931 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.