Вечір проти Івана Купала (переклад Дмитра Мордовця)
| Вечір проти Івана Купала автор: Микола Гоголь |
| Мова оригіналу: російська. Перекладач: Дмитро Мордовець Із збірника «Вечори на хуторі біля Диканьки». Опубл.: 1859. Джерело: Микола Гоголь. Вечеръ накануні Ивана Купала. Переклад з рос.: Данило Мордовець // Малорусский литературніьй сборник. Саратов: Тип. губерн. правления. 1859. 376 стор.: С. 155-178  Стаття у Вікіпедії
|
«Що бь се ще за диковина: Ёегера на хуторѣ
близь ДикапькіЛ Які-жъ то се вечера? И скомпоно-
вав г ь бачъ мкии-сь насічнігкъ! Слана тобі Господи!
ще-бъ то зіало оскубли гусей на пірья и перевели
ганчірокъ на ианиръ! ище-жъ то мало народу, усик 6-
го знания и зброду, поваляло пальці у тнхъ атра-
ментахъ! Нагадала жъ нечиста маги и насічникові
попхатись у-слідъ за другими! Ей-жеБогу, друкова-
ного нашіру розвелось стілки, що не ирибзрешъ вже
скоро, що въ его іі загортати».
Чуло 5 чуло ж?» бо мое серденько усі оці речі ще за місяць! се-бъ то я кажу, бачъ, що нашому брат- чику, хуторянину, висунути нісь изъ свого захо- лустя у той великий евіть— батечки моі! —та се все жъ одно, якъ часомъ лучаеться, иноді заплетесся у будинокъ великого пана: усі обегуплять тебе и ні- шли глузовать; ще-бъ то воно и не тее, нехай в?ке собі велике холопство, такъ ні-жъ, кажу, яке небудь обшарпане хлопъя, подивиться— каность, що конаеть- ся на заднему дворлщі, и воно пристав; и почнуть на тебе притуповать ногами: «куда, куда, зачнмь? иошолъ, мужикъ, ношолъ! ...» Я вамъ скажу. . . Та що-то вже и казать! Мені легшъ двічі за годъ ііоі- хати у Миргородъ, де-отъ вже роківъ съ-иъять-якъ не бачивъ мене ні иідсудокъ изъ земського, ні самъ ііанотець, ніжъ ноказаги нісъ у той великий свііъ; а показавъ — плачь , не плачь, а давай одновідь.
— 15С —
У насъ, моі люпезніи читатели, не во гнівъ будь сказано (ви, може, и розсердитесь, то пасічникъ го- ворить зъ нами якъ-то тее, мовъ би то иному свато- ву або тому кумові), у насъ, у хуторянъ, ведеться ще одъ батьківъ, — идо коли вже одробляться всі зъ жнивами, мужикъ залізе одпочивати на всю зиму підъ сампп комінъ, а нашъ братчпнъ заховае своіхъ бджілокъ у омшанпкъ, коли не тобі журавлівъ на небі, а ні грушъ на дереві не побачите білшъ_, тоді, що вечеръ, то вже де-небудь у-кіяець улиці блима огонекъ, сміхн та співи чутн генъ-генъ издалека, бренькае тобі балабаика, а часомъ и скрипка, гомінъ, галасъ . . . ото у насъ вечерпиці! Вони, скажу я вамъ^ вони здяються трохи на ваиіі бали; тілкп гріхъ ска- зать, щобъ таки зонсімъ. На балп коли ви ідете, то не за чпмъ инншмъ, янъ нодрнгати ногами та по- зіватн собі ішшкомъ у руну; а у насъ, зіидеться у одну хату гурьба дівчатъ овсі не для балу, зъ ве- ретеномъ та зъ гребнемъ; и сперніу наче-бъ то и за діло приймуться: веретена гудуть, пісні танъ и плачуть, и ножна тобі и очей не зведе; а тілни якъ сипнуть у хату парубки зъ скриначемъ — підиі- метьси галасъ, заведеться дурь, иійдуть танці и ви- гадають такого, що и розказатн не можно.
А лучче надъ усёго, коли зібыоться до одніі ку- пи та иочнуть заіадуватп загадки, або просто, везти то се, то те. Боже ти міп! чого тілки не розкажугь! відніль старо вини не шікоііають! якихъ то страхівъ не набрешуть! Тілкп нігде, може, не бѵло розка- зано стілки дпковпиъ, янъ на вечерахъ у насічника Рудого Паньна. За що меле миряне прозвали Рудийгі Ианьномъ— еп же-І>огу не вмію сказать. II волосся, здаеться, у мене теперь білінъ сіде, ніжъ руде. Та у насъ, не но гнівъ будь сказано, таким звнчай: инъ да дуть кому .поде яке прозвище, то и до-віку зостанеться воно. Бувало, эійдуться, нсредъ празіін- комъ, добрі .поди, у-гості, у насічіпшону хатину, саду іь за сміь, — и тдДІ прошу тілки слуха гь. II те
- ^ і 5 7 —
сказать, іцо люди булн не нростого-такн десятку, не де-які мужики хуторянські; та, може, иншому и по- вище пасічника, сталось би за честь бачити у себе таьихъ гостей. Хочъ-би приміромъ сказать, коли ви знаете, дякъ диканськоі церкви, Хома Ригоровичъ? Отъ голова! іцо то вже за-исторіи вмівъ вінъ иід- пускати! Дкі найдете у сій книжці. Вінъ ніколи не носивъ тихт> дзюбованихъ халатівъ, які вп, може, бачили на нашихъ сельскихъ дякахъ; а заверніть до его хочъ у будень, вінъ и тоді зустріне васъ у жунані изъ тонкого сукна — цвітомъ якъ ото бува застудишь кпсіль изъ картохи — , за котре плачу вавъ вінъ у самій Полтаві — колибъ-ажъ чи не по шість рублівъ за аршинъ! Чоботи его, у насъ ніхто не скаже у цілому хуторі, щобъ воняли хочъ трохи дёгтемъ; бо коженъ знавъ, що вінъ мазавъ нхъ са- мимъ добримъ смалцемъ, якого, здаеться меяі, радъ би бувъ инший мужикъ положити собі у кашу. Ш- хтожъ таки и сёго ее скаже, щобъ вінъ коли ути- равъ нісъ полою свого жупана, якъ то бачъ роб- лять инші люди ёго звания; а вінъ, хочъ коли, вий- мавъ изъ за пазухи чепурненько згорнуту, білу хусг- ку, вишиту по усіхъ краяхъ красною занолочъш, и зробивши що тамъ слідуе, згортавъ іі знову у два- надцятеро и ховавъ за пазуху. А одинъ изъ гостей. . . ну, то кже-бачъ бувъ такий пашічъ, що хочъ заразъ одягни его або засідателемъ, або хочъ би и підко- моримъ. Бувало, поставить передъ собою палець, и дивлячнсь на кінець его, зачне розказувать — хитро та ашъ невторопно, самісеньке якъ ото у тнхъ дру- кованихъ книжках*!.! Часомъ лучаеться, слухаешъ, та ажъ якось-то моторошно стане. Иічого, хочъ убий, не второнаешъ. Відкіля вшъ словъ понахапавъ такихъ? Хома Ригоровичъ разъ ему на-счётъ сёго мудру сплівъ нриказку: віиъ розказавъ, якъ одинъ школяръ, учучисьу я ;огось-то дяка писанию, нриіхавъ до бать- ка и ставъ такимъ лагнпыцикомъ, що забувъ уже и ^ашъ язиьъ ііравосланішп: усі слова иеревертаьъ на
.~ І58 —
усъ: лопата у его лонатусъ; баба, бабусъ. Отъ, лу- чилось разъ, пішли вони у-двохъ зъ батькомт^ на поле. Латиныцикъ побачипъ граблі та и питае бать- ка: «якъ оце, батьку, по вашому зоветьси?» та и наступивъ, роззявивши _ ротъ, погою на зубці. Той не вснівъ зъ одвітомъ зібратнсь 5 якъ ручка, роз- махпувшись, нідскакпула, та — лусь его у лобъ. «Сук- лятські граблі!» закричавъ школиръ, ханаючись ру- кою за лобъ и підплйгііунщи на цілий аршинъ: ссякъ же вони, чортъ би спхяукъ зъ мосту ихъ батька, ловко бъються!» Такъ отъ якъ! згадавъ и имъя, сер- дешнин! Така приказ к а уколола саме підъ нісъ того мудрого розкажчика. Мовчкп вставъ вінъ зъ міспя, ростоніривъ ноги посередъ хати, нагнувъ голову трошки упёредъ, застромивъ руку у задьній карманъ горохового свого жупана, витягнувъ круглу підъ ла- комъ табакирьку, луснувъ палцсмъ но намалёваній пи- ці якогось-то бесурманського генерала и зачинивши чималу пучку кабаки, розтертоі зъ золою и любист- комъ, підніст, іі коромисломъ до носу, и витягнувъ носомъ иа-літу усю кучку, не доторкнувшись и до першого пальця, — а таки ні пари зъ устъ; да якъ полізъ у другпй карманъ та витягъ синю мережену хустку, такъ тоді тілкн промурмотавъ ніби про- себе, якось то паче сей стихъ: «не мечіте бісеръ передъ свиньями. . .» Буги-жъ теперъ биді, подумавъ я, бачучі, іцо пальці у Хоми Ригоровнча такъ и сту- ляютьсн дати дулю. ІІа-іцастя, баба моя догадалась поставит на стілъ горячий киишъ изъ масломъ; всі узялись за діло. Рука Хоми Ригоровнча, замість того, щобъ поь-азатп дулю, простягпулась до книша, п. якъ хочъ-колп «оно ведеться 5 почали прихвалю- вать хазяйку, ІІше бувъ у насъ одннъ розкпжчикъ^ такъ той (не треба-бъ на нічъ и згадувать его) та- ві викопувавъ страшні исторіи, іцо волосся ходило но голові. Цуръ зъ ними, я ихъ викинувъ изъ сво- ем книжки: іцо налякаешъ добрихъ людей такъ, іцо цасічникй, прости Господи, я, ь чорта усі жахіти-
— 159-
муться; нсхай лучче коли Богъ дасть доживу до но- вого року и видрук}іо ще одну книжку, тоді вже можно буде полякатн прочаиамн зъ того світа и ди- вами, які діялись у старовину, у нашій краиці пра- вославній. Мін;ъ ними, може, знайдете казокъ зо- дві самого пасічника, які розказувавъ вінъ своімъ онукамъ. Аби слухали та читали, а въ мене, коли тее — лінь ті.іки гаспидська копаться — набереться и на десять такихъ кшіжокъ.
Та отъ-такп! трохи не забувъ про саме главне: коли будете, Панове, іхати до мене, то нрямесенько держіть но стовбовому шляху, на Днканьку. Я для Сего и постановивъ іі на нершій иагнііі. щобъ швид- че знаншли стежку до нашого хутора. Про Диканьку жъ 5 мабуть, в и начулнсь таки чимало. Та и то ска- зать, що тамъ будннокъ трохи чи не почище иншоі иасічниковоі халабули. А про садъ и говорить не- чего: у самому тому вашему Петембурсі, коли тее, не знайдеться такого. А нриіхавши у Дикапьку, спи- тайте тілкн нерве яке попадеться-хлоиъя, що у за- мазані сорочці пасе гусей: «а до тутъ жнве насіч- никъ Руд и и Панько?» о А онъ де!х> скаже вінъ, по- казуючи налцемъ, а коли хочете, то и доведе васъ до самісінького хутора. Тільи прошу не дуже таки закладу вати назадъ руки и, якъ тамъ кажуть, хвин- титн, бо дороги но нашихъ хуторахъ не такі гла- денькі, якъ передъ вашими хоромами. Хома Риго- ровичъ нозаторікъ, ідучи изъ Диканьки, нонавідавеь таки у провалля зъ новою таратайкою своею и гні- дою кобилою, хочъ самъ бачъ правивъ та ще и но- звсрхъ своіхъ очей иадівавъ иноді куноваиі.
За то вже, коли милость ваша заідете у гості, то динь подам ь такпхъ, якмхъ ви зроду, може, не іли, а меду, и забожусь, луччого не знайдете на хуторахъ: я-жъ вамъ кажу, якъ оце принесешь сотъ — духъ иій- де по усій хаті, що искажать не можно — який: чн- стий, якъ ото слеза або хрусталь дорогий, що бѵва въ сергахъ. А якими пирогами нагодуе моя баби! що
— 160—
то вше за пироги, якъ би ви тілки звали: цукуръ, истинний тобі цукуръ! а масло, отъ* отъ такъ и тече по губахъ, коли почиешъ істи. И прийде таки на думку: чого-то вже не зроблять оці жінки! Отъ хочъ би— чи пили ви колі^ панове ? грушовий квась изъ териовими ягодами, або вареиуху зъ родзинками та сливали'? або, може чи не лучалось вамъ, иноді, іс- ти путрю зъ -молокомъ? Боже жъ ти мій, якихъ то на світі нема стравъ! іси-не наісися, та й годі; солод- ке, що и Богъ его знае! Торікъ. ... Та іцо се бо я, справди, розбрехався такі^? . . . Отъ приізжяйте бо тілки, та приізжяйте поскорішъ; а наго дуемо такъ 7 іцо будете розказувать и своему и чужому.
Шеічникъ Рудий Паньво.
Вечерь накайуйѣ Ивана Кушіі.
У Хоми Ригоровича бувъ чудний собі звнчаГі; вінъ якъ бо-зна чого не любивъ двічі що-нёбудь розказувать. Бувало, оце иноді ублагаеіпъ его роз- казать що у-друге, то вже й дивись — укине новень- кого, або нереверне такъ, що и не пізнаешъ. Якось- то разъ,.— одинъ изъ тнхъ хвинтикікъ — намъ про- стимъ лтдямъ трудно й вимовить іхъ — сказать-би-то друковані, такъ ні и не друковані; а хиба те саме, що жиди но нашихъ ярмарьмхъ. Нахапають, наиро- сять, накрадуть уснкоі всячини, та и винускають книжечки не товще букваря коженъ тобі місяць або и тиждень, Одинъ изъ таких ь хвинтиківі* и вико- лёдувавъ у Хоми Ригоровича оцш саму исторію, а сей вже и забувъ про те. Отъ, коли лриізжае изъ Полтави той самий наничъ у горохвъяному жупані (про я ко го я казавъ вже вамъ 5 и одну казну ёго 5 може, вамъ довелось и лрочитати), привозить изъ ' собоЕо невеличку книжечку и, розогнувши но середи- не показуе намъ. Хома Ригоровичъ налагодився иже осідлати нісъ свігі окулярами, та, бачучи, що забувъ ііідмотать іхъ ниткою и облінитн воскомъ, нередавъ мені. А я, трошки таки розуміючи писание и якъ не ношу тихъ окулярівъ, зачавъ читати. Не вспівъ не- рекинути двохъ листочківъ, якъ вінъ заразъ спинивъ мене за руку: «Погодіть! нершъ иадъ усего скажіть мені 3 якого біса ви читаете'?»— -Прлзиаться-бъ-то, я
11.
— 162 —
и ротъ роззяпшгъ одъ такого спросу. «Якъ бо се — що читаю, Хома Ригоровичъ? вашу биль, ваші власні слова». — «Яким гаспидъ вамъ казавъ, що се моі сло- ва?); — се Та. иного- жъ іце вамъ! тутъ и надруковано: розказанная танимъ-то дячкомъ». — с< Плюйте -жъ на голову тому, хто се надруконавъ! — бреше, сучий мос- каль! Хиба я такъ розказувавъ? що-то вже, янъ у кого чортма клепки въ голові! Слухайте жъ, я вамъ розкажу іі заразъ. Ми присунулись до стола, и вінъ почавъ:
Дідъ міи (нехай царствуе! бодай ему на тімъ сві- ті іліісь одні тілько буханці пшенишяі та манівцини зъ медомъ) умікъ мудро розказувагь. Бувало, янъ новеде річь — увезденички бь не носунувсь зъ одно- го місця, усе-бъто его слухавъ. Вже вінъ бачъ не рівня абиякому теперешнему брехуну, що янъ ночие москаля везти, та ще и мовою такою, прости Госпо- ди, що наче бъ то ему три дні істи не давали, — такъ хочъ берись за шапку та изъ хати. Янъ оце теиеръ бачу — покійнііця стара моя мати була ще собі жи- ва—у одинъ довгип зімній вечеръ, коли на дворі тріщавъ морозь и замуровувавъ узеньке віконце на- шоі хати, сиділа вона за гребнем ь и виводила рукою довгу нитку, колпшучи ногою колиску и сиіваючи нісню, тану, що наче-бъ то й теперь усе вона мені чуеться. Кагаиець, наче бь-то чого лякаючись, світивъ но хаті и- то блимавъ СВІтлішъ, то иіби иритухавъ. Веретено джижчало; а пи усі, дігн, зібравпінсь до купи; слухали діда: віді, старости білпгь нънги годъ не злазіівъ вінъ зъ печі. Тілько-жъ-то не дивнііі речі лро Давнюю сіаровппу, про занорожські походи, про Ляхівъ, ні про лпцарськіи діла ІІідкови/ІІівтора-Кожуха и Сага и дачного не були вамъ но думці такъ, якъ ті розказиі про нке-небудь диво, одъ чого дрижаки бі- гали но спині и волосся на голові порушилось. Иноді, бувало, страхъ таким ЙаведутЬ дідовн розказні, що уее підъ вечіръ здаеться тобі бо-зиа-нною марою.
— 163 — /
Оие, лучиться, вийдепіъ коли иіччю за якимъ діломъ изъ хати, такъ тобі и зъ думки не виходить. іцо отъ- отъ на ностелі у тебе укланся спать виходець зъ то- го сніта. И бодай мепі у-друге не довелось сёго розказувать, коли мсні тоді не чудилось, що ззміеть моеі жъ свитки у голов ахъ у мене уклався самъ ди- яволъ. Треба зкъ таки ще и те сказати, идо въ роз- казннхъ своіхтэ дідъ бачъ ніколн зроду не брехавъ: и іцо-бъ-то було ни сказке, то такъ вон о и е! — Одну его диковенну розказню розкажу тенеръ вамъ. Знаю, багацько набереться такихъ умниківъ, які понисують но судахъ та читають мало що по церковному, а и саме гразкданське иісьмо,- котрі, коли дать імъ у ру- ки нростий часлокець, не втнуть таки и аза: чимало е такихъ скализубівъ. Іщъ бачъ усе, що о и розкажешъ — сміхъ. Таке то взке невіріе розійшлось но-світу! Та що, — отъ, не люби мене Богъ и Пречиста Ма- ти! ви, може, и не повірете: разъ якось то натякнувъ я про відемъ — що зкъ ви думаете? найшовси голо» ворізъ — відьмамъ не вірить! Та слава тобі Господи, отъ я, скількн зкиву взке на світі, бачивъ такихъ недовірківъ, що імъ провозит и попа у решеті легпіъ було ? нізкъ нашому братчику кабаки понюхать, та ц ті одхрещувались одъ вмдёмт>. Хай імъ присниться. . . тілько не хочеться вигокорить, що таке — объ такихъ и калякать нічого,
Роківъ, де тобі! білиіъ ніжъ за сто, говоривт> но- КІйнинъ дідъ мій: нашого села и не пізнавъ би ніхто; хутіръ — самий що то ни е тобі бідний хутіръ! ха- тинъ, чи то буде и зъ десятокъ, не мазанихъ, не укритихъ, стреміло то сямъ, то тамъ носередъ поля. Ні тина, ні лоиаса тобі доброго, де-бъ иоставити скотину або візъ. Се жъ тобь ще замозкні такъ жили: а подивились би на нашого братчина, на голо- ту: викопавъ у землі яму — отъ тобі й хата! Тілька що хиба по димові и мозкно було нізнати, що живе тутъ чодовікъ божий. Би, мозке, снитаете, чего щ?
— Ки- коин жили такъ? Гндность — такъ ні жъ, и не бід- ность; тоді, бачъ. козакувавъ почитай усякий, и до- бувавъ но чужпхъ земляхъ читало добра; а білшъ відъ того, лцо ні для-чого було занодптисн хатинокь Якого народу не шманало тоді но усихт> тобі усю- дахъ: Крпмцк Лихи, Лнтнинство. Бувало и тане, що своі наідуть кучен» та и луплять своіхъ же. Усёго бувало.
Отъ у сему то л уторі иоказувавсь часто чоловікъ — не чоловікъ, а дпиволъ у чоловічому образі. Від- кіль вінъ, за чимъ приходивъ, ніхто сего не знавъ. Оде гулне, нъянствуе^ и — разомъ пропаде, якъ у во- ду — и слуху нема. А тамъ, дпвпсся, — зновъ тобі якъ зъ неба унапъ; рище було улицами но селі. одъ якого теперь и сліду не стало, и було во но не білшъ якъ шагівъ за сто відъ Диканьки. Понабере козакінъ, які де нопадуться: реготъ, пісні, гроші такъ и сип- ляться, горілка — якъ вода. Пристане, було, до дів- чатъ: надае стрічокъ, сергъ, намиста — дівать нігде! И те правда, дівчата такп и задум\ вались трохи, бе- ручи подарунки: Ізогъ его знае, може все те нере- іішло черезъ нсчнсті руки. Рідиа тітка мого діда дер- жала тоді шинокь, отъ що теперь по оношнянській дорозі: у тому-то шпику часто гуляв ь Пасаврюкъ (такъ звали того бісовоккого чоловіка); вола таки и говорила, іі|о ні за яке добро не взяла бъ відъ его нодарункіпъ. Та внънть таки и те, якъ и не озь- МѲШЪ: бо всякого д:>нжаки прогімуть, коли насупить віиъ, бувало, своі іжакоиаті брови та нзъ підь лоба лун не такими 04 иМ Я, що, здаеться, убравъ би своі но- гн Вогъ зпае кула; а озьмсшъ — такъ на другу жъ тобі иічъ и нричпалае у гості якип-небудь братуха зъ болота, зъ рогами па голокі, и ночанъ тебе ма- цать за ШИШ, коли па шиі начисто, грпзтн за па- лець. коли на ому обідоць. або — иоволікь за косу, КОЛИ вплетена до коси о/річк;». Гнпъ зъ ними тоді, зъ тми подаруиками. Та и іутъ тежъ лихо— не
— і 6 5 —
одченисся: шпурпешъ у воду— плиле чортівъ обі- дець або намисто нозверхъ води, и— тобі жъ таки у руки!
На селі була церква, та ще — кол и бъ не збрехать — святого Паликоли. Живъ тоді при ній иерей, блажен- но! памъяти отець Ахванасій. Отъ заиримітивши, що той Басаврюкъ и на великдень не бунавъ у церкві, порешивъ бувъ погомоніти на ёго — ньложити покуту. Такъ де-жъ тобі! самъ облпзня піймавъ. «Слухам, на- ночеЬ) гримнувъ вінъ ему на те: «знай свое діло, а за чужимъ не тѵрбуйся. коли не бажаешъ, щобъ ко- зинячу пельку твою заліішли гарячою кутею.)) Що будешъ робить зъ окаяннимъ! Отець Ахванасій объ- явивъ тілько, що кожного, хто снізнаеться зъ Баса- врюкомъ, считатиме за катили на, ворога христово! церкви и усёго чоловічеського роду. Отъ що!
Бъ тімъ селі, у одного козака, ирозвищемт^ Кор- жа, бувъ батракъ- звали ёго люди Петромъ Безрід- нимъ, може тимъ, що ніхто не зазнававъ ні батька его, ні матері. Титарь иашъ казавъ, правда, що во- ни на другий іце рікъ померли чумою; а тітка мого діда знать того не хотіла, и зъ усіеі силп наділяла ёго родичами, хочъ бідному Петрові до родичівъ бу- ла така жъ нужда, нкъ оце намъ до торішнёго сні- гу. Бона-то казала. що наче-бъ.то батько его и досі на Запорожжі; бувъ у турецькіп неволі, натерпівся бо- зна-якихъ мукъ, а далі яьнмъ-сь-то дивомъ тягу давъ, одягнуьшнсь евнухомъ. Чорнобріьнмъ дівчатамъ и молодицямъ мало було нѵжди ло его родні. Вони казали тілько, що коли бъ одягнуть ёго у новий жу- панъ, підперез *ть червонимъ поясомъ, иадіть на го- лову шапку изъ чорнихъ смушокъ зъ гарнимъ синімъ верхомъ, нриченити до боку турецьку шаблю, дать у одну руку малахай, у другу — гарну мережену люльку, то усімъ нарубкамь далеко було бъ до Пегруся, якъ куцому до зайца. Тілько. те лихо, що у бідиого Пет-
— 166 —
руся всего па-всето була одна сіра свитка, а на сіяітці було білшъ дірокъ, ніжъ у иіішого жида у кишені з.ютихъ. II се бъ ще не велико лихо; а отъ лихо: у старого Коржа була дочка, така краля, якоі, зднеться мені, наврядъ чи и доводилось вамъ бачнти. Тітка покойного діда розказувала— • а жінці, сазіи ум- ві знаете, легшъ иоцілуваться зъ чортомъ. не во гнівъ будь сказано, ніжъ назнать другу жінку гарною,
— що повненькіп щокн козачки були свіжі и гарні, якъ макъ самого луччого рожового Цвіту, коли вінъ у ми вши с ь божою росою, аж7> горпть, та винрямляе своі листочки и красуеться передь сонечкомъ; що брови, мовъ чорніи шнурочки, які купують теперъ для хрестівъ и дукатівъ дівчата наиіі въ москалівъ, що ходять зъ коробками по селахъ, — такъ и погнулись тобі колесомъ, нібп зазираючи у ясніи очі; що ротпкъ
— глядючи на его парубки тілько облизукались — на те и создавъ Богъ, іцобъ виводивъ соловъячіи нісень- ки; що коси іі. чорні якъ вороновн крнла и миякі якъ молодим лент, (тоді ще діичата иаші не запліта- лп іхъ въ дрібушкп и не переплГгали червонпмп и \ емкими скнндячками) падали кучерями па гаптова-
ннй кѵпіушъ. Эхъ! коли я. оттутъ же, не роз.
ді.іуьавъ би іі, хочъ уже бачъ сідь нроростае но усёму старому лісу, що нокрпва мою нотилпдю, а
— нідъ бокомь моя баба, якъ більмо у ОЦІ. Ну, отъ коли де парубокъ и дівка жипугь блнзько одинъ бпля другого. . . . сами розумиі знаете, що зъ того вихо- дить Бувало ні світъ, кі зоря, нідківки чернонихъ чобітокъ вжо и знатна тімъ МІСЦІ, де розмовляла Ни- дорви зъ своімъ Петрусемъ. Та нее бъ то такп Кор- жу п па думку не спало що- побудь недобре, та разъ
— ну, се в же и звати, що ніхто внший якъ не лу- ьавші і го дериувъ — нигадавъ Нетрусь, не оглядівшись лкъ е.іідъ у сіняхъ, ВОЦІлувать, якъ то кажуть, одъ усіеі душі, у рожові губки козачку, и тон же сами и
лукавой налагодпиъ зъ-дуря старого хріна
одчннитп дьері у хату. Одубівъ Коржъ, роззявивъ
— 167 —
рітъ и вхопинся руною за двері. Проклятий топ «о- цілунокъ оглушивь его зразу. Ему ночудивсь вінъ такимъ громомъ. якъ ото ударять макогон омъ объ стіну, тимъ макогономъ, що тенер'ь у насъ мужикъ проганяе кутю, не маючи рушниці та пороху.
Схамъянувпшсь, ухопивъ вінъ зт> кілка дідівський нагай и уже хотівъ бувъ іюкронити імъ спину сер- дешного Петра, якъ де не возьмись маленький по» шостому году братъ Пидорчинъ, Инась, нрибігъ и зъ переляку схошівъ рученятами его за ноги и заго- лосивъ: «тату! тату! не бий Петруся!» Що будешъ робити? у батька серце не камепне; повіспкши той канчукг на стіну, вивівъ Петра потихеньку зъ хати: «Тілько ти меиі та покажесся коли- небу дь у хати або хочъ би и підъ вікномъ, то слухай, ІІетро: ей- же-то Богу, пропадуть чорні уси, та и оселедець твій — отъ уже двічі обкручуечься вінъ коло уха — не будь я Коржъ, коли не розирощаеться зъ твоею дов- бнею!» Промовивши тее, давъ вінъ ему легенькою рукою "стуеана у потилицю такъ, идо Петрусь. не бачучи и землі иідъ собою, нолетівъ сторчака. Отъ тобі и доцілувались! Узяла туга нашихъ голубілвъ; а тутъ и чутка по селу, що до Коржа ионадивсь ходи- ти який-сь-то Ляхъ, уввесь тобі гаитований, зъ уса- ми, зъ шаблею, зъ шпорами, зъ карманами, що бряж- чали якъ дзионикъ одъ того капшучка, зъ якимі> па» ламарь нашъ, Тарасъ, шкандибае що-дня по церкві. Ну, звісне діло, за чімъ ходять до батька, коли у его завелась чорнява дочка. Отъ, якось то разъ, Пи- дорка схопила, слізно голосячи, на руки свого Ивася: «Ивасю мій милий, Ивасю мій любий! біжи до Пст- руся, моя золота дитина, якъ стріла зъ лука; розка- жи ему усе: любила бъ его каріи очі, цілувала бъ его біле личко, та не велнть доля моя. Не одинъ рушБикъ вимочила гірьими слезами, Нудно мені. Ба-
— 168 —
жко на серці. II рідний батько ворогъ мепі: нево- лить иттй за нёлюба-Ляха. Скажи ему, що и весілля го- тують, тільно жъ не буде музики на нашому весіллі; дяки співатимуть, замість кобзъ та сонілокъ. Не иі- ду я танцювать зъ женихомъ своімъ: нонесуть мене! Темна, темна моя буде хата: изъ кленового дерева, и замість верха, хрестъ стоятиме на криші!»
Ніби окамінівъ Петро, слухаючи, якъ мала дитина лепетала ему Пидорчини слова: «А я думавъ, бідо- лаха, иттй у Кріімі>, у Туречпну, навоювать золота и зъ добромъ приіхати до тебе, *моя ясочко. Та не буть тому. Недобре око подивилось на насъ. Буде-жъ, моя дорогая риб-ко, буде и въ мене весілля: тілько й дяківъ не буде на тому весіллі-воронъ чорний прокряче замість нона надо мною: чисте иоле буде моя хата; сиза хмара— моя криша: орелъ впклюе моі карі очі; вимиють доіці козацькііі кісточыі и вихоръ висушить іхъ. Та що бо я? на кого? кому пожалюсь? Такъ уже, мабуть, Богъ велівъ — пропадать, такъ про- падать!» та такъ таки прямо и побрівъ у шпнокъ.
Тітка покойнаго діда здивовалась таки трохи, по • бачивши Петруся у шинку, та іце въ таку нору, ко- ли добрни чоловікъ нде до утредни, килуипла на его очі, монъ зъ нросонокъ, коли занросивъ вінъ вухоль горілки, мало не въ піввідра. Тілько дурно думавъ бідолаха затопити свое лихо Горілка щипала его за язикъ, мовъ кропива, и здавалась ему гіршъ ио- лині. Шпурнувъ віігь кухоль объ землю. «Годі иудь- говать тобі. козаче!» заГриМІло іцось надъ его ухомъ. Озирнувся: Басайрюкъ! у! яка пика! Волосся- щетина, очі — якъ у вола! «Знаю, чого тобітреба: отъ чого!» Т\ тъ брязиувъ впгь, зъ бІсОВСьКимъ усмі- хомъ, шкура 'ініінмъ каншукомъ. іцо тсдінивсь у его за поясомъ. Здриг'нувъ Петро. «Ге, ге, гс! та якъ горитЫм зарев івъ вінъ, пересигіуючй па долоню чер- віиці: ((іс, ге. ге! та якъ брлжчшъ! А и діла одного
— 169—
тілько потребую за цілу гору такихъ цяцекъ.»— ссДи- яволъ!» заьричавъ Петро: «давай его! на все ііідуЬ Ляснули по рукахъ. «Гляди-лишень, Петро; ти улучивъ якъ разъ підъ-пору: завтра Иванъ Купала. Тілько сю-нічъ на ввесь рікъ цвіте папороть. Не провороні»! Я почекаю тебе опівнічъ у Ведмежому байраці».
Здаеться мені, що и кури такъ не дожидаються тиеі пори, коли баба вннесе імъ зерна, якъ дожи- давсь Петрусь вечера. Знай, усе дивиться, чи не ста- новиться тінь одъ дерева довшою, чи не червоніе сонечко, спускаючись нижче, — и чімъ далшъ, тимъ дужче бажавъ вінъ вечера. Охъ. якъ довго! здаеться, день божий загубивъ десь кінець свій. Отъ уже й сонця немае. Небо тілько червоніе зъ одного краю. И вон о вже прлмеркае. У полі стало якось-то холод- нішъ. Прішеркае, примеркае и •— смерилось. Насилу! Серце тілько-тілько що не вискакнуло изъ грудей, якъ зібрався вінъ у дорогу и бережнепько снустивсь густимъ лісомъ у глибокий ярт>, пдо звали Ведме- жимъ байраьомъ. Басаврюкъ уже дожпдав'ь его. Тем- но, хочъ у око стрель. Рука-объ руку продирались вони по топкнхъ лшіанахъ. то чіпляючись за густіц колючіп терни, то снотикаіочись. Отъ и рівне місце. Озирнувсь Петро: ніьоли ще не лучалось ему забро- дит сюда. Тутъ остановився и Басаврюкъ. «Бачншъ ти, стоять передъ тобою три могилки? Багацько буле на нихъ ккітокъ рознпхъ; тілько стережи тебе пепель- ная сила зірнать хочъ одну. А якъ зацвіте папо- роть, хапай — и не озирайся, щобъ тобі ззаду ни чу- дилось». Петро хотівъ бувъ спитать. , . . зиркъ — и нема вже его. Підіпшовъ до могилокъ: де ЯчЪ квіт- КиІ Нічогісінько не видно. Округи чорнівъ дикий буръянъ и глушивъ усе своею гущиною. Ажъ отъ, блнснула на набі зірниця, и передъ нимъ виросла ці- ла поляна квітокъ, усе гарнихь-розгарнихъ, та такихъ, якихъ вінъ зроду не бачивъ: а тутъ и просте лист» папороті. Щось не віритьея Петров! и міркуючи самъ
— 170 —
зъ собою ставъ вінъ передъ ними, ііідпершп боки рунами. «Що за диковина? не десять разъ на-день ? лучаеться, бачишъ оце зілля: яье жъ бо тутъ диво? Чи не вигадала дияволова пика глумоиатись зъ ме- не?» — Зиркъ — червоніе маленька брунька того цвіту и, мовъ жива, ворущиться. Справди, дпво! Во рушить- ся и росте все білшъ, білшъ, и червоніе мовъ гаря- чиіі уголь. Блиснуло зірочкою, іцось тихо тріснуло — и квіточка рознукуючись передъ его очима, мовъ по- ломъя, освітила усе коло себе. «Теперъ пора!» поду- мавъ Петро и простягнувъ руку. Зиркъ! ажъ тягнуть- ся изъ-за его сотні лахматихъ рукъ тежъ до цвіт- ка, а позаду мовъ іцось перебіга зъ місця на місце. Заплюишвши очі. смикнувъ вінт> за стеблнну, и цві- токъ — у его въ руьахъ. Усе замовкло. На пеньку вт>ять сндііть Басаврюкъ, весь синій, якъ мертвець. Хочъ би тобі поворушивъ однимъ ннлцемъ. Очима не поводить, и мовъ баче щось, чого ніхто не баче; рітъ до ноловини роззявивъ — ні наръ изъ уетъ. Кру- гомъ не шелехне. Ухъ. моторошно! . . . От ь, почуди- лось, що хтось сниспувъ, у Петра и въ животі ио- холонуло 5 и бачилось ему, то наче травою зашеле- стіло, цвіти зачали номіжъ собою нерешентуваіись тоненькимъ голоскомъ, мовъ срібніи дзвонпки; дуби загреміли и мовъ страшно сварились. . . . Лице у Ба- саврюка ніби ожило; очі блеснули. «Насилу верну- лась яга!); нромурмотавъ вінъ крізъ зуб и. «Дивись, Летро, заразъ стане передъ тобою краля: роби усе, іцо вона скаже. а то загпнешъ на віки!» Тутъ роз- горнувъ кіпъ сучковатою палкою куіцъ терпівъ и передъ ними уродилась, якъ тамь кажуть, «избушка на курячпхъ тжкахъ». Басаврюкъ вдарпвь і.улакомъ и сгіна заколнхалась. Здоровенна чорна собака вибіг- ла на-зустрічъ, заекпглила, и, перекинувшись кішкою, кинулась імъ у вічі. «Не біснсь, не біснсь, стара чортихо!» иромовпвъ Басаврюкъ и прпвернувъ таке слінце, Що добрпп чоловікъ пуха бъ затуливъ. Зиркъ — вамісіь ьішьи — баба, така зморщеца, мовъ печено
— 171 —
яблуко, й ^ся зогнута дугою; нісъ зъ бородою мовъ щипці, якими оріхи давлять. «Гарна крали», нодумавъ Петро, и наче комашня полізла #у его за спиною. Відьма висмикнула у ёго зъ рукъ той цвітокъ, нахи- лилась, и щось довго шептала надъ нимъ, с присную- чи якоюсь водою. Искри носинались у неі зъ ро- та^ піна забілілась на губахъ. «Кидай!» сказала вона, даючи ёму цвітокъ. Петро підкинувъ — ідо за диво? цвіток7> не впавъ просто, а дойго носився огнянимъ клубочкомъ и, мовъ човникъ, нлававъ надъ ними; а далі тихенько ставъ сиускатись нижче и вПавъ такъ далеко, то ледве— ледве видна була зірочка не білшъ макового зерна. «Тутъ!» глухо прохрипіла баба; а, Басаврюкъ, даючи ёму заступъ, иромовнвъ: ссконаы тутъ, Петро; тутъ иобачишъ ти стілько золота, скіль- ки ні тобі, ні Коржу не снилось.»— Петро, ионлю- вавши у руки, ухопивъ заступъ, надавивъ ногою и вивернувъ землю, у- друге, въ-трете, ще разъ. . . щось тверде! . . Заступъ бряжчить и иейде далшъ. Тутъ очі его ясно нобачили чималу скриню„ окова- ну залізомъ. Уже хотівъ бувъ віпъ достать іі рукою, ажъ скринька стала топнуть у землю, и усе глибшъ, глибшъ; а нозаду, чувъ вінъ, щось-таке сміялось, мовъ гадюка шиіііла. «Ні, не бачити тобі золота, поки не добудешъ крові людськоі!» сказала відьма и підвела до его дптину, годъ шести, нокриту білимъ рядномъ, даючи знать, щобъ вінъ одрубавъ ій го- лову. Одеревъянівъ Петро. Чи то жъ легко таки од- різати ні за се> ні за те чоловікові голову, та ще малі дитині! Зъ серцівъ, смиккувъ вінъ рядно зт> го- лови дитини, и-що жъ би булоі Передъ нпмъ етоявъ ІІвась. И рученята зложило бідне хлоиъя на-хрестъ, и головку новісило. в . . Якъ снижении підскбчіівъ зъ ножемъ до відьми Петро, и вже бувъ заміривсь. . . СсА що ти обіщавъ за дівчинуЪ . . . Гримнувъ Ба- саврюкъ и мовъ кулю носадивъ ему у спину. Відьма тупнула ногою: сине поломья бризнуло зъ землі; се- редина іі вся осштиласъ и стала якъ изъ крпшталю
— 172-
вилнта; и усе, то іш було підъ землею, стало видно якъ на долоні. Червінці. дороге каміния у екрпняхъ, у казанахъ, кучами, було навалено самісеньке підъ тимъ місцемъ, де вони стояли. Очі его загорілись. . . розумъ номутився. . якт> одурілпГі схоиивъ вінъ ніжъ, и безневинна кровъ бризнула ему у вічі. . . Дияволь- ськніі реготъ загремівъ одъ-усюди. Страіменні проч- варп гуртами скакали передъ нимъ. Відьма, учепив- шіісь руками за безгоЯовий толунъ, якъ вовкъ пила зъ ёго кровъ. і . . Усе нішло кругомъ въ голові ёго. Зібравшись зъ силами, кинувсь вінъ наитікача. Усе нокрилось передъ нимъ краснимъ цвітомъ. Лісъ, якъ у крові, ніби горівъ и стогнавъ. . . Небо, розналав- шись, дрижало. , . Огнен ні нъятна, моьъ блисьавнці, верзлись ему въ вічі. Вибнышісь изъ мочі, добігъ вінъ до своеі хатнни и якъ снінъ нокотився на зем- лю. Мертвнп сонъ склепивъ ему очі.
Два дні и дні ночі снавъ Петра, не нроспнаючись, Прокинувшись на третіи день, де-вго озправъ вінъ кутки своеі хатинп; та шкода — нічогісінько не зга- данъ: намънть его бу.іа мовъ клшеня старого ску- пердяя, відкі лі\ и иіеляга не ниманншъ. Нотягну тшшеь трохи, иочѵвь вінъ, іцо у ногахъ іцось бризнуло. Дивиться: ан/ь Два мішки зъ зо.нпомъ. Тілько тутъ, ніб и врізь сонъ, згадавъ вінъ, іцо шукавъ икось-то кладу, то було ему одному страшно у лісі. ... А за яку піну; якъ достанел скарбъ, того вінъ ні якъ не виівъ згадати,
Нобачнг.ъ Коржъ МІІІІКИ и — розпѵсі тівся якъ у воді: «( 'лкпп-такпй ІІетр\сь, пеліааанип! та чп я нсь не ліо- бивъ (іо< і а \пба тъ не бувь вінь у мене, якъ еппъ рІДНИІІ?» II покізь, старин собака, так\ нісоыіт- нііцп». ЩО того а;къ До елізъ нропияьъ. Чудно тілько сііі.іо Ііпдорці, кош стала розішзу на г;», якъ цпгани ни рал и ІІі;««с::: Петр о не в.чівъ зіадачь, яке и лице В і, • і о іакк епчт;< іа проката бігоищііиа! ]>арнтьСН
було нічого. Ляху дали підъ нісъ дулю, та и зава- рили весілля: нааѳкли шишжъ, нашили руишиківъ та хустокъ. г.икотили жбанъ горілки. посадили за стілъ молоднхъ. розрізали коровай, брязнулй въ бан~ дури, цпмбали, сопілки, нобзи — и загуляли! . . .
У старо вину, весілля було не те шо оце у насъ, Тітка мого діда, бувало, розкаже — о бодай его! . . . Якъ дівчата у наряднихъ віночкахъ изъ жовтихъ, блакитнихъ и червонихъ стрічокъ зъ золотими закар • кашами позкерх) 7 . у тоненькихъ сорочкахъ, мереже- нихъ краснішъ шовкомъ и дрібненькими срібними квіточками, у сапъянихъ чобіткахъ на високихъ за- лізнихъ нідківкахъ, - то поваГомъ, якъ нави, то прудко, якъ вихоръ, скакали горлиці. Якъ молодині зъ караб- лнкомъгна голові — верхъ его увесь изъ сутозолотого аксамиту зъ невеличкимъ вирізкомъ икъ потилиці, від- кіль дививсь золотий очінокъ зъ двома ріжками — о- динъ напередъ, а другий назадъ — самого дрібного чорного смушка; у синіхъ изъ дорогого нолутабенту зъ черно ними прорізнями кунтушахъ ? узявшисъ у- боки, пишно виступали одна за другою и підъ-ладъ вибивали гопака. Якъ парубки у високихъ козацькихъ іпанкахъ, у тонкихъ козацькихъ свпткахъ, підпере- завшись ілитими золотомъ поясами, зъ люльками ѵ зубахъ. розсииались передъ ними бісиками и нідпу- скали усякому но Якову. Самъ старнй Коржъ не втер- нівъ, дивлячись на молоднхъ, щобъ не трухнути ста» рпною. Зъ бандурою у рукахъ, смокчучи люльку и приспівуючи, зъ чаркою на голові, утнувъ старий навприеядки— крѵгомъ галасъ та реготъ та сміхи! Чого-то кже ни вигадають, якъ у голову трохи но- ладе? Почиуть, бувало, рядиться прочварами— Боже жъ ти мій! и на чоловіка жъ то не зхожі! Се вже бачъ не те, якъ у нась тенеръ наряжаються на весіллі. Що тенеръ? тілько Що тэредр&жнюють циганокъ та москалівъ. Ш, а то якъ бувало одинъ нарядиться жидомъ, а другип чортомъ, ночнуть снершъ цілу-
~І74 —
ватьсн. а далі — за чубп. . Що то вже Боже мійі едііхъ таким нападе, що за жиьііъ бересся. Оце одягнуться у турецьку або татарсьну одежу: усе го- рить на іхъ. мовъ той жаръ. ... А янъ иочнуть ду- рпти. та се, та те.. .. ну, тоді хочъ лягай та ц уміраГг! Зъ тіткою покойного діда — бо й вона жъ таки була на весіллі — лучилась чудна кумедія: була кона тоді одягнута у татарський широким кунтушъ щ зт> чаркою у рукахъ, частувала усю громаду. Отъ* одного піднівъ лукавим окропити іі зъ голови до нігъ горілкою: другим такий же иройдисвітъ викре- савъ заразъ огню, та й підналивъ. . . кунтушъ запа- ла вт>: сердешна тітка зъ иереляку ну — роздягаться до сорочки — нередъ цілою громадою, .. Гвалтъ, роготъ, галасъ вставъ таким, мовъ на ярмарку. Правду ска- зать, старі люди не заномнять іце ніколи такого весідля.
Отт, и стали жить Пидорка та Петрусь. якъ панъ изъ панею. Усёго до-волі, усе ажъ блиіцить. . Тілько- Ѵь-то добрі люди Качали щось головами, дивлячись л а і\ъ жмття. ((Нідъ чорта не буде добра», говорили ѵеі увъ один!, голосъ. ссВідкілч білмпъ, якъ не одъ искусителя люду православного, нрийшло до его ба- гатстко? Де ему було узяти таку кучу золота? Зъ чо г го таки, бачъ, у той самісенькнй день, коли розбо- гатівъ вінъ. Ьасаврюкъ пропавъ якъ у воду?» Кажіть ж? теперь, іцо буцімъ люди вигадують! А воио такъ, бачъ, не минуло іце и місяця. а ІІетруся и лізнать було н смежна. Відъ чого то, іцо з г ь нимъ иодіялось, Богъ по зпае. Спднть на одному тобі М1СЦІ* 9 и хочъ (б и ел о но зъ кнмъ. Усе лумае, и мовъ би хоче шось» такс згадатн. Коли ІІидорці и доведеться часомі> за- стапцти імо побалакать, то вжъ паче й забудетьсн трохи и прведе річъ, и ажі> новеселіша трошки; а отъ якъ оце коли зирпе віп.ять на мішки — «по- годи, погоди! забувъ!» кричить, и зноиъ задумаеться, поі л, силкѵіться про шоск згадати, Ииоді Щ?,
— 175 —
коли оце дрвго спдить на одному місці, почудиться ему, ідо отъ-отъ усе зновъ приходить на умъ. . . и кпъять усе пропало. Здаеться: спднть у шинку; не- суть ему горілку. иече его горілка, гидка ему та го- рілка. ІІітъ лье зъ его градомъ и вінъ, мовъ розой- тий, сідае на свое місце.
Чого-то вже ни робила Пцдорка: и ходила до зна- хурокъ, и нсрецолохъ виливалп, и сояпіницш зака- рювали: пі що тобі не помогло. Такъ минуло и лі- то. Багацьно козаківъ одкосилось, багадько козаківъ, що були розгульніші другихъ, и у походъ поплелись. Гурти диьчіхъ утятъ ще конишились на лиманахъ на- шихъ; а кропивъянокъ вже и заводу не було. Въ сте- пу зачервоніло. Скирти хліба де-ни-де, мовъ козаць- віи шапки, рябіли по полю. Попадались вже по до- розі й вози зъ хворостомъ и дровами. Земля стала твердіша и де ни-де нробивавъ морозець. Уже и снігъ почавъ сіятись изъ неба, и гилля засніжилось мовъ заячимъ пухомъ. Отъ уже въ ясний холодний день красногрудий снігирь, мовъ пипіиий польський шлях- тичъ, гуляе собі по сугробахъ, шукаючи зерна, а діти здоровенннми кійкали гаііяли вже по лёду деревъ- ні шари, коли батьки іхъ одлежувались собі на пічі, виповзаючи иноді, зъ запаленою у зубахъ люлькою, тюкнутп негожимъ словомт> московський морозедь, ибо провітритись и промолотити у сіняхъ залежал ни хлібець. Далі, снігъ ставь таяти и щука хвостомъ лёлъ розколотила; а Петро все такий же, и чім/ь далыиъ, тимъ не легше. Мовъ прикутий, сидить по- середъ хатн,-а мішки стоять у его у ногахъ. Обездю- дівъ, обрісъ волоссямъ, ставъ такий страшний, и усе тобі думае про одно, усе силкуеться ідось згадати, и сердиться, дуже сердиться, що ніякъ не згадае. Ча- еомъ якось-то диііо підншаеться зъ свого місця, роз- водить руками, оце уставить на щось очі, мовъ би хоче его піймати; губи ворушаться, ніби бажають мо- внти якесь давцо забуте слово— и зновъ нереста-
— 176 -
ли... Якъ сражений стане вінъ; и мовъ одурілиіг гри- зе и кусае своі руки и зъ-досади рве пасмами волос- ся, поки, утихомирившись, не виаде мовъ би въ яке забнття, а дал* зновъ силкуеться щось згадатіц и зновъ якъ божевільнпй, и зновъ мука. . . Що за кара божа? Жпсть не жисть стала Пидорці. Страшно ій було оставались одній у хаті; а нотімъ зжилась, сердешна, зъ своімъ лихомъ. Тілько тиеі Пидорки вже ііг пізпать було неможна. Ні кровинки тобі въ лиці, ні усміху веселенького; изтаяла, висохла, ви- плакала ясніи оченята. Разъ добрі люди пожаліли внсе іі. норадили йти до ворожки. що жила у Ведмежому байраці, и про яку ходила чутка, що вміе лічить уся- кіи на світі хоробі. Порешила іюпнтать послідне; убла- гала де якъ бабу йти зъ собою. Се бъ то було ве- чером?^ якъ разъ саме підъ Купалу. Петро безъ памъя- ти лежавъ на лавці и не бачивъ новоі гості. Ажъ огъ, по малу ставъ підніматись и придинляться. Та разомъ якъ затруситься, мовъ нередъ катомъ, волок- ся встало горою. . . и віігь засміявсь такъ страшно, що у Пидоркн и серце замерло. аЗгадавъ!» крнкнувъ ьінъ ие те що весело, а якось-то страшно, и роз- махнувшиеь соки рою, пусти въ нею изъ усіі мочі въ зпахурку. Сокира нч два вершки въілась въ дубові двері. Баба згпнула, а днтина, годъ семи, въ білдй сорочецці? зъ понритою головкою, стала середъ хати. . . Рядно спало, аИвась!». . крикнула Ппдорка и кинулась до его. . . а воно, зъ голови до нігъ, ра- зомъ почервоніло відъ крові и освііпло усю хату черконимъ спітомь. . . Одъ страху впбігла нова въ еіни; та схамъянувшпсь трохи, хотіла була помоги* ему, — шкода! двері захлопнулись аа нею такъ крінко, що пс нідъ-сплу було іхъ одчинити. Сбігея народъ; прпннилпсь торкаться; виломнли двері: хочъ би тобі душа! Уся хата новна Диму, а посереди ві тілько, де < іомвъ Пе трусь, к)ча золи, и одъ неі місцями ще вставав г, парь. Кинулись до мішквъ: одні биті че- репііи лежали замість чіереінцівъ, Внлуиняшп очі и
г
~І77 —
роззявнвши ротъ, боячись моргнуть ТСОМЪ, СТОЯЛ, козакн, мовъ уконані % Такий жахъ нагнало на іхъ се диво.
Що було дальшъ, не згадаю. Пндорка дала обітъ ітти на богомідія; зібрала худобину, яка зосталась нісля батька, и скоро вже и не було іі на селі. Ку- да иішла «она, ніхто добре не зиакъ. Наиіі баби послали були вже й іі туди, куди Петро нопхався, та якоеь то разъ одмнъ козакъ, ідучи зъ Кіева, роз казувавъ, що бачивъ у лаврі черннцю, худу и суху якъ мертвець, н що, буцімъ, «она «се молиіась; по прикметахъ земляки пізнали Пидорку; казавъ, що ще ніхто не чувъ одъ неі ні одного слова; що прийшла «она піиікн и принесла окладъ до образа Божоі Ма- тер!, унизаний таким ь світлинъ каміннямъ, що всі заплшщували очі, дивлячись на ё/о.
Погодіть-лишень, симъ ще не все кончилось. У той самий день, коли лукавий прнбравъ до себе ІІет- руся, ноявився знову Басавркжъ; тілько всі драла одъ его. Догадались, що то за цяця: ніхто иншпй, якъ сатана у чоловічому образі, щобъ щукати скарби; а якъ, бачъ, скарби не даютьсл у нечнсті руки, то вінъ и нідманюе до себе охочихъ. Того жъ року усі нозоставляли своі землянки и перекочували до села; та и тамъ такп не було енокою одъ бісового Баеаврюьа. Тітка покойного діда казала, що більшъ усёго адомъ дихавъ вінъ на неі, за те що покинула свій шинокъ па оношнянській дорозі, и зъ усіеі мочі хотівъ те відомстити на тітці. Разъ якось старшини села зій- щлись до шинку и, якъ тамъ кажуть, бесідовали но чинамъ, поставивши на стілъ, гріхъ сказать щобъ ма- лого, печеного барана. Мірковали про се, про те, бу- ло и про диковинки усякі и про чуда. Отъ и почу- дилось — щебъ воно нічого, колибь одному, а то такп усімъ,— що баранъ наче-бъ-то ніднявъ голову, очі ему мовъ ожили и засвігились, — відкіль ни возьмись
12.
— 178-
чорні ішаковаті уси, и заморгали до громади. Усі ра- зомъ нізнали на овечій голові пику Басаврюка; тіт- ьа діда мого вже и думала таки э що отъ-отъ попро- сить горілкн. . . Честиіи старики — за шапки, та ме- ріцін до дому. У друге самъ титарь, що лшбивъ таки нноді мірковати у-двохъ зъ дідовою чаркою, не всніііъ іце и дкохъ разівъ достати дна» ажъ бачить, идо чар- ка кланяеться ему въ ноясъ. Чортъ зъ тобою! давай хреетитись! ... А тутъ зъ его старою таке жъ диво: тілко що начала була вона міспть тісто въ нрездо- ровснній діжі, діжа и внрвалась изъ рукъ: ссСтіи! стій!» такъ де тобі! узявшись у-боки, поважно, пустилась вона навпрнсядкн но усій хаті. . . Смійтесь; а иа- шимъ дідамъ було, бачъ, не до сміхівъ. И таки ....
тігка покойного діда довго жалілась,
що, яьъ тілько насгане вечіръ, хтось стукогнть все иа горнщі п скрябаеться по стіиі.
Та що вже! Огъ теиеръ саме на оцёму місці, де стоіть наше село, здаеться, наче-бъ-то усе тихо; а бачъ ще не ставь и давно, ще покойний батько мііі и я зазнаю, якъ ноузъ розламаного шипка > що нечи- сто нлемъя довго таки ще поправляло на свій коштъ, — доброму чоловінові и пройти було пеможна. Изъ ночорнілого димаря стовномъ валивъ димъ и, нід- нявшись високо у-гору, такъ що подивиться — шапка спадала, — розсннався гарячимъ уголлямъ по усёму тобі степу, н чортъ — нічого бъ и згадувать его, со- бачого сина — такъ хлииав7> жалібно у своін скоті, що ганворонп зъ перелаку гуртами піднімалпсь зъ ближ- него лубового лісу и зъ диілімъ крпкомъ кидались но иебѵ.