Всесвітна історія/II/Держави в Італії з початком середних віків

§ 4.

Держава Одоакра. 476. — 493. З упадком держави Гунів відзискали свою независимість Остроґоти, якими стали рядити королї з роду Амаля, котрі стали вскорі так грізними східно-римскій державі, що цїсар Лев І. зобовязав ся річно платити Остроґотам 300 фунтів золота, щоби лишень не нападали на єго державу. Яко закладника взяв цїсар на свій двір королївского сина Теодорика, котрий 11 літ перебував на цїсарскім дворі, запізнав ся з всїма звичаями і обичаями Греків. Маючи 18. лїт вернув Теодорик до своєї вітчини, де окликано єго королем.

Якраз тогди, вожд нїмецких війск (Герулїв і Ругійцїв) в Італїї, Одоакер скинув з

престола послїдного західно-римского цїсаря Ромуля Авґустуля, а на знак що західно-римске цїсарство перестало істнувати, відослав всї цїсарскі відзнаки до Царгорода і сам приняв титул короля Італїї 476. р. Тогди звертає ся Теодорик до візантийского цїсаря і просить того-ж, позволити заняти Ґотам Італїю. Візантийский цїсар згодив ся на се дуже радо, бо позбував ся в сей спосіб немилого сусїда.

Держава Остроґотів 493 — 555. 488. р. вирушає Теодорик (званий пізнїйше Великим) на чолї 200 000 Ґотів, з жінками і дїтьми до Італїї, побиває Одоакра і облягає єго в кріпости Равеннї. По трилїтній облозї піддав ся Одоакер, а Теодорик пробив єго своїм мечем, помимо сего, що обіцяв дарувати єму житє. По здобутю Італїї, став Теодорик Великий паном просторої держави, до якої належала Італїя і полуднево західні країни нинїшної Австро-Угорскої монархії по Дунай. З підбитими мешканцями Італїї обходив ся Теодорик дуже лагідно і покликував їх навіть на своїх дорадників. За єго панованя одержала Італїя супокій, підчас якого підносить ся просьвіта і добробит краю. Сам Теодорик казав направляти давні будови, та будував нові, передовсїм у своїй столицї Равеннї. Однак помимо старань Теодорика до цілковитої згоди поміж Римлянами а Ґотами не прийшло, бо Остроґоти як взагалі всї Ґермани були ариянами, а Римляни католиками, що приводило до непорозумінь, ба навіт до проливу крови.

Теодорик Великий помер 526. р. По єго смерти стала королевою єго дочка Амалязунта. За єї панованя розпочинають ся замішаня, які доводять до війни з Юстинїяном східно-римским цїсарем.

Панованє Візантийцїв в Італїї 555. — 568. З замішань, які повстали в державі Остроґотів, скористав Юстинїян візантийский цїсар і вислав свого вожда Белїзара з війском до Італїї. Белїзар побив Остроґотів, здобув Рим, але Остроґоти повстали під проводом хороброго короля Тотилї і здобули на ново майже цїлу Італїю. Тогди Юстинїян підозріваючи Белїзара о зраду, відкликав домів, а вислав на єго місце Нарза, котрий зломив послїдний опір Ґотів у стіп Везувія і прилучив Італїю до візантийскої держави. Останки Остроґотів вивандрували через Альпи, де про них і слух загинув.

Держава Льонґобардів 568.—774. Льонґобарди, ґерманьский нарід, мешкали спершу над Лабою, поселили ся відтак в нинішній Угорщинї, де воювали з иншим ґерманьским народом Ґепідами. Нарз воюючи з Ґотами дістав від Льонґобардів поміч, коли-ж цїсар Юстинїян усунув пізнїйше Нарза від проводу

над війском, розгнїваний вожд візвав Льонґобардів до наїзду на Італїю. Льонґобарди під проводом Апьбоїна прибули до Італїї, побили візантийскі війска і заняли більшу часть Італїї. Візантийцям полишили ся лише півостров Істрия, Венеция, Рим, Неаполь і полуднева Італїя.