Воля (часопис)/1920/4/Майбутнє
| ◀ Листи до Редакції (Ч.1) | Воля. Том 4 Майбутнє (О. Вілінський) |
Сучасна хвороба ▶ |
|
|
О. Вілінський. |
З самого початку істнування Центральної Ради, питання про конституцію Української Народньої Республики поставлено було на порядок денний. Центральна Рада виробила і провела відповідний закон. Але події не дали провести його у життя. Часи гетьманщини вимагали змін у цієї конституції, і гурток представників усіх українських партій, який перетворився потім у Національний Союз, вніс зміни у цю конституцію. Це теж залишилося на папері. Дальші спроби кабінета Мазепи теж зупинилися на тій самій точці.
Життя людське йде скорійще за законодавчу працю парляментів та кабінетів міністрів; і тому, мабуть, ті ранійш вироблені конституції не будуть придатні.
Наше село, за час панування большевиків, призвичаїлось жити своїм власним життям, зовсім не звертаючи уваги на центри.
Конституція Української Народньої Республики повинна бути заснована на самій широкій децентралізації. Про центри у тому значінню, як це розумілося у колишній Росії, треба зовсім забути.
У підвалини нашого адміністративного устрію поляже три елєменти: волость, повіт і округа. Я ці елєменти називаю випадковими їменнями; як вони будуть називатись надалі, це не має великого значіння. Ґеоґрафічний поділ на окремі частини зробить життя, як вже не зробило. Чи то будуть колишні губернії, чи земли, на які поділила Україну Центральна Рада — життя внесе свої корективи; та те зараз не важне, — головне принціп.
Волость має свою раду, з своїм виборним адміністративним апаратом, що провадить свої справи; повіти і округи теж мають бути сконструйовані по тому-ж принціпу; і нарешті-державний парлямент і уряд, які провадять загальні справи.
Тут можна окреслити в коротких словах те, що належить до компетенції парляменту і уряду; а що до окружних, повітових і волостних.
Загально-державний парлямент має розглядати зміни загальної конституції; а також затвердження і зміни окремих окружних конституції, вироблення і затвердження загальних законів: земельних, робітничих і охорони праці, судових, освітних, військових, комунікаційних, загального бюджету; і т. ин. Принціп референдуму обовязково повинен бути внесений у конституцію, як що не для всіх законів, то хоча для головних.
Загальний уряд, який є відповідальним перед державним парляментом, складається з таких міністерств: закордонних справ, шляхів, пошт і телєґрафу, фінансів, військового, освіти, справедливости і державного контролю. Два останні міністерства мають зменшені функції, про які буде сказано. Торг і промисловість (функції сучасного міністерства народнього господарства) переходить під керування кооперативів, а про звязок кооперативів з урядом скажу нижче.
Функції міністерства закордонних справ ясні, і само собою розуміється, що провадити їх повинен загальний уряд.
Що торкається шляхів, то у підвалини цієї установи повинен бути покладений принціп державної власности усіх залізничих шляхів. Для переходового часу можна припустити деякі відступлення від цього принціпу, але на дуже короткий час. Необхідно буде поділити керування залізничими шляхами на округи. Позаяк усі майже залізничі шляхи на Україні зараз зруйновані, то доведеться їх відбудовувати і може засобом приватного капіталу, але яко позики під заклад шляхів. Необхідно скористуватися нагодою і перебудувати їх на закордонну вузьку колею. Україні прийдеться мати зносини найбільше з закордоном; тому єдинозразкова вузька колея може бути найбільш придатною.
Керування проїзжими шляхами передається до відома окружних урядів. Ця галузь, яка має майже виключно місцевий характер, не може скупчуватись у центрі. Але загальний уряд має як найширше допомогати окружним.
Само собою зрозуміло, що пошта і телєґраф повинні керуватися з одного центра і мати загальні закони. Як і залізниці, управління поділяється на округи. Орґанізаційної праці у цьому міністерстві сила. Прийдеться допровадити роспорядок до такого стану, як це мається закордоном. Заведення поштових біжучих рахунків, — це буде величезна допомога для торговельних зносин. Взагалі доведеться полекшити усі поштові і телєґрафні зносини і по можливости зменшити усі тарифи. Тут, розуміється, бажано взяти на увагу і бюджет.
Дуже важка, складна і важлива справа — це привести до ладу наше господарство і наші фінанси, як і взагалі фінанси кожної держави у сучасний мент.
Україна від своїх попередників одержала у спадщину борги; большевики постаралися як найбільше зруйнувати наше господарство. Величезна праця надається загальному міністерству фінансів, яку виконати зможе тільки ґеніальний міністр. У скрутні часи для держави завжди з'являється така людина, і я вірю, що Україна знайде її.
Увесь обсяг діяльности міністерства фінансів трудно зараз подати; можна тільки дещо зазначити.
Центральна Рада установила грошовою одиницею гривню, що мала вартість пів б. російського рубля. Зовсім зрозуміло, що у ті часи треба було пристосовуваться до рубля, але зараз ми так далеко одсунулися від Росії, що можна було-б подумати і про більш відповідну одиницю. Може нам краще було-б зблизитися з латинським монетним союзом і пристосувати нашу грошову одиницю до франка, а не до рубля. У цьому разі торговельні зносини будуть значно полекшені.
Міністерство фінансів керуватиме митними установами, які не можуть бути поділені поміж окремими округами.
Справу страхування взагалі добре було-б передати державі, і цією справою теж займеться міністерство фінансів.
Уже було сказано вище, що торг і промисловість провадитимуть кооперативи. Роля кооперативів на Україні величезна, як це показало життя ще за часів довоєнних. У майбутній державі їх роля мусить ще побільшитись, і увесь торг, а також промисловість, мають скупчитись у кооперативів. Це буде і децентралізація і централізація, бо загальне керування належатиме кооперативним центрам. Ці-ж центри повинні стояти у найтіснійшому звязку з урядом, себ-то, з міністерством фінансів. Уряд залишає широку ініціативу усьому громадянству і разом з тим, через міністерство фінансів, стоїть у тісному звязку з цією дуже важливою галузю у сучасній державі і має над нею контроль.
У майбутньої держави не повинно бути постійного війська. Ідеалом тут є народня міліція. Але ідеал ідеалом, а сучасне становище України не дає змоги провести цей принціп у повному обсягу. Для переходового часу треба мати постійне військо, яке повинно набиратись по теріторіальному принціпу. Створенням і керуванням таким військом займається військове міністерство зараз, а потім, коли вже буде спокій, воно проведе у життя народню міліцію і заправлятиме нею.Два останіх міністерства мають функції почасти загально державні, почасти контролюючі.
Міністерству освіти спочатку, в часи орґанізації, належить велике завдання: скласти плян загальної, обов'язкової освіти, виробити мінімальні норми для усіх нижчих і середніх шкіл і провести це у життя. Коли ця робота буде скінчена, міністерству залишається тільки улаштовувати і керувати вищою освітою і мати контроль над нижчою і середньою. Середня і нижча освіта переходять цілком до округ. Вони можуть закладати школи усіх типів, які вони схочуть, тільки з одним, аби в них був виконаний мінімум міністерства. До максімума нікому нема діла; ходить про один мінімум.
Вища школа потрібує багато засобів, яких може округа не буде мати; тому вона передається до загального уряду.
Найважливійша галузь освіти у сучасній державі — це освіта професійна, яка вимагає, як і вища, багато засобів. Чи зможе округа взяти на себе цей тягар, — зараз сказати трудно. Мабудь прийдеться тут знайти якусь середню лінію і передати керування професійною освітою, поки вона не стане на ноги, до міністерства освіти при співробітництві округ.
Ще одна галузь, про яку повинно дбати загальне міністерство, це скликання періодичних з'іздів педаґоґів. Життя йде вперед, і керувати якою небудь справою, не порадившись од часу до часу з людьми, що близько стоять коло справи, зараз неможливо. Такі з'ізди ріжних галузів просвітних інстітуцій повинні відбуватися принаймні раз на рік. Міністерство освіти буде про це дбати, складати проґрам з'ізду, підготовлювати матеріали, а висновки і протоколи з'іздів розсилати відповідним інстітуціям.
Справа складання і друкування підручників теж може бути скупчена у загальному міністерстві освіти. Тоді можна буде мати кращі і дешевші книжки. Але ця справа ще зараз не зовсім ясна, і тому конечне вирішення її можна залишити на дальше.
Міністерство справедливости у тому виді, як це розуміється зараз, не може істнувати у прийдешній Україні.
Мировий суд повинен бути виборним, ні від кого незалежним. Він повинен керуватися не тільки загальними законами, але і народньою совістью, стосуючись до кожного окремого випадку. Принціп незалежности судді повинен бути проведений як найширше.
Окружний суд буде виборний і заснований у кожній окрузі.
Виборними правами користується також і апеляційний суд. Діяльність його поширюється на кілька округ.
Касаційний суд-сенат, побудований на виборному принціпі з людей з великим судовим стажем і вищою освітою, повинен бути загальним.Функції сенату складатимуться, з одного боку, з праці по судовій справі — касаційній, а, з другого боку, — з вищого контролювання за виконанням усіх законів. Для того, мабудь, треба буде сенатові мати коло кожного окружного уряду свого сенатора-прокурора, який повинен стежити за точним виконанням законів, як загально державних, так і окружних. Сенат опубліковує закони, приняті парляментом, має догляд за всіма судовими установами і взагалі виконує функції міністерства справедливости.
Сенат користується повною автономією і не залежить від уряду. Його звязок з урядом полягає тільки у асіґнуванню відповідної суми парляментом на його утримання.
Добре побудована держава матиме зручно пристосований до життя контроль. Ранійш контроль залежав від уряду, а громадянство не приймало у ньому ніякої участи. Крім сенату, який стежить за виконанням законів, громадянство потрібує контролювати багато инших галузів державного життя.
Майбутня Україна буде мати свій загальний державний контроль, побудований на виборному принціпі. Цей контроль, як і сенат, буде автономним і незалежним від загального уряду. Може добре було-б мати при кожному окружному уряді свого контрольора, який одержує директиви від загального контролю.
У такому вигляді мають бути утворені державні установи. Місцеві улаштовуються приблизно так.
Усі волости одного повіву вибирають повітову раду з своїм урядом. Компетенції цього уряду підлягають усі адміністративні, освітні функції, керування народним здоровлям, реліґійні справи і т. и., що не підлягає иншим урядам.
Усі волости одного повіту вибірають повітову раду, яка керує повітом, на тих самих засадах; а повітові ради орґанізуються у окружний парлямент, який вже, крім вибора окружного уряду для керування усією округою, має ще й функції законодавчі для данної округи. Обсяг діяльности окружного парляменту і уряду поширюється на усю округу; і закони, приняті цим парляментом, коли їх не опротестує, як що вони не відповідають загальним державним, сенатор-прокурор, не потрібують ніякого затвердження. В разі непорозуміння поміж окружним парляментом і сенатором-прокурором, справа передається на заключення сенату і розглядається у державному парляменті.
На час переходовий, поки держава не улаштується як слід і не заживе своїм життям, прийдеться, на жаль, відступитися від принціпу прямих безпосередних виборів. Селянство остільки зараз зневірилося у такому способі виборів, що провести їх у чистому виді не буде ніякої можливости. Тому прийдеться на якийсь час перейти до постепених виборів, а саме — вибори у волості; волосні парляменти, або спеціяльні виборщики, вибірають повітові, ті — окружні і останні — загально-державні.
Кожна округа має одну і ту саму кількість членів загального парляменту. Члени загального парляменту виходять з його складу по черзі, у перший раз по жеребку. Таким робом, парлямент працює без перерви, і загальні перевибори мають відбуватися тільки у рідких випадках, точно зазначених у конституції.
Так має бути, на мою думку, у загальних рисах зложена, конституція Української Народньої Республики.
Тепер питання про те, як все те перевести у життя? Зараз, коли ми майже не маємо терріторії, коли великі частини нашого краю одірвані від батьківщини, утворення усього державного апарату, у повному обсягу, неможливе. Тому треба творити його частково. Як тільки буде занята частина терріторії, то треба орґанізувати волості, орґанізувати їх можливо широко. З волостей орґанізувати повіти і округи і надати першому окружному парляменту функції державного, з обмеженими правами, себ-то, цей парлямент вироблює тимчасові закони, конче необхідні по умовам часу, і утворює загальний уряд. Коли можна буде утворити вже другий окружний парлямент, то відповідна кількість членів тимчасового парляменту заступається членами другого окружного парляменту і так далі, аж поки не буде зорґанізований повний тимчасовий парлямент, функції якого будуть: затвердження загальної державної конституції, першого державного бюджету і затвердження деяких тимчасових законів, що вимагатимуться життям. Цей самий парлямент повинен призначити вибори у постійний парлямент, у сенат і инші державні загальні інстітуції, які користуються по конституції виборним правом.
Такий, на мою думку, єдиний шлях для того, аби перетворити наш державний апарат з сучасного хаосу у стройну систему. Усі спроби творити державу, не рахуючись з вимогами життя і волею народу, не матимуть успіху.
Держава не може витворитись у короткий час, заходами поодиноких осіб, не питаючись самого народу. Воля народня це найважнійший фактор у сучасний мент при утворенню держави.
Український народ чотирьохлітньою боротьбою за свої права ясно показав своє бажання бути самостійним, ні від кого незалежним. І щоб не робили поодинокі особи, або групи, самостійна Українська Народня Держава істнуватиме, бо цього хоче Український Нарід.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|