Відкрити головне меню

Вікіджерела β

Листи Вячеслава Липинського до Олександра Барвінського/1.VII.1924

< Листи Вячеслава Липинського до Олександра Барвінського

1.VII. 1924

Reichenau, N.Ö.

Високодостойний Пане Раднику!

Прошу вибачити мені, що через мій виїзд з Reichenau для побаченя з Паном Гетьманом я так запізнився з відповідю на Вашого ласкавого листа з д 7.V. б.р. Уклінно і сердечно дякую Вам, Високодостойний Пане, за Ваше — так мені дороге — добре слово, яке все єсть для мене заохотою для дальшої праці. Зокрема дякую Вам і Пану Доктору Богданові, Сину Вашому, за так ласкаву і велику чемність, яку Ви оказали мені випискою і присланням рецензії п. Бялковського на монографію п. Пуласького про рід наш. Одрізаний тут, в тому гірському селі, де живу — од бібліотек і ширшого світа, я нічого не знав про появу цієї рецензії і тому тим більше вдячний Вам за її прислання. Що до самого змісту цієї статті, то він, як слушно підкреслюєте це в листі Вашому, може служити доказом невилічимої заскорузлості т зв‘ “культурних” польських сфер. Історія їх нічого не навчила і не вчить.

Вони не в стані вилічитись з готентотської моралі і зрозуміти, що коли чесними єсть ті Німці які, осівши на стало в Польщі, стали Поляками, то так само чесні єсть ті Поляки, що, осівши на стало в Україні, стали Українцями. Але Бог з ними! Думаю, що оця їхня тупість для нас не має великого значіння. Хто сьогодня згадує, наприклад, про “обуреня” деяких Англійців на американських “кресовців”, що в своїм краю хотіли мати свою державу і свою націю. Зрештою, в часах, як дійсно зарисовувалась вже в 1918 р. за Гетьманства наша Українська Держава, я мав не раз нагоду бачити дуже швидку зміну відношеня до нас тих польських сфер, що перед тим, в часах нашої слабості, нічого, крім лайки для нас не мали.

Тому-то так велику вагу привязую тепер до наших внутрішніх відносин і уникаю полеміки з Поляками та Росіянами. Сусідів переконаємо не нашою ідеєю, яку вони все будуть висміювати, а здійсненям цієї ідеї. Здійсненя-ж залежить тільки од нас. І ось тут брак у нас на Наддніпрянщині тих основних для буття нації консервативних підстав, які вже єсть в Галичині і до витвореня яких Ви так багато спричинились (сьогодня колишні революціонери галицькі повторюють Ваші слова) — мучить мене більше, ніж насмішки панів Бялковських. Не трачу одначе надії, що цей брак буде надолужений і що біля нашого консервативного Гетьмансько-монархічного прапору буде поволі наростати державна українська сила.

Ще раз, дякуючи за лист і доброзичливе відношеня, прошу Вас, Високодостойний Пане Раднику, прийняти вислови найглибшої пошани, з якою все для Вас остає Ваш покірний і відданий слуга

Вячеслав ЛИПИНСЬКИЙ


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1931 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.